Рішення

від 13.01.2014 по справі 905/7608/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.01.2014 Справа № 905/7608/13

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Поддубній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ СТАР», м.Харків

до приватного підприємства «ЯВИС-М», м.Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 56714,52 грн., з яких основний борг в сумі 50102,24 грн., три проценти річних в розмірі 2782,55 грн. та пеня в сумі 3829,73 грн.

за участю представників:

від позивача: Бубенко С.О. за довір. №02/02-13 від 19.03.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМ СТАР», м.Харків звернулось до суду з позовом до приватного підприємства «ЯВИС-М», м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 57033,23 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 50102,24 грн., пеня в сумі 3826,02 грн. та три проценти річних в розмірі 3104,97 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, статей 180, 193, 224 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №2 від 20.01.2009р. Зазначив, що за період з 31.12.2009р. по 14.02.2012р. на адресу відповідача поставлені товарно-матеріальні цінності (товар) на загальну суму 799 783,92 грн. Відповідачем здійснено часткове повернення товару на суму 9781,68 грн. та часткову оплату за поставлені товари на загальну суму 739900,00 грн. З урахуванням часткової сплати сума основного боргу становить 50102,24 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані три проценти річних в розмірі 3104,97 грн. та на підставі ст.549 Цивільного кодексу України, ст.231 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня в сумі 3826,02 грн.

Загальна сума заборгованості становить 57033,23 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03 грудня 2013 року за клопотанням представника позивача продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів.

03.12.2013р. через канцелярію суду від представника позивача надійшли пояснення до позовної заяви від 28.11.2013р., в яких позивач, на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України, збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 50102,24 грн., три проценти річних в розмірі 3142,03 грн. та пеню в сумі 3829,73 грн.

06.01.2014р. представником позивача через канцелярію суду надані письмові пояснення, в яких останній просив зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 2782,55 грн.

Відповідно до приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Підстави для неприйняття заяви про зменшення розміру позовних вимог у суду відсутні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки невідомі. Заяв про розгляд справи у його відсутність та заперечень на позов не надходило.

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням того, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норми статті 129 Конституції України одним з принципів судочинства визначають свободу у наданні сторонами суду доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ХІМ СТАР» (продавець) та приватним підприємством «ЯВИС-М» (покупець) укладений договір поставки №2 (надалі по тексту - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти товар покупцеві, а покупець - прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на умовах даного договору в асортименті та по ціні, які вказані в специфікації, підписаній представниками обох сторін, та яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Згідно із пунктом 2.1. договору ціна на товар встановлюється відповідно з діючим прас-листом постачальника та вказується у специфікації.

Пунктом 2.6. договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (ИНКОТЕРМС 2000). Місце постачання товару - склад покупця за адресою: м.Маріуполь, вул.Таганрогська, 5. Зобов'язання постачальника вважаються виконаними, коли він надасть в розпорядження покупцю не розвантажений з транспортного засобу товар в місці постачання. Розвантаження товару з транспортного засобу постачальника здійснюється засобами покупця та за його рахунок.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на протязі 31 календарного дня з моменту поставки кожної партії товару. Підставою для проведення оплати є накладна або рахунок (пункт 4.1. договору).

Згідно з додатковою угодою №2 від 01.01.2011р. про пролонгацію договору поставки №2 від 20.01.2009р. сторони погодились продовжити строк дії договору до 31 грудня 2011 року.

Також, сторонами 01.01.2011р. укладена додаткова угода №3 до договору поставки №2 від 20.01.2009р., якою приватне підприємство «ЯВIС-М» зобов'язалось виконувати наступні цілі по об'ємам продаж 2011р. товару постачальника на території в грн.: січень - 30000, лютий - 45000, березень 40000.

Відповідно до п.2 додаткової угоди №3 від 01.01.2011р. постачальник запропонував наступний механізм бонусування:

- 2% - за виконання місячного плану по об'єму закупок товару постачальника на території, надається дистриб'ютору при 100% виконанню плану по об'єму закупок за місяць;

- бонус виплачується при відсутності простроченої заборгованості у дистриб'ютора перед постачальником на перше число наступного за звітним більше 5 календарних днів.

01.01.2011р. між сторонами договору укладена додаткова угода №4 до договору поставки №2 від 20.01.2009р., згідно якої відповідач зобов'язався оплачувати поставки товару відповідно до умов договору в строк без порушень та затримок. Постачальник запропонував наступний механізм бонусування:

- 1,5% від перерахованих дистриб'ютором постачальнику грошових коштів на протязі першого кварталу 2011 року, як плат за поставлений раніше товар, за умови відсутності прострочених платежів на протязі всього кварталу більш ніж на 5 календарних днів;

- бонус виплачується при відсутності простроченої заборгованості у дистриб'ютора перед постачальником на перше число наступного за звітним більше 5 календарних днів.

Крім цього, 31.03.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМ СТАР» та приватне підприємство «ЯВИС-М» уклали додатку угоду №5 до договору поставки №2 від 20.01.2009р., відповідно до умов якої дистриб'ютор зобов'язався виконувати наступні цілі по об'ємам продаж 2011р. товару постачальника на території в грн.: квітень - 50000, травень - 45000, червень - 45000.

До умов договору поставки №2 від 20.01.2009р. постачальник запропонував наступний механізм бонусування:

- 2% - за виконання місячного плану по об'єму закупок товару постачальника на території, надається дистриб'ютору при 100% виконанню плану по об'єму закупок за місяць;

- бонус виплачується при відсутності простроченої заборгованості у дистриб'ютора перед постачальником на перше число наступного за звітним більше 5 календарних днів.

На виконання умов договору, позивачем поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними за період з 31.12.2009р. по 14.02.2012р. на загальну суму 799783,92 грн., які підписані та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, видаткові накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткових накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Окрім цього, в матеріалах справи містяться акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг): №7 від 27.01.2010р. на суму 1300,00 грн., №13 від 09.02.2010р. на суму 1000,00 грн., без номеру від 01.04.2010р. на суму 3200,00 грн., №68 від 07.07.2010р. на суму 1100,00 грн., №71 від 23.07.2010р. на суму 1100,00 грн., №ОУ-0000363 на суму 2900,00 грн., №6110930048 від 30.09.2011р. на суму 18838,32 грн. (а.с.246,248, 250 том №1, а.с.2, 4, 6, 8 том №2).

Судом встановлено, що відповідачем повернуто частину поставленого товару на загальну суму 9781,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (повернення) від 19.02.2010р. (а.с. 98-114 том №1).

Позивачем до матеріалів справи були надані докази, що підтверджують часткову оплату відповідачем за отриманий товар та надані послуги згідно договору, а саме, платіжні доручення на загальну суму 739900,00 грн. (а.с.115-223 том №1).

З урахуванням часткової сплати відповідачем за отриманий товар, сума заборгованості становить 50102,24 грн.

Відповідач отримав товар, але у визначений у договорі строк за нього в повному обсязі не сплатив, своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не сплати в повному обсязі відповідно до накладних у встановлені договором терміни. Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 3456,49 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача три проценти річних в сумі 2782,55 грн. за період з 22.10.2011р. по 22.10.2013р.

За розрахунком суду, розмір трьох процентів річних є більшим ніж нарахований позивачем, але суд не виходить за межі позовних вимог, а тому позов в цій частині вимог підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені в розмірі 3829,73 грн. за період з 21.09.2011р. по 18.03.2012р.необхідно зазначити наступне.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

З урахуванням викладеного, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Таким чином, саме позивач повинен довести та обґрунтувати, відповідними нормами, правомірність нарахованої ним пені.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Згідно ч.ч.1 і 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вже було встановлено судом, з урахуванням вимог ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України внаслідок передачі позивачем товару та прийняття останнього відповідачем, між сторонами виникли відповідні зобов'язання.

Сторонами у договорі, додаткових угодах та видаткових накладних не передбачено можливості нарахування позивачем пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості поставленого товару.

Доказів наявності інших узгоджень сторонами можливості стягнення пені позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, враховуючи, що сторони не погодили можливість нарахування пені за несвоєчасне виконання покупцем своїх зобов'язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного правопорушення не встановлений, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 3829,73 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з своєчасної оплати товару не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Пунктом 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Враховуючи вищевикладене, судовий збір, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до пункту 2.1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору з позовом майнового характеру - 2 % від суми позову (але не менше 1609, 50 грн. та не більше 64 380, 00 грн.).

Як вбачається з платіжного доручення № 9276 від 25 жовтня 2013 року, позивачем був сплачений судовий збір на суму 1720, 56 грн., тобто більший ніж передбачений вищезазначеним пунктом Закону України «Про судовий збір».

За змістом ч.1 п. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повністю повертається за ухвалою суду.

Таким чином, сума в розмірі 0,06 грн. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст.4, 4-2, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ СТАР», м.Харків до приватного підприємства «ЯВИС-М», м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 56714,52 грн., у тому числі основний борг в сумі 50102,24 грн., три проценти річних в розмірі 2782,55 грн. та пеня в сумі 3829,73 грн. задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «ЯВИС-М» (83074, м.Донецьк, вул.Вільнюська, б.3, кв.9, код ЄДРПОУ 35035676) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ СТАР» (61010, м.Харків, вул.Греківська, 25; 61177, м.Харків, вул.Золочівська, 4 «а», код ЄДРПОУ 32134404) суму основного боргу в розмірі 50102 (пятдесят тисяч сто дві) грн., 24 коп., три проценти річних в розмірі 2782 (дві тисячі сімсот вісімдесят дві) грн.,55 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути приватного підприємства «ЯВИС-М» (83074, м.Донецьк, вул.Вільнюська, б.3, кв.9, код ЄДРПОУ 35035676) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ СТАР» (61010, м.Харків, вул.Греківська, 25; 61177, м.Харків, вул.Золочівська, 4 «а», код ЄДРПОУ 32134404) витрати зі сплати судового збору в сумі 1604 (одну тисячу шістсот чотири) грн., 32 коп.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «ХІМ СТАР» (61010, м.Харків, вул.Греківська, 25; 61177, м.Харків, вул.Золочівська, 4 «а», код ЄДРПОУ 32134404) з Державного бюджету судовий збір в сумі 0,06 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 9276 від 25 жовтня 2013 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 13 січня 2014 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 17 січня 2014 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява