Постанова

від 15.01.2014 по справі 812/10508/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2014 рокуЛуганськ№ 812/10508/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Цицюри О.О.,

при секретарі судового засідання: Запорожцевій І.В.,

за участю представників сторін:

позивач: не прибув,

відповідач: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРВІКС» про стягнення недоїмки по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1586,64 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРВІКС» про стягнення недоїмки по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1586,64 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРВІКС» в порушення п.6 ч.2 ст.17, п.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 N1058-IV не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим станом на 06.11.2013 за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 1586,64 грн., яка виникла за період з 20.05.2010 по 21.06.2010. Позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРВІКС» надсилалась вимога про сплату боргу від 09.01.2013 №Ю-4, яка отримана боржником, у судовому порядку не оскаржена та не узгоджена.

У зв'язку з несплатою у добровільному порядку відповідачем суми недоїмки, позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРВІКС» заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1586,64 грн.

Представник позивача у судове засідання не прибув, просив справу розглядати без участі уповноваженого представника, про що надав суду письмову заяву (а.с. 20).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 18). Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів відповідач не скористався.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З урахуванням положень ч.4 ст.128 КАС України, суд вважав можливим розглядати справу без участі представника відповідача, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Як зазначено в п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Пенсійний фонд України та його органи, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб'єктами владних повноважень, а спори за участю цих органів є публічно - правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню «адміністративної справи».

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 N1058-IV (далі - Закон N1058-IV).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.14 Закону N1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРВІКС» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Брянківської міської ради 12.10.2009 (а.с. 5, 6) та як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідач зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області (а.с. 7).

Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону №1058-IV відповідач повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Страхувальники згідно із частиною 6 статті 20 Закону №1058-IV зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

Відповідно до частини 12 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності у платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями зі сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Розділом 2 Порядку нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 25.08.2004 №1092 (у редакції, чинній на момент виникнення даних правовідносин), п.11.11 та 14.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 31.01.2005 №3-1), продубльовано вказані положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV стосовно обчислення, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV:

- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;

- територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;

- протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій;

- страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку;

- у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки;

- строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 15.01.2014 за відповідачем рахується заборгованість (недоїмка) зі сплати страхових внесків у розмірі 1586,64 грн., яка виникла за період з 20.05.2010 по 21.06.2010 (а.с. 14-15, 24-27).

Заборгованість по страховим внескам в розмірі 1586,64 грн. підтверджується Звітами про нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які були надані відповідачем до управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області за квітень 2010 року та за травень 2010 року (а.с. 8-9, 10-11), вимогою про сплату боргу №Ю-4 від 09.01.2013 (а.с. 12) та карткою особового рахунку страхувальника за період з 01.01.2010 по 15.01.2014 (а.с. 24-27).

Частиною 2 ст.106 Закону №1058-IV передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Позивачем згідно вимог ч.3 ст.106 Закону №1058-IV на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРВІКС» була надіслана вимога про сплату боргу №Ю-4 від 09.01.2013 на суму 1586,64 грн., яка була отримана уповноваженою особою відповідача 16.01.2013, що підтверджується підписом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 13).

Вимогу про сплату боргу №Ю-4 від 09.01.2013 відповідач з управлінням Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області не узгодив, у судовому порядку її не оскаржив, суму боргу, зазначену у вимозі не сплатив.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оскільки до теперішнього часу відповідач заборгованість не сплатив, а також враховуючи, що позовні вимоги документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та відповідають чинному законодавству, суд приходить до висновку, що позовні вимоги правління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРВІКС» заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 20.05.2010 по 21.06.2010 в розмірі 1586,64 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 КАС України, а також те, що відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 15 січня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 16 січня 2014 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРВІКС» про стягнення недоїмки по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1586,64 грн., задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРВІКС» (і.к. 35825950) на користь управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 20.05.2010 по 21.06.2010 в сумі 1586,64 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят шість гривень 64 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 16 січня 2014 року.

Суддя О.О. Цицюра