Постанова

від 18.12.2006 по справі 15/398-06-10648а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/398-06-10648А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "18" грудня 2006 р. Справа  № 15/398-06-10648А

  11 год. 24 хв.                                                                            м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                Петрова В.С.

при секретарі                                  Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –             Єрмакова М.А.,

від відповідача –         не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Спільного українсько-англійського підприємства „Панком-Юн” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинною першої податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:  

Спільне українсько-англійське підприємство „Панком-Юн” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Приморському  районі м. Одеси про визнання недійсною першої податкової вимоги від 04.10.2006 р. № 1/2904 та визнання незаконними дій відповідача щодо виставлення позивачу першої податкової вимоги, посилаючись на те, що зазначена у податковій вимозі сума податкового зобов'язання не була узгоджена, тому надсилання позивачу першої податкової вимоги суперечить вимогам Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19 жовтня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/398-06-10648А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14 листопада 2006 р. у справі № 15/398-06-10648А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати нечинною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Приморському  районі м. Одеси від 04.10.2006 р. № 1/2904.

Відповідач з позовними вимогами не згоден та вважає їх необґрунтованими, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, про що зазначено у запереченнях на позовну заяву.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Приморському  районі м. Одеси виставлено Спільному українсько-англійському підприємству „Панком-Юн” у вигляді ТОВ першу податкову вимогу від 04.10.2006 р. № 1/2904 про сплату ним суми податку на додану вартість за узгодженими податковими зобов'язаннями в розмірі 50 419,76 грн., що рахується за позивачем станом на 04.10.2006 р.

Так, згідно п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Порядок узгодження податкових зобов'язань передбачений ст. 5 вказаного вище Закону, а  саме: цей порядок визначає дві форми узгодження податкових зобов'язань –самостійне та апеляційне узгодження.

Відповідно до п. 5.1 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (самостійне узгодження).

Апеляційному узгодженню податкового зобов'язання передує отримання платником податків податкового повідомлення (п. 5.2 Закону № 2181).

Однак, як встановлено судом, позивач не визначав у податкових деклараціях з податку на додану вартість суму зобов'язань, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, також позивач не отримував податкових повідомлень-рішень щодо визначення позивачу сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Отже, підстави для виставлення позивачу першої податкової  вимоги у відповідача були відсутні.  

Щодо посилань відповідача на те, що станом на 04.10.2006р. в картках особових рахунків позивача рахувалася заборгованість у сумі 50419,76 грн. по податку на додану вартість згідно нарахувань по податковим векселям, які надаються підприємством митного контролю на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на 30-тий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, та які не були погашені у строк, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно п. 11.5 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168 платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю. Якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Так, у серпні 2006 р. СП ТОВ „Панком-Юн” були виписані прості податкові векселя на загальну суму 50 419,76 грн. Однак, як вбачається з довідок, виданих відповідачем 08.08.2006 р. за № 17751/10/15-00 та 29.08.2006 р. за № 20567/10/15-02, на момент надання податкового векселя органу митного контролю у позивача були довідки про наявність у нього підтвердженої суми бюджетного відшкодування, яка значно більша ніж сума зобов'язання по векселям, що свідчить про відсутність у позивача суми податкового боргу.   

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування. Також частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Необґрунтованими є ствердження відповідача про те, що позивач не повинен був включати суми податкових зобов'язань в декларацію за звітний період.

П. 6 розділу І податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2006 року „Податкові зобов'язання” містить дані щодо імпорту товарів протягом звітного періоду, сплату ПДВ за які було відстрочено шляхом оформлення податкового векселя (п.11.5 ст.11 Закону № 168).

Таким чином, п. 6 розділу І податкової декларації з ПДВ повинен містити лише дані щодо податкових зобов'язань.

Суми податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету визначаються у графі 27 Розділу III „Розрахунки з бюджетом за звітний період” податкової декларації з ПДВ за серпень 2006 року, яка і містить нульове значення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Спільного українсько-англійського підприємства „Панком-Юн” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинною першої податкової вимоги задовольнити.

2.          Визнати нечинною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одесі від 04.10.2006 р. № 1/2904.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 12 січня 2007 р.

                 Суддя                                                                                 Петров В.С.