Рішення

від 14.01.2014 по справі 901/4027/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2014 Справа № 901/4027/13 За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег»

про стягнення 32 403,24 грн.

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача Шульєва Т.Л., довіреність № б/н від 11.12.2013, юрисконсульт,

Від відповідача не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Підприємство з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег», у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 29457,49 грн. суми заборгованості та 2 945,75 грн. суми штрафу. Також просить стягнути з відповідача 1 720,50 грн. суми пов'язаній зі сплатою судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди транспортного засобу № А203629 від 23.07.2013.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2013 порушено провадження у справі та в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору.

Відповідач явку свого представника у засідання суду, призначене на 16 грудня 2013 року не забезпечив, про день слухання справи повідомлявся належним чином - ухвала суду була надіслана на його адресу (вул. Глінки, 63, м. Сімферополь, АР Крим, 95022) рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, 17.12.2013 поштове відправлення та ухвала суду було повернуто на адресу суду без вручення з довідкою пошти за формою № 20 з позначкою «за закінченням терміну зберігання». Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надіслав

У зв'язку з неявкою відповідача у засідання суду 16.12.2013 слухання справи ухвалою суду було відкладемо на 14.01.2014.

Представник позивача у судовому засіданні 14.01.2014 вимоги позову підтримав.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 14 січня 2014 року не забезпечив, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надав.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача виходячи з наступного.

Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як убачається зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 432098 - відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег» зареєстрований за юридичною адресою: вул. Глінки, будинок 63, м. Сімферополь, АР Крим, 95022, Україна, тобто за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві.

Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Тобто, у відповідача був час для надання документів, необхідних за його думкою для розгляду справи по суті.

Також, як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

23 липня 2013 року між Підприємством з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег» був укладений договір оренди транспортного засобу № А203629.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до умов укладеного договору Орендодавець (позивач) зобов'язується надати Орендарю (відповідачу) у тимчасове володіння та користування транспортний засіб групи І, марки Toyota, модель Camry, державний номер АА4639МН, номер кузова JTNBFKX03013341, 2012 року виробництва, за обумовлену плату на передбачений договором строк, а Орендар зобов'язується прийняти автомобіль, користуватися автомобілем відповідно до умов договору, сплачувати орендну плату і своєчасно повернути автомобіль Орендодавцю.

За змістом загальних норм щодо укладення господарських договорів та їх істотних умов (статті 179-180 Господарського кодексу України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 7 статті 179, частина 2 статті 180 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як убачається зі змісту підписаного сторонами 25.07.2013 договору, під час його укладення сторонами були визначені та встановлені ті умови договору, що є обов'язковими для господарського договору.

Відповідно до частини 1, 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Спеціальний вид договорів оренди, як-то найм (оренда) транспортного засобу Господарським кодексом України не передбачено, однак передбачений нормами Цивільного кодексу України.

Так, згідно частині 1 статті 798 Господарського кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річні судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо; договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує; сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

При укладені договору сторонами було дотримано як порядок так і форма договору, а також досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, необхідних для договорів даного виду, саме договору найму (оренди) транспортного засобу.

Пунктом 1.4. договору визначено, що передача та повернення автомобіля здійснюється за місцезнаходженням прокатного пункту Орендодавця (м. Київ, вул. Ямська, 72) або за місцезнаходженням його регіональних представників і оформлюється актом приймання-передачі автомобіля.

23 липня 2013 року Орендодавцем та Орендарем був підписаний акт приймання-передачі автомобіля, згідно якому Орендодавець передав а Орендар прийняв тимчасове володіння та користування транспортний засіб групи І, марки Toyota, модель Camry, державний номер АА4639МН, номер кузова JTNBFKX03013341, 2012 року виробництва.

Строк оренди складає 1 місяць, який починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі автомобіля і закінчується датою підписання акту повернення автомобіля Орендодавцю, що визначено сторонами у пункту 2.1. договору.

За згодою сторін, відповідно до додаткових угод № 1 від 22.08.2013, № 2 від 02.09.2013, № 3 від 12.09.2013, № 4 від 17.09.2013, строк оренди автомобіля був продовжений з 23.08.2013 по 30.09.2013.

Розділом 3 договору «орендна плата та розрахунки» сторони встановили, що Орендар зобов'язаний сплачувати Орендодавцю орендну плату за кожний місяць оренди в розмірі 13973,67 грн., окрім того ПДВ - 2794,73 грн., а разом 16768,40 грн., що за міжбанківським валютним курсом на дату укладення договору є еквівалентом 2060,00 доларів США. До 20 числа кожного місяця Орендодавець надсилає Орендарю рахунки для сплати орендної плати. Орендна плата сплачується Орендарем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця авансом не пізніше 25 числа кожного поточного місяця за наступний місяць. У разі, якщо Орендар не отримав рахунок для сплати орендної плати, Орендар не пізніше ніж за 3 банківських дні до встановленого строку оплати звертається до Орендодавця за рахунком, в якому визначається розмір орендної плати. Якщо орендар не отримає рахунок, незалежно від причин такого неотримання, він не звільняється від сплати орендної плати у строки, що встановлені пунктом 3.3. договору. У такому разі Орендар самостійно здійснює розрахунок суми орендної плати, за правилами, встановленими договором, при цьому, до розрахунку приймається зміну котирування міжбанківського курсу продажу іноземної валюти на дату здійснення платежу.

За приписами частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Крім того, пунктом 3.7. договору передбачено, що орендар додатково сплачує та/або компенсує орендодавцю: додаткову плату за перебіг із розрахунку 1,60 грн. (без ПДВ) за 1 км (розраховується після повернення автомобіля); вартість робіт, що викликані з вини та/або необережності орендаря (водія), вартість виконання робіт (послуг) не передбачених сервісною книжкою автомобіля; усі витрати орендодавця, що пов'язані з відновленням автомобіля у разі його повернення орендарем в несправному стані та/або пошкодженим; витрати на дозаправленням автомобіля до повного баку пального, якщо відповідне дозаправлення автомобіля паливом, в дату його повернення не було здійснено орендарем самостійно.

Однак відповідач, у порушення умов договору, платежі, передбачені договором, сплачував не в повному обсязі та не в обумовлені договором строки, що призвело до утворення заборгованості по сплаті орендної платі в сумі 9777,64 грн. за період 13.09.2013 по 30.09.2013 згідно рахунків-фактур № 3970 від 12.09.2013 та № 4227 від 18.09.2013, компенсації витрат на дозаправлення автомобіля до повного баку пального в сумі 370,63 грн. згідно рахунку-фактурі № 4332 від 30.09.2013, додаткової плати за перебіг в сумі 17709,22 грн., вартості відновлювального ремонту в сумі 1600,00 грн. на підставі рахунку-фактури № 1665 від 04.10.2013; разом сума заборгованості складає 29457,49 грн.

Пунктом 3.4. договору сторони передбачили, що у випадку закінчення строку оренди, або дострокового припинення дії договору, кінцевий розрахунок по орендній платі має бути зроблено орендарем протягом трьох робочих днів з дати повернення автомобіля, а по іншим платежам протягом 5 банківських днів з дати виставлення орендодавцем рахунку.

30 вересня 2013 року сторонами договору був підписаний акт повернення автомобіля, згідно якого орендар повернув орендодавцю орендований транспортний засіб.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем не надано доказів виконання своїх зобов'язань за договором та оплати виниклої заборгованості позивачу.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2945,75 грн. штрафу відповідно до пункту 10.1. договору.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що у разі затримання здійснення оплати орендної плат та/чи інших платежів, передбачених договором, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно за кожен день прострочення, або штраф в розмірі 5 % від суми несвоєчасно здійсненого платежу, якщо прострочення здійснення платежу становить до 7 календарних днів, якщо прострочення здійснення платежу становить більше 7 днів, орендар сплачує штраф в сумі 10 % від суми заборгованості.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 14 січня 2014 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 17 січня 2014 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег» (вул. Глінки, 63, м. Сімферополь, АР Крим, 95022; ідентифікаційний код 31173285, р/р 2600714160 у ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» м. Києва, МФО 324969, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» (поштова адреса: вул. Ямська, 72, м. Київ, Україна, 03150; місцезнаходження: вул. Госпітальна, 4, м. Київ, Україна, 01013; ідентифікаційний код 25264533, п/р 26006000245952 в ПАТ «УКРСОЦБАНК» у м. Києві», МФО 300023, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) заборгованість по сплаті платежів в розмірі 29457,49 грн., штраф в розмірі 2945,75 грн., а також 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.І. Чонгова