Рішення

від 13.01.2014 по справі 910/20833/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20833/13 13.01.14

За позовомПриватного підприємства «Активбуд» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інокс і Ко» простягнення 14 004,97 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Галіцина М.П. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Активбуд» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інокс і Ко» (надалі - «Товариство») про стягнення 14 004,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки продукції №88/АБ-КВ від 12.10.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 9 495,48 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 711,71 грн., 40% річних у розмірі 3 795,80 грн. та інфляційних у розмірі 1,98 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено 09.12.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2013 р. розгляд справи відкладено до 13.01.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалами суду доказів та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №17846833 від 24.12.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2012 р. між Підприємством (постачальник) та Товариством (покупець) було укладено договір поставки продукції №88/АБ-КВ (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 2 Договору постачальник здійснює поставки, а покупець приймає кріпильно-будівельні матеріали в асортименті та кількості, вказаних у погоджених сторонами в заявці(ках) покупця і за цінами, вказаними у рахунку і зобов'язується сплатити вартість товару на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що загальна вартість і кількість продукції, яка постачається постачальником, визначається у накладній. Асортимент і кількість продукції можуть бути змінені за погодженням сторін шляхом додатка до даного договору в межах загальної вартості товару.

Згідно з п. 6.2 Договору розрахунок за товар здійснюється покупцем по 100% оплаті з відстрочкою платежу 7 календарних днів з моменту отримання товару покупцем (який підтверджується видатковими накладними) шляхом банківського переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальнику у національній валюті України (гривня).

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 9 495,48 грн., що підтверджується видатковими накладними №0124-0007151 від 12.10.2012 р. та №0124-0008114 від 09.11.2012 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 9 495,48 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №0124-0007151 від 12.10.2012 р. та №0124-0008114 від 09.11.2012 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 9 495,48 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.2 Договору, заборгованість відповідача за поставлену продукцію становить 9 495,48 грн., а строк виконання на момент звернення до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 9 495,48 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 711,71 грн., 40% річних у розмірі 3 795,80 грн. та інфляційних у розмірі 1,98 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 20.10.2012 р. по 22.10.2013 р.

Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 12.2 Договору у разі несвоєчасної сплати покупцем товару, покупець виплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від несплаченої суми.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення оплати поставленої продукції на суму 8 400,00 грн. (видаткова накладна №0124-0007151 від 12.10.2012 р.) за період з 20.10.2012 р. по 20.04.2013 р., а також на суму 1 095,48 грн. (видаткова накладна №0124-0008114 від 09.11.2012 р.) за період з 17.11.2012 р. по 17.05.2013 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано , а оскільки останніми днняминалежного виконання зобов'язання є 19.10.2012 р. та 16.11.2012 р., то нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється 19.04.2013 р. та 16.05.2013 р. відповідно.

Таким чином, з урахуванням наведеного шестимісячного строку нарахування пені, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі 707,82 грн. В іншій частині (3,89 грн.) пеня нарахована безпідставно.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 12.3 Договору якщо покупець прострочив оплату товару відповідно з умовами п. 6.2 договору понад 2 дні постачальник має право достроково стягнути з покупця 40% річних за користування чужими грошовими коштами від суми несплати товару незалежно від умов п. 12.2 (п. 3 ст. 692, п. 2 ст. 536 ЦК України).

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 40% річних у розмірі 3 795,80 грн.

Стосовно нарахованого до стягнення індексу інфляції суд відзначає наступне.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

З урахуванням викладеного, розмір інфляційних втрат за період з 20.10.2012 р. по 22.10.2013 р. має від'ємне значення, відтак у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити повністю.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 9 495,48 грн. , пені у розмірі 707,82 грн. та 40% річних у розмірі 3 795,80 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог (пеня у розмірі 3,89 грн. та інфляційні у розмірі 1,98 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Активбуд» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інокс і Ко» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38; ідентифікаційний код 37034648) на користь Приватного підприємства «Активбуд» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 1; ідентифікаційний код 33943152) заборгованість у розмірі 9 495 (дев'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 48 коп., пеню у розмірі 707 (сімсот сім) грн. 82 коп., 40% річних у розмірі 3 795 (три тисячі сімсот дев'яносто п'ять) грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 1 719 (одна тисяча сімсот дев'ятнадцять) грн. 78 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.01.2014 р.

Суддя В.П. Босий