Постанова

від 25.11.2013 по справі 50/49,50/51,21/121,21/122

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року Справа № 50/49,50/51,21/121,21/122

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 р. (головуючий суддя Рєпіна Л.О., судді Гончаров С.А., Тарасенко К.В.) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.05.2013 р. (суддя Головатюк Л.Д.) у справах№ 50/49, 50/51, 21/121, 21/122 Господарського суду міста Києва за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно- будівельна компанія "Адоніс" на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Григорян О.Г. у справі № 50/49 за позовомПублічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно- будівельна компанія "Адоніс" простягнення заборгованості за договором № 1 від 27.04.2010 р., у справі № 50/51 за позовомПублічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно- будівельна компанія "Адоніс" простягнення заборгованості за договором № 2 від 27.04.2010 р., у справі № 21/121 за позовомПублічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно- будівельна компанія "Адоніс" простягнення заборгованості за договором № 4 від 27.04.2010 р., у справі № 21/122 за позовомПублічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно- будівельна компанія "Адоніс" простягнення заборгованості за договором № 3 від 27.04.2010 р., за участю представників позивачаКоломієць Є.В.; відповідачане з'явились; ДВС Українине з'явились; В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2013 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 р. у справі

№ 21/121, 21/122, 50/49, 50/51, визнано незаконними дії старшого державного виконавця ВДВС Головного управління юстиції в м. Києві Григорян О.Г. щодо проведення опису і арешту підземних паркінгів та нежитлових приміщень, що знаходяться в будинку № 9 по вул. Княжий Затон в м. Києві; зобов'язано державного виконавця ВДВС Головного управління юстиції в м. Києві Григорян О.Г. скасувати акти опису і арешту майна від 23.10.2012 р. серії 568/7 та від 22.11.2012 р. серії 568/7, якими безпідставно накладено арешт на майно, яке не належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс".

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, зокрема ст. 121-2 ГПК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідач звернувся до суду з вказаною скаргою з порушенням 10-денного строку, встановленого ст. 121-2 ГПК України, а також не довів порушення його прав чи свобод оскаржуваними діями.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача та органу державної виконавчої служби не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 р. у справі № 21/122 позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс" на користь ПАТ "Український банк реконструкції та розвитку" 1.949.315,24 грн. боргу, 50.682,20 грн. інфляційних витрат, 22.911,13 грн. 3 % річних, 20.229,09 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 р. у справі № 21/121 позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс" на користь ПАТ "Український банк реконструкції та розвитку" 3.398.001,45 грн. боргу, 88.348,04 грн. інфляційних витрат, 39.938,16 грн. 3% річних, 25.500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р. у справі № 50/49 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс" на користь Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" основний борг в сумі 1.190.809,20 грн., пеню в сумі 37.531,00 грн., індекс інфляції в розмірі 32.280,13 грн., 3 % річних в сумі 14.528,55 грн., державне мито в сумі 12.836,52 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 у справі № 50/51 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс" на користь Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" основний борг в сумі 1.929.024,20 грн., пеню в сумі 60.883,91 грн., індекс інфляції в розмірі 52.347,54 грн., 3 % річних в сумі 23.568,00 грн., державне мито в сумі 20.743,24 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

За вказаними судовими рішеннями Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві відкрито зведене виконавче провадження № 1747/7.

На адресу ТОВ "Інестиційно-будівельна компанія "Адоніс" 05.12.2012 р. надійшла претензія ТОВ "Житлово-будівельний кооператив "Адоніс" від 03.12.2012, в якій зазначено, що старшим державним виконавцем ВДВС Головного управління юстиції в м. Києві Григорян Оленою Грайрівною 23.10.2012 р. та 22.11.2012 р. було складено акти опису і арешту майна, яке належить ТОВ "Житлово-будівельний кооператив "Адоніс" та іншим інвесторам будинку № 9 по вул. Княжий Затон в м. Києві. В результаті таких дій державного виконавця було описано та арештовано майно: підземні паркінги в будинку з наявністю паркомісць в нумерації з 75-го по 172-ге; нежитлові приміщення цокольного поверху, які складаються з семи приміщень, та нежитлові приміщення першого поверху будинку в кількості чотирьох приміщень.

Вищезазначені виконавчі дії були вчинені з примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 1747/7.

ТОВ "Житлово-будівельний кооператив "Адоніс" (як замовник будівництва будинку № 9 по вул. Княжий Затон в м. Києві) від імені інвесторів - власників описаного та арештованого майна звернулось до відповідача з вимогою про вчинення всіх можливих дій для скасування вищезазначених актів опису і арешту майна, оскільки виконавцем описано і арештовано майно, яке не належить відповідачу. Також ТОВ "Житлово-будівельний кооператив "Адоніс" зазначило, що у разі невиконання вимог, зазначених в претензії, ним буде зроблено все можливе, щоб жоден інвестор більше не був залучений до співпраці з відповідачем. Дана проблема набуде розголосу, який негативно вплине на імідж та ділову репутацію відповідача як інвестиційно-будівельної компанії.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

Стаття 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

При вирішенні справ про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень за зведеним виконавчим провадженням слід керуватись статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження", пунктом 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за N 489/20802 від 02.02.2012 р.

Виявлення майна та звернення стягнення на майно боржника здійснюються у порядку, встановленому главою 4 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням таких особливостей: у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб державний виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу державний виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органів; розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

Як встановлено судами, при складанні акта опису і арешту майна від 23.10.2012р. та акта опису і арешту майна від 22.11.2012 р. державним виконавцем допущено ряд порушень вимог щодо порядку складення та форми акта опису й арешту майна, зокрема п. 4 Інструкції, а саме: не зазначено жодної відмінної ознаки кожного внесеного в акт об'єкта (предмета), в той час як з матеріалів справи вбачається, що ці об'єкти відповідні ознаки мають.

Державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом. Водночас, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" стягнення на нерухоме майно (будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку) звертається за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна з додержанням правил ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження". Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Відмова державного виконавця задовольнити зазначену вимогу боржника може бути визнана в судовому порядку необґрунтованою, коли очевидно, що ця вимога не порушувала інтересів стягувача й не ускладнювала виконання рішення.

У своєму рішенні № 5-рп/2013 від 26.06.2013 р. у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" (справа N 1-7/2013) Конституційний Суд зазначив, що відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню. У Законі визначено загальний порядок примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), до якого, зокрема, віднесено пошук майна боржника, арешт коштів на рахунках в банківських установах, оцінка майна та його реалізація на прилюдних торгах (статті 40, 57, 58, 62).

Як встановлено судами, державним виконавцем, незважаючи на відсутність правових підстав і документального підтвердження, арештовано та описано майно, яке не належить боржнику (відповідачу). В матеріалах виконавчого провадження немає доказів того, що описане і арештоване майно належить боржнику на праві власності, навпаки БТІ м. Києва неодноразово надавало відповідь про те, що за боржником (відповідачем) не зареєстровано на праві власності жодних об'єктів нерухомості, а зареєстровано об'єкт незавершеного будівництва по вул. Княжий Затон, 9 в м. Києві.

Задовольняючи заяву відповідача, суди підставно виходили також і з того, що дії державного виконавця з проведення опису і арешту майна, що не належить відповідачу, негативним чином впливають на імідж останнього та його ділову репутацію, враховуючи, що боржник є одним з інвесторів.

При цьому судами відхилено посилання позивача про те, що боржником пропущений встановлений ст. 121-2 ГПК України 10-денний строк для звернення з вказаною скаргою, оскільки акти опису та арешту майна містять вказівку лише про те, що при складанні опису був присутній директор ТОВ "Адоніс-сервіс". Вказані акти не містять посилань на присутність представника ТОВ "ІБК "Адоніс". Відтак, висновки судів про те, що строк на оскарження дій ВДВС розпочався 06.12.2012 р. (з дня отримання відповідачем вищевказаної претензії) є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про наявність правових підстав для задоволення заяви відповідача є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого суду та постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.05.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 р. у справі № 21/121, 21/122, 50/49, 50/51 - без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков