Рішення

від 26.12.2013 по справі 555/2829/13-ц

БЕРЕЗНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 555/2829/13-ц

Номер провадження 2/555/769/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ЗАОЧНЕ/

26 грудня 2013 року

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Мельничук Н. В.

при секретарі Кравчук С. Я.,

з участю позивача- Булки О.Т.

представника позивача- Боротюка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства " Агрос" про стягнення шкоди, заподіяної здоров"ю внаслідок нещасного випадку на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до приватного підприємства " Агрос" про стягнення шкоди, заподіяної здоров"ю внаслідок нещасного випадку на виробництві в розмірі 112009,52 гривень. Вироком Березнівського районного суду по справі № 1-98/11 від 18 липня 2013 року ОСОБА_2 було визнано винним у тому, що він, працюючи на посаді інженера-механіка ПП «Агрос» відповідно до наказу № 37-к від 17.11.10 року про прийняття на роботу, будучи зобов'язаним в силу своєї інструкції дотримуватися вимог законодавства про охорону праці на ПП «Агрос» 22 листопада 2010 року, діючи необережно, порушив вимоги ч. 10 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», п.п. 6.4, 6.8, 6.9, 6.10 НПАОП 0.00-4.12-05 Типового положення про порядок про проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці; п. 5.4 ДСТ 123.009-76 ССБП Роботи навантажувально-розвантажувальні. Загальні умови безпеки; п. 13-а Додатку 1 НПАОП 45.2-7.02-80 Техніка безпеки у будівництві. СНиП Ш-4-80*; п. 3.4.4 ДСТ 12.3.020-80 ССБП Процеси переміщення вантажів на підприємствах. Загальні вимоги безпеки - не здійснив належний контроль за виконанням робіт відповідно до вимог охорони праці, не провів до початку роботи первинний інструктаж з працівниками за діючими на підприємстві інструкціями із охорони праці відповідно до виконуваних робіт, не забезпечив своєчасний технічний огляд та справний стан одноковшевого фронтального навантажувача ТО-25 та допустив неконтрольоване його використання в якості внутрізаводського транспортного засобу, внаслідок чого о 09.00 22 листопада 2010 року під час виконання бригадою працівників підприємства у складі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 робіт по навантаженню платформ сушильних вагонок у ківш фронтального навантажувача ТО-25, вказаний транспортний засіб почав самовільний рух і здійснив наїзд ковшем на ноги ОСОБА_1, внаслідок чого останній отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів обох кісток лівої гомілки та ран нижніх частин обох гомілок - чим вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 271 КК України і ОСОБА_2 призначене покарання у виді штрафу в розмірі 595 гривень. Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково - на суму 114227 (сто чотирнадцять тисяч двісті двадцять сім) гривень 13 коп. шкоди, заподіяної каліцтвом та 2000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди. Ухвалою судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області від 23 жовтня 2013 року апеляційну скаргу цивільного відповідача ПП «Агрос» на вирок Березнівського районного суду від 18 липня 2013 року було частково задоволено, вирок у частині розв'язання цивільного позову було скасовано, а справу направлено на новий розгляд у порядку цивільного судочинства. В той же час, даний вирок в частині висновків суду із питань, визначених ст. 324 КПК України 1960 року за виключенням висновків із питання, передбаченого п. 7 ч. 1 ст. 324 КПК України набрав законної сили.

В ході розгляду справи позивач двічі збільшив свої вимоги до суми 190767,13 гривень та до суми 227914 гривень 13 коп.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, вказали, що службові особи ПП «Агрос» порушили вимоги ч.ч. 1-3 ст. 153 Кодексу законів про працю України щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці на підприємстві, всупереч вимогам ст. 24 Кодексу законів про працю України не здійснили запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про його працевлаштування на роботу на ПП «Агрос», всупереч вимогам ст. 49 Кодексу законів про працю України та Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМУ № 1266 від 26.09.01 року не видають йому довідку про середній розмір його заробітної плати за період роботи на ПП «Агрос», що унеможливило отримання ОСОБА_1 передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове соціальне державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виплат: зокрема - передбачену пп. а) п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 1105- XIV допомогу у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності до відновлення працездатності або встановлення інвалідності (лікарняні), яку оцінили на суму 29040 гривень .; передбачену пп. б) п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 1105- XIV одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілого, яку оцінили на суму 132000 грн.; передбачену пп. в) п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 1105- XIV щомісячну компенсацію шестидесяти відсотків втраченого заробітку від розміру заробітної плати, яку оцінили на суму 15840 грн.; передбачену п. 7 ч. 1 ст. 21 Закону № 1105- XIV компенсацію витрат на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування, які в загальному оцінили на суму 57774 гривень 13 коп. Також позивач просить суд стягнути на його користь заподіяну йому моральну шкоду в сумі 25 тис. грн. і суму понесених витрат на правову допомогу в сумі 1000 гривень.

Відповідач у судове засідання не з'явився- по невідомій суду причині, повідомлений вчасно та належним чином , причинини неявки суд не повідомив. Судом винесена ухвала про прийняття заочного рішення.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу № 32/1-к від 04.11.10 року по ПП «Агрос» ОСОБА_1 із 04 листопада 2010 року був прийнятий на вказане підприємство слюсарем-ремонтником із стажуванням без визначення його строку.

Згідно табелю обліку використання робочого часу за листопад 2010 року, затвердженого директором ПП «Агрос» ОСОБА_5 - слюсар-ремонтник ОСОБА_1 у листопаді 2010 року працював із 04 до 22 листопада і відпрацював на ПП «Агрос» 13 робочих днів (98 робочих годин) по час настання із ним нещасного випадку на виробництві 22 листопада 2010 року.

Факт ушкодження його здоров'я, його ступінь та тяжкість - у вигляді закритих переломів обох кісток лівої гомілки та ран нижніх частин обох гомілок, що відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень доведено матеріалами кримінальної справи № 1-98/11 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 271 КК України та вироком Березнівського районного суду по цій же справі від 18 липня 2013 року, який набрав законної сили 23 жовтня 2013 року. Із вищевикладеного встановлено, що наслідки у вигляді заподіяння каліцтва ОСОБА_1 виникли внаслідок винних протиправних дій працівників ПП «Агрос» - зокрема інженера-механіка ОСОБА_2

Із заяви від 12 липня 2011 року представника позивача ОСОБА_6, який діяв у інтересах ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 звертався до ПП «Агрос» за видачею йому довідки про його середньомісячний заробіток, на що вони відповіді не отримали.

Із оглянутої відомості на виплату заробітної плати за листопад 2010 року № ВЗП-000015, затвердженої директором ПП «Агрос» ОСОБА_5 встановлено, що ОСОБА_1 згідно вказаної відомості зарплату за листопад 2013 року не отримував та у відомості відсутній. Водночас, як встановлено вироком по кримінальній справі № 1-98/11 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 271 КК України із допиту директора підприємства ОСОБА_5 - ОСОБА_1 отримував заробітну плату за кожен день роботи по 100 гривень. Аналогічні показання по даній справі надали суду і обвинувачений інженер-механік ОСОБА_2, і інженер із охорони праці ПП «Агрос» ОСОБА_7

Допитаний при розгляді справи свідок ОСОБА_8 пояснив, на час настання нещасного випадку з ОСОБА_1 він виконував обов'язки заступника директора ПП «Агрос» ОСОБА_5, за його безпосередньої участі відбувалося влаштування на роботу на ПП «Агрос» зварювальника ОСОБА_1, пояснив, що ОСОБА_1 фактично був допущений до роботи, виконував роботу слюсаря-ремонтника до настання із ним нещасного випадку і також посвідчив, що позивач отримував заробітну плату за кожен день роботи по 100 гривень. Аналогічні показання надав і ОСОБА_1

Оскільки ОСОБА_1 був прийнятий на роботу згідно наказу директора ПП «Агрос» та був фактично допущений до роботи, він перебував у трудових відносинах із ПП «Агрос» і на нього поширювалася дія Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Згідно ст. 8 даного Закону потерпілий ОСОБА_1 є застрахованою особою, відповідно до ст. 10 вказаного Закону він був застрахованим з моменту набрання чинності Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.

Виходячи із вищенаведеного, суд вважає обґрунтованими доводи позивача та його представника щодо вини відповідача у неотриманні потерпілим належних йому згідно Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виплат, які всупереч вимогам ст. 24 Кодексу законів про працю України не здійснили запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про його працевлаштування на роботу на ПП «Агрос», що доведено оглянутою у судовому засіданні трудовою книжкою ОСОБА_1 та всупереч вимогам ст. 49 Кодексу законів про працю України та Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМУ № 1266 від 26.09.01 року протиправно не видали йому довідку про його середньомісячний заробіток для подачі їх до територіальних органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1172 ЦК України - юридична або фізична особа зобовязана відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Також ч. 1 ст. 1166 ЦК України закріплено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас, за результатами перевірки законності та обґрунтованості розрахунків позивача, із яких він виходив при визначенні ціни позову та сум, які підлягають до стягнення із відповідача суд вважає за необхідне задовільнити їх частково із посиланням на наступне.

Виходячи із відсутності документальних даних щодо отримуваної заробітної плати ОСОБА_1 суд відповідно до положень ч. 1 та 3 ст. 61 ЦПК України приймає до уваги встановлений вироком Березнівського районного суду по кримінальній справі № 1-98/11 від 18 липня 2013 року та визнаний відповідачем розмір отримуваної ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі - 100 гривень за день роботи.

Відповідно до положень пп. а) п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 1105- XIV ОСОБА_1 у зв'язку із нещасним випадком мав право отримувати допомогу у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

На підставі п. 2.7 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 24 від 27.04.07 року допомога у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності до відновлення працездатності або встановлення інвалідності підлягає оплаті на підставі: акта про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом за формою Н-1, акта спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5, витягу із табеля обліку робочого часу потерпілого та довідки про середню заробітну плату, передбаченої Порядком обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМУ № 1266 від 26.09.01 року.

Таким чином, за обставин відмови ПП «Агрос» у видачі потерпілому вищенаведеної довідки про середню заробітну плату суд погоджується, що ОСОБА_1 не міг сформувати і подати до виконавчої дирекції Березнівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Костопільському районі необхідний перелік документів для призначення даної допомоги, у зв'язку із чим неотримана сума підлягає до стягнення із відповідача як особи, винної у її неотриманні.

Відповідно до акту спеціального розслідування нещасного випадку із тяжкими наслідками за формою Н-5 та акту № 1 про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом за формою Н-1, затвердженихо в.о. начальника Управління Держгірпромнагляду по Рівненській області 31.01.11 року - нещасний випадок із ОСОБА_1 пов'язаний із виробництвом.

Згідно витребуваної із КЗОЗ «Березнівська центральна районна лікарня» інформації за № 544 від 11.06.12 року - ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Березнівської ЦРЛ із 22.11.10 року по 04.01.11 року про що йому видавався відповідний листок непрацездатності за № 179975 та на амбулаторному лікуванні у травматолога із 14.02.11 по 24.03.11 року, про що йому виданий листок непрацездатності за № 178995. Актом МСЕК від 24.03.11 року ОСОБА_1 визнаний інвалідом ІІ групи.

Таким чином, із заявленої позивачем вимоги про стягнення лікарняних в розмірі 8100 гривень підлягає до стягнення сума за період, підтверджений листками непрацездатності - за періоди із 22.11.10 року по 04.01.11 року та із 14.02.11 по 24.03.11 року до встановлення факту стійкої страти працездатності інвалідності, встановленої актом МСЕК 24.03.11 року. За вказані періоди ОСОБА_1 з причин перебування на лікарняному пропустив 7 робочих днів у листопаді 2010 року, 23 дні у грудні 2010 року, 2 дні у січні 2011 року, 11 днів у лютому 2011 року та 17 днів у березні 2011 року, що у сумі складає 60 робочих днів.

Відповідно до п. 2.3 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 24 від 27.04.07 року - за вказаний період допомога мала бути призначена та виплачена у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати, тому дана вимога підлягає до задоволення частково - на суму: 60 днів * 100 грн./день = 6000 гривень.

Вирішуючи вимогу ОСОБА_1 про стягнення із відповідача суми неотриманої ним із вини відповідача одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілого, передбаченої пп. б) п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України № 1105- XIV в сумі 132000 гривень суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону «Про загальнообов'язкове соціальне державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - у разі встановлення актом МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.

Пунктом 3.5.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 24 від 27.04.07 року конкретизовано, що розмір одноразової виплати не повинен перевищувати чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду на час настання права на страхову виплату, тобто станом на березень 2011 року.

Відповідно до ст. 81 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» з 1 січня 2007 року максимальна величина фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з яких відповідно до законів України справляються страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійного фонду України, дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на відповідний період часу.

Статтею 21 Закону України ««Про державний бюджет на 2011 рік» закріплено, що прожитковий мінімум на одну особу у розрахунку на місяць у 2011 році із 01 січня по 01 квітня становив 911 грн., у зв'язку із чим граничний розмір одноразової виплати не повинен складати більше 911 * 15 * 4 = 54660 гривень.

Відповідно до наданої позивачем до матеріалів позову Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії РВН 0178988 № 0836, виданої на підставі акта МСЕК № 24 від 25.03.11 року ОСОБА_1 втратив шістдесят відсотків професійної працездатності.

У позові та наданих до нього розрахунках позивач визначає суму свого середньомісячного заробітку добутком середньоденного заробітку на кількість робочих днів у листопаді 2010 року, у якому мав місце нещасний випадок, які перемножує на 60 відсотків втраченого заробітку, однак виходить за встановлені ч. 2 ст. 34 Закону «Про загальнообов'язкове соціальне державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» межі чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду, тому суд задовольняє дану вимогу частково - на суму 54660 гривень.

Вирішуючи вимогу ОСОБА_1 про стягнення із відповідача суми неотриманої ним із вини відповідача щомісячної компенсації шестидесяти відсотків втраченого заробітку від отримуваного розміру заробітної плати, передбаченої пп. в) п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України № 1105- XIV в сумі 29040 гривень судом враховується наступне.

Підпунктом в) п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України № 1105- XIV закріплено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому щомісяця грошову суму в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Підставою для призначення та виплати даної страхової виплати є перелік документів, визначений п. 3.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат - в тому числі довідка про середню заробітну плату та копія трудової книжки, засвідчені страхувальником, які у потерпілого із вини відповідача відсутні.

Відповідно до п. 3.6.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат - щомісячна страхова виплата визначається як частка від середньомісячної заробітної плати потерпілого перед настанням страхового випадку, яка обчислюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності.

Виходячи із встановленого судом середньоденного заробітку ОСОБА_1 у розмір 100 гривень за день роботи та кількості робочих днів у листопаді 2010 року, у якому із ОСОБА_1 стапився нещасний випадок у кількості - 22 дні виходячи із п. 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ № 1266 від 26.09.01 року - середньомісячний заробіток ОСОБА_1 складав 2200 грн. Актом МСЕК № 24 від 25.03.11 року встановлено, що ОСОБА_1 внслідок трудового каліцтва втратив 60 % професійної працездатності, із повторного огляду Актом МСЕК № 22 від 28.03.12 року визначено - відсоток втрати працездатності зменшився до 50 %. За вказані періоди ОСОБА_1 з причин стійкої втрати працездатності пропустив у 2011 році: у березні 5 робочих днів, 20 днів у квітні, 19 днів у травні, 20 у червні, 21 у липні, 22 у серпні, 22 у вересні, 21 у жовтні, 22 у листопаді, 22 у грудні, 20 днів у січні 2012 року, 21 день у лютому, 16 днів у березні 2012 року, за який період підлягало до оплати 60 відсотків заробітку, що в загальному становить 251 день по 100 грн./день, із яких 60 % складає 15060 гривень. Крім цього, згідно акту МСЕК № 22 від 28.03.12 року ОСОБА_1 підлягало оплаті 50 % втраченого заробітку за наступну кількість днів: 5 днів за березень 2012 року, 20 днів у квітні, 20 у травні, 19 у червні, 22 у липні, 22 у серпні, 20 у вересні, 23 у жовтні, 22 у листопаді, 21 у грудні, 21 день у січні 2013 року, 20 днів у лютому, 15 днів у березні 2013 року, що у добутку складає 250 днів по 100 грн./день * 50 % = 12500 гривень.

Таким чином, суд задовольняє дану вимогу частково - на суму 15060 гривень + 12500 гривень = 27560 гривень.

Вирішуючи вимогу ОСОБА_1 про стягнення із відповідача сум компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону № 1105-XIV - Фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК.

Із довідок про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності та потреби у додаткових видах допомоги серії РВН 0178988 № 0836, виданої на підставі акта МСЕК № 24 від 25.03.11 та серії РВН 0203449 № 1158, виданої на підставі акта МСЕК № 22 від 28.03.11 року ОСОБА_1 після нещасного випадку потребував соціально-медичної реабілітації, лікуваня у травматолога, судинного хірурга, санаторно-курортного лікування. Відповідно до індивідуальних програм реабілітації інваліда, складених МСЕК 23.03.11 року та 04.04.12 року на ім'я ОСОБА_1 - йому встановлені наступні обмеження життєдіяльності: до самообслуговування, до пересування, до трудової діяльності та до звичайного та професійного навчання.

Із огляду на наведене суд погоджується із необхідністю його потреби у декількох видах допомог: на спеціальний медичний догляд, на постійний сторонній догляд та на побутове обслуговування. Відповідно до абз. 7 та 9 ч. 4 ст. 34 Закону № 1105- XIV - якщо встановлено, що потерпілий потребує кількох видів допомоги, оплата провадиться за кожним її видом незалежно від того, ким вони здійснюються.

Задовільняючи вимогу позивача про стягнення сум витрат на необхідний догляд за потерпілим, суд її задовільняє у розмірі, визначеному абз. 6 ч. 4 ст. 34 Закону України № 1105- XIV у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати - на спеціальний медичний догляд, половини розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати - на постійний сторонній догляд та чверті розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати - на побутове обслуговування. Виходячи із розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених Законами України «Про державний бюджет на 2010 рік», «Про державний бюджет на 2011 рік» та «Про державний бюджет на 2012 рік» у наступних розмірах - із моменту настання нещасного випадку - у листопаді 2010 року у розмірі 907 грн.; у грудні 2010 року - 922 грн., у січні-березні 2011 року - 941 грн., у квітні-вересні 2011 року - 960 грн., у жовтні-листопаді 2011 року 985 грн., у грудні 2011 року 1004 грн., у січні-березні 2012 року - 1073 грн., у квітні-червні 2012 року -1094 грн., у липні-вересні 2012 року - 1102 грн., у жовтні-листопаді 2012 року 1118 грн., у грудні 2012 року 1134 грн., у січні-березні 2013 року - 1147 грн сума даних розмірів мінімальних зарплат - 30004,00 грн. складає розмір неотриманої ОСОБА_1 виплати на спеціальний медичний догляд, її половина - 15002,00 грн. - виплати на постійний сторонній догляд та чверть у сумі 7501,00 грн. - на побутове обслуговування.

Відповідно до абз. 5 ч. 4 ст. 34 Закону України № 1105- XIV - витрати на ліки, лікування, протезування, предметів догляду за потерпілим визначаються на підставі довідок або рахунків про їх вартість. Згідно долучених до матеріалів позову квитанцій та довідок, загальна сума понесених позивачем витрат на придбання ліків становить 5267,13 гривень.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України та роз"яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року / із змінами/ " Про судову практику у справах про відшкодування моральної / немайнової/ шкоди" заподіяна моральна / немайнова/ шкода відшкодовується в повному обсязі тій фізичній чи юридичній особі, права якої безпосередньо порушені протиправними діями / бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначити залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З арахуванням характеру та обсягу моральних страждань, яких позивач зазнав у зв"язку з неправомірними діями відповідача, а також виходячи із засад розумності , виваженості та справедливості, з відповідача на користь позивача за заподіяну моральну шкоду слід стягнути 2000 гривень.

Позивачем до суду не надано жодних доказів понесення ним витрат на правову допомогу, тому вказана позовна вимога до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 59, 60, 61, 88, 212 - 215, 218,224 ЦПК України, ст.ст. 3, 21, 32, 33, 233, 235 КЗпП України, ст. 1167 ЦК України, п. 31 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06 листопада 1992 року, п.п. 7,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року / із змінами/ " Про судову практику у справах про відшкодування моральної / немайнової/ шкоди", суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства " Агрос" про стягнення шкоди, заподіяної здоров"ю внаслідок нещасного випадку на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства " Агрос" / 34634 с. Моквин вул. Колгоспна,37 Березнівського району Рівненської області , код ЄДРПОУ 30032094/ на користь ОСОБА_1 145994 / сто сорок п"ять тисяч дев"ятсот дев"яносто чотири/ гривень 13 коп. шкоди , заподіяної каліцтвом та 2000/ дві тисячі/ гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуто Березнівським районним судом за письмовою заявою відповідача.Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його отримання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Березнівський районний суд.

Суддя: Мельничук Н. В.