Рішення

від 16.01.2014 по справі 913/3348/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

16 січня 2014 року Справа № 913/3348/13

Провадження №8/913/3348/13

За позовом Малого приватного підприємства "Астіко", м. Луганск,

до Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Ліга-Текс"", м. Луганськ, -

про стягнення 33821 грн. 92 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

у присутності представників сторін:

від позивача - Татаренко М.О. - директор, - паспорт ЕК №3421943, вид. Жовтневим РВ УМВС України у Луганській обл. 25.04.1997; наказ № 1 від 10.10.1995;

від відповідача - представник не з'явився , -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 30000,00 грн. та 10% річних за період з 23.06.2012 по 31.10.2013 у сумі 3821,92 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору безвідсоткового займу №81, укладеного між сторонами 08.06.2012.

Позов мотивовано ухиленням відповідача від добровільного погашення основного боргу - суми безвідсоткового займу.

У зв'язку з надходженням позову 11.12.2013 господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/3348/13.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 26.12.2013 до 16.01.2014 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 16.01.2014 від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав повністю.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;18;28-29), у т.ч. - письмовим повідомленням оператора поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її до слухання.

За таких обставин у суду маються достатні підстави для висновку про те, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.4 3 ,ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає, що спір підлягає розгляду по суті за відсутності відповідача. - на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

08.06.2012 між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) у простій письмовій формі укладено договір безвідсоткової позики №8 (зворотна фінансова допомога), відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти (п.1.1) у сумі 30000,00 грн. (п.2.1), а позичальник зобов'язується їх повернути позикодавцю (п.1.1); проценти на ці кошти не нараховуються та не сплачуються (п.2.2).

Суму позики позикодавець перераховує у безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника (п.3.1).

Термін повернення коштів - 14 календарних днів з моменту їх надання (п.4.1).

Позичальник зобов'язаний повернути суму коштів у останній день строку, встановленого п.4.1 цього договору (п.5.1), на поточний рахунок позикодавця (п.5.2), при цьому днем повернення коштів є день зарахування їх на поточний рахунок позикодавця (п.5.3).

У разі прострочення повернення коштів (їх частки) позичальник сплачує: штраф у розмірі 5,0% від неповернутої суми займу (п.6.1); у разі прострочення повернення суми позики позичальник сплачує на користь позикодавця, крім штрафу, передбаченого п.6.1 цього договору, також штраф у 10% річних, виходячи з неповернутої суми позики за весь час прострочення; крім того, він зобов'язаний сплатити основний борг з урахуванням суми інфляції (п.6.2).

Договір набирає чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором (п.7.1) (а.с.7).

На підтвердження факту виконання умов договору зі свого боку позивач надав до справи платіжне доручення №311 від 08.06.2012 на суму 30000,00 грн., який містить докази їх перерахування банківською установою на користь позичальника (а.с.8).

Відповідач не спростував та не оспорив факт отримання суми позики.

З викладеного вбачається, що відповідач відповідно до умов п.4.1 договору повинен був повернути отримані кошти не пізніше 22.06.2012 , але не зробив цього, - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1. ст. 628 ЦКУ), - з огляду на що суд вважає, що умови відповідальності за порушення зобов'язань за вищезгаданим договором відповідають приписам чинного законодавства.

Правовідносини, що є предметом спору по цій справі, належать до договору позики.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В силу ст. 1047 ЦКУ договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Уклавши договір про надання позики, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон - ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частинам 1 та 3 ст.1049 Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У разі неповернення позичальником суми позики застосовуються наслідки, передбачені частиною 1 ст. 1050 ЦКУ, а саме: якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Суд дійшов висновку, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на суму 30000,00 грн., а також наявність його вини у цьому невиконанні.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку суми позову, позивач не скористався умовами пункту 6.1 договору - про нарахування штрафу у розмірі 5% від несплаченої суми боргу, - але він скористався умовами пункту 6.2 договору - про нарахування 10% річних на суму неповернутого боргу, яка, згідно розрахунку, становить 3821,92 грн. (а.с.20).

При вирішенні питання про стягнення 10% річних суд керується приписами ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку сторони включили до договору умову про стягнення 10% річних у разі неповернення суми боргу, а тому позивач правомірно нарахував їх у сумі 3821,92 грн.

Спосіб захисту порушеного права відповідає ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Виходячи з доведеності вини відповідача у невиконанні умов договору про надання позики, - позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,202,509,525-527,530,610-614,623,625,1046-1050 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,22,32-34,36,43,44,49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов Малого приватного підприємства "Астіко" до Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Ліга-Текс" - про стягнення 33821 грн. 92 коп. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Ліга-Текс", ідентифікаційний код 30008784, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Героїв Сталінграду, 5, кв. 263, - на користь Малого приватного підприємства "Астіко", ідентифікаційний код 23260577, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. 50 лєт Октября, 4Б/38, - основний борг у вигляді суми неповернутої позики у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., 10% річних у сумі 3821 (три тисячі вісімсот двадцять одна) грн. 92 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 16.01.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 17 січня 2014 року.

Суддя А.П.Середа