Рішення

від 14.01.2014 по справі 905/8366/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.01.2014 Справа № 905/8366/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Мирошниченка Я.С., при секретарі судового засідання Татьковій Н.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС», м. Дружківка Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Транс Авто», м.Донецьк

про стягнення основного боргу у розмірі 26450,00грн., 3% річних у сумі 356,53грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача - Червона А.В. - за довіреністю;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС», м. Дружківка Донецької області (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Транс Авто», м.Донецьк (далі-Відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 26450,00грн., 3% річних у сумі 356,53грн.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого Позивачем товару за видатковою накладною №Е-00002745 від 15 листопада 2012р., внаслідок чого утворилась заборгованість - 26450,00грн.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у сумі 356,53грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.1, 5, 54, 56, 57, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 599, 625 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позовних вимог, Позивач надав суду (у копіях): видаткову накладну №Е-00002745 від 15.11.2012р. на суму 28450,00грн., рахунок-фактуру №Е-905149 від 15.11.2012р., акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2012р. по 13.09.2013р., складений та підписаний Позивачем, довіреність ААД №480561 від 15.11.2012р., претензію №212 від 11.04.2013р. з доказами направлення Відповідачу, правоустановчі документи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.11.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 18.12.2013р.

18.12.2013р. Позивач надав довідку №710 від 17.12.2013р., у якому повідомляє, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спори, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, копію листа №819 від 16.12.2013р. про направлення акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2012-16.12.2013р., докази направлення акту звіряння Відповідачу, Витяг з ЄДР№861015 від 17.12.2013р., відповідно до якого, Відповідач є юридичною особою та зареєстрований за адресою вказаною у позовній заяві.

Ухвалою від 18.12.2013р. у зв'язку з нез'явленням Відповідача, ненаданням сторонами витребуваних документів в повному обсязі суд відклав розгляд справи на 14.01.2013р.

Представник Позивача у судовому засіданні 14.01.2014р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Надав витребувані судом документи.

Представник Відповідача у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів не надав, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС», м. Дружківка Донецької області на підставі усної домовленості здійснило Товариству з обмеженою відповідальністю «Восток Транс Авто», м.Донецьк поставку товару за видатковою накладною №Е-00002745 від 15.11.2012р. на суму 28450,00грн.

Представник Відповідача отримав товар за довіреністю ААД №480561 від 15.11.2012р.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до матеріалів справи дії сторін, зокрема, передача Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТС», м. Дружківка Донецької області товару Відповідачу за видатковою накладною, прийняття товару Відповідачем, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Здійснення Позивачем поставки товару та прийняття його Відповідачем підтверджується видатковою накладною №Е-00002745 від 15.11.2012р., підписаною повноважними представниками сторін, згідно з якою, Позивач відвантажив, а Відповідач отримав товар загальною вартістю 28450,00грн. Представник Відповідача отримав даний товар згідно довіреності ААД №480561 від 15.11.2012р.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів, які повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Враховуючи наведені норми та обставини, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, Відповідач грошове зобов'язання перед Позивач в частині розрахунку за прийнятий товар, виконав частково (у розмірі 2000,00грн.), вартість товару у сумі 26450грн. не сплачена.

Часткове виконання Відповідачем своїх зобов'язань підтверджується випискою з банківського рахунку за 12.04.2013р., відповідно до якої, Відповідачем перераховано 2000,00грн., згідно рахунку №Е-905149 від 15.11.2012р.

11.04.2013р. Відповідачу була надіслана претензія №212 від 11.04.2013р., у якій Позивач, просить в семиденний строк з моменту отримання претензії сплатити на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС», м. Дружківка Донецької області заборгованість в розмірі 28450,00грн.

Відповідач, у встановлений строк не відреагував на вимогу Позивача, та свої зобов'язання перед ним не виконав.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у сумі 26450,00грн. не надав, тому суд вважає позовні вимоги Позивача, у частині стягнення основного боргу, доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 356,53грн.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок 3% річних за період з 23.04.2013р. по 04.10.2013р. на суму основного боргу 26450,00грн. Суд, перевіривши наданий Позивачем арифметичний розрахунок 3% річних, встановив, що Позивачем були допущенні арифметичні помилки, але, оскільки, суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, дана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС», м. Дружківка Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Транс Авто», м.Донецьк про стягнення основного боргу у розмірі 26450,00грн., 3% річних у сумі 356,53грн. - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Транс Авто» (83054, Донецька область, м. Донецьк, вулиця Економічна, будинок 34, код ЄДРПОУ 33670788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» (84201, Донецька область, м.Дружківка, вулиця Енгельса, будинок 108, квартира 21, код ЄДРПОУ 24308872) основний борг у розмірі 26450,00грн., 3% річних у сумі 356,53грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50грн.

У судовому засіданні 14 січня 2014 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14 січня 2014 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Я.С. Мирошниченко

Надруковано 4 примірника:

1-до справи;

2-позивачу;

1-відповідачу.