Ухвала

від 11.01.2014 по справі 127/2890/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/2890/13-ц Провадження № 22-ц/772/88/2014Головуючий в суді першої інстанції:Кашпрук Г. М. Категорія: 46Доповідач: Жданкін В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2014 р. м. Вінниця колегія суддів судової палати з цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Жданкіна В.В.

Суддів: Медяного В.М., Марчук В.С.

При секретарі: Агєєвої Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та заміну боржника у зобов'язанні щодо повернення боргу, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 за участю третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення боргу за договором позики за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_2 та заявою про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_5 на рішення Вінницького міського суду від 12 листопада 2013 року, -

В с т а н о в и л а :

В лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що в період з 04.10.1992 року по 23.04.2012 року вони із відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання, вони придбали у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_2 вважає дану квартиру об'єктом спільного сумісного майна подружжя. Остання чинить перешкоди позивачу у користуванні даною квартирою, тому він просив визнати за ним право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, як частку у спільному сумісному майні подружжя, вселити у зазначену квартиру та зобов'язати відповідача не чинити перешкод у користуванні житлом.

ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що за час спільного проживання у шлюбі сторонами було набуто у власність автомобіль марки «Рено Кліо 1.4». 2006 року випуску, земельну ділянку адресою АДРЕСА_2. Крім того, відповідач зустрічним позовом, в період його перебування у шлюбі, став співзасновником ТОВ «Булат». Добровільно провести розподіл спільного майна ОСОБА_2 не бажає, що і стало підставою для звернення до суду із даним зустрічним позовом.

Згодом ОСОБА_3 збільшила позовні вимоги за зустрічним позовом та просила суд визнати квартиру АДРЕСА_1 своєю особистою приватною власністю, визнати за собою право власності на ? частку земельної ділянки АДРЕСА_2, а також стягнути із колишнього чоловіка на свою користь ? частину вартості автомобіля та ? частину вартості його внеску до статутного капіталу ТОВ «Булат» та ? частину вартості майна ТОВ «Булат».

В ході судового розгляду до участі у справі в якості третьої особи із самостійник вимогами було залучено ОСОБА_5, який звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення боргу за договором позики у розмірі 29 658,65 грн. Зустрічний позов мотивував тим, що 01.10.2008 року він позичив своїй доньці ОСОБА_3 та її чоловіку ОСОБА_2 кошти у розмірі 25 000,00 грн. з метою придбання ними земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_2, Літинського району, Вінницької області. На підтвердження отримання коштів. ОСОБА_3 написала відповідну розписку, згідно якої зобов'язалась кошти повернути у домовлений строк. Оскільки кошти позивачу не були повернути, а позичались вони у період перебування відповідачів у зареєстрованому шлюбі та для потреб сім'ї, ОСОБА_5 просить стягнути вказані кошти саме в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги та просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку під АДРЕСА_2, площею 0,2036 га, на автомобіль марки «Рено Кліо, 1.4», 2006 року випуску. Також просив суд визнати за ОСОБА_3 право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з останньої на свою користь грошову компенсацію вартості частки у спільному майні подружжя у розмірі 60 320,50 грн.

За заявою представника ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_7 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_4 Згідно заяви від 17.09.2013 року ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги та просив суд провести поділ спільних із ОСОБА_3 зобов'язань, шляхом заміни боржника у зобов'язанні щодо повернення ОСОБА_4 боргу за договором позики на суму 20 000,00 грн.

Згідно заяви від 12.11.2013 року ОСОБА_3 зменшила і змінила позовні вимоги, відповідно до яких просила суд визнати квартиру АДРЕСА_1 такою, що належить їй на праві особистої приватної власності, визнати за собою право власної на ? частку земельної ділянки АДРЕСА_2, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 29 812,50 грн. у вигляді компенсації вартості ? частки автомобіля, а також 25 000,00 грн. у вигляді компенсації за належну ОСОБА_2 частку у статутному фонді ТОВ «Булат».

12 листопада 2013 року Вінницький міський суд Вінницької області вирішив позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, площею 0,2036 га, яка розташована за АДРЕСА_2, кадастровий номер 0522482200:07:001:0182, вартістю 75 510,00 грн., а також на легковий автомобіль марки «Рено Кліо 1,4», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 59 625,00 грн.

Визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, вартістю 255 776,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації вартості частки у спільному майні подружжя грошові кошти у розмірі 60 320,50 грн.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок понесених позивачем за первісним позовом судових витрат у вигляді сплаченого судового збору грошові кошти у розмірі 2 184,28 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом залишити за позивачем.

Зустрічний позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок погашення боргу за договором позики грошові кошти в розмірі 29 658,65 грн. та 296,58 грн. в рахунок понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення частково скасувати і задоволити її позовні вимоги новим рішенням.

Третя особа ОСОБА_5 подав заяву і підтримує апеляційну скаргу своєї дочки ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення в частині відмови у задоволенні його вимог скасувати і ухвалити нове рішення в цій частині задоволивши його позов у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Обґрунтованим визнається рішення, коли висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Суд повно з'ясував дійсні обставини справи і встановив слідуюче.

04.10.1992 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, про що міським відділом ЗАГС виконавчого комітету Вінницької міської ради вчинено актовий запис №2290. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище «ОСОБА_3».

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.04.2012 року по справі №2-3938/11 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Рішення суду сторонами оскаржено не було та набуло законної сили.

Згідно договору купівлі-продажу від 16.11.1995 року ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_3 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 34,2 кв.м. Даний договір 16.11.1995 року засвідчено державними нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори Довгалюк Л.Б. за реєстровим №4-4367, а 07.12.1995 року зареєстровано в КП «ВООБТІ». Відповідно до положень пункту 2 даного договору купівлі-продажу, продавець ОСОБА_9 отримав кошти за продаж квартири від покупця ОСОБА_3

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.11.2011 року по справі №2-3890/11 в рахунок погашення боргу за договором позики ОСОБА_3 перед ОСОБА_5, за останнім визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 11.06.2013 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2. скасовано рішення суду першої інстанції від 24.11.2011 року, а у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено у повному обсязі. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Згідно довідки № 23-06-4/25 від 29.01.2013 року, виданої Вінницькою торгово-промисловою палатою, вартість квартири АДРЕСА_1 складає 255 776,00 грн.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії РСА № 260946 від 20.05.2006 року, виданого Вінницьким МРЕВ УМВС України у Вінницькій області, ОСОБА_2 є власником автомобіля марки «Рено Кліо 1.4», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Згідно звіту про оцінку, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_12, ринкова вартість автомобіля марки «Рено Кліо 1.4», 2006 року випуску, ДРН НОМЕР_1 складає 59 625,00 грн.

На запит суду Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області ДПС України 15.05.2013 року за вих. № 9225/10/18-185 надала відповідь, згідно якої розмір статутного капіталу ТОВ «Булат» (код ЄДРПОУ 32624070) складає 100 000,00 грн. Аналогічна інформація підтверджена згідно листа Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Вінницькій області від 07.10.2013 року № 864/18.

Згідно відповіді на запит суду ТОВ «Булат» 22.10.2013 року повідомило, що ОСОБА_2 не вносились в касу товариства коштів, які використовувались на придбання земельної ділянки та будівлі цеху для організації виробництва.

Згідно договору купівлі-продажу від 01.10.2008 року, ОСОБА_13 продав, а ОСОБА_2 придбав земельну ділянку, площею 0, 2036 га, яка розташована по АДРЕСА_2. Договір 01.10.2008 року посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_14 Відповідно до умов пункту 2 даного договору, продаж вчинено із відстрочкою платежу та залученням кредитних коштів. Зокрема, до підписання договору продавець отримав 38 000,00 грн.. а залишок суми в розмірі 29 160,00 грн. повинен бути сплачений до 03.10.2008 року, після отримання кредитних коштів.

01.10.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 039-2008-2835, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 6 000,00 доларів США з терміном повернення до 01.10.2011 року та сплатою за користування кредитом 13,95 % річних. 01.10.2008 року між ОСОБА_2 та банком укладено також договір іпотеки, відповідно до умов якого, з метою забезпечення виконання зобов'язань за основним кредитним договором, ОСОБА_2 передав у іпотеку банку належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,2036 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2.

Згідно наданої ПАТ «Універсал Банк» виписки по поточному рахунку за кредитним договором від 01.10.2008 року № 039-2008-2835, станом на 03.10.2011 року позичальником ОСОБА_2 повністю виконано зобов'язання з повернення кредиту і сплати відсотків за користування коштами, заборгованість відсутня.

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки АДРЕСА_2, ринкова вартість об'єкту складає 75 510.00 грн.

01.10.2008 року ОСОБА_3 власноручно склала розписку, згідно якої вона отримала від свого батька ОСОБА_5 кошти в розмірі 5 000,00 доларів США на купівлю земельної ділянки АДРЕСА_2.

29.09.2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_4 зобов'язався надати ОСОБА_2 у борг кошти в розмірі 40 000,00 грн., які останній зобов'язався витратити на придбання земельної ділянки, площею 0,2036 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2. Строк користування позиченими коштами встановлений сторонами до першої вимоги.

Колегія суддів вважає, що суд дав належну оцінку доказам на які посилались сторони і третя особа, а тому прийшов до правильного висновку, про часткове задоволення їх позовних вимог.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 04.10.1992 року по 23.04.2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі і в цей період набули у спільну власність: квартиру АДРЕСА_1, автомобіль марки «Рено Кліо 1.4», 2006 року випуску, земельну ділянку площею 0,2036 га, за адресою АДРЕСА_2. Зазначене майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а відтак підлягає розподілу між колишнім подружжям.

Колегія погоджується з висновком суду, що ОСОБА_3 не довела свою позовну вимогу про визнання спірної квартири особистою приватною власністю, тому і доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

А крім того, рішенням апеляційного суду Вінницької області від 11.06.2013 року встановлено, що придбане ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.1995 року нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 відповідно до ст. 22 КпШС України вважається спільною сумісною власністю подружжя.

Колегія вважає недоведеними вимоги ОСОБА_3 щодо визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя коштів, внесених до статутного капіталу ТОВ «Булат».

У справі відсутні жодні докази, які б свідчили, що ОСОБА_2 є співзасновником ТОВ «Булат» і половину статутного капіталу товариства внесено саме ним.

Суд правильно визначив, з урахуванням пояснень сторін, варіант розподілу спільного сумісного майна подружжя, вартість майна і грошову компенсацію різниці в долях, мотивувавши свій висновок.

Слід погодитись з висновком суду у вирішенні вимог ОСОБА_2 щодо заміни сторони у зобов'язанні з приводу повернення боргу ОСОБА_4

Суд правильно вирішив вимоги третьої особи з самостійними вимогами і вказав, що зустрічний позов ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Надана ОСОБА_3 розписка від 01.10.2008 року, згідно якої остання позичила у ОСОБА_5 кошти у розмірі 5 000,00 доларів США, не містить зобов'язань щодо повернення коштів та не містить визначення того, в якому вигляді дані кошти нею отримані: чи на умовах договору позики, чи на умовах договору дарування. З наведених причин підстави для задоволення позову ОСОБА_5 відсутні. Однак, беручи до уваги визнання ОСОБА_3 позовних вимог свого батька, суд вважає за можливе задовольнити зустрічний позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, частково, а саме стягнути зазначені у позові кошти лише з ОСОБА_3, відмовивши у їх солідарному стягненні з ОСОБА_2

З огляду на викладене, ухвалене судом рішення являється законним і обґрунтованим, а доводи апеляційних скарг безпідставні і тому не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, заяву ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: