Рішення

від 14.01.2014 по справі 920/2030/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.01.2014 Справа № 920/2030/13

за позовом: Управління комунальної власності Білгород-Дністровської

міської ради, м. Білгород-Дністровський Одеської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод

«Регіна», м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Білгород-Дністровська міська рада

про стягнення 50 754 грн. 68 коп. ,

Суддя Джепа Ю. А.

Представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

при секретарі судового засідання Лєпковій О. О.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій з урахуванням уточнення просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 50 754 грн. 68 коп., з яких 44859 грн. 55 коп. - основного боргу, 449 грн. 02 коп. - пені, 5 446 грн. 11 коп. штрафу відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди майна комунальної власності № 10 від 07.11.2011р.; розірвати договір оренди майна комунальної власності, укладений між управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради та ТОВ «Консервний завод «Регіна» від 07.11.2011 р. за № 10, а також стягнути судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, однак надіслав у письмовій формі пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позову не заперечує та підтримує позовні вимоги управління комунальної власності у повному обсязі.

Представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції не подав, в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи направлялися відповідачу за його юридичною адресою, про причини нез'явлення суду не повідомлено, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, господарський суд встановив:

07.11.2011 р. між управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради, (в подальшому орендодавець - позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консервний завод «РЕГІНА», (в подальшому орендар - відповідач), було укладено договір оренди комунального майна № 10 (в подальшому - договір) на підставі рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 17.08.1995 № 966.

Згідно з п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення № 1,2 літ «А», літ. «Б», «В» незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Водопровідна, 2, загальною площею 213,7 кв. м, які згідно рішення Білгород-Дністровської міської ради від 21.04.2011 № 102-Х/І «Про внесення доповнень до рішення Білгород-Дністровської міської ради від 05.06.2011 № 608-ХХІІІ «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Білгорода-Дністровського», належать до комунальної власності територіальної громади м. Білгорода - Дністровського.

З матеріалів справи вбачається, що 07 листопада 2011 р. нежилі приміщення були передані відповідачу. Факт передачі приміщень підтверджується відповідним актом прийому-передачі від 07.11.2011 року (а.с. 21).

Відповідно до п. 3.1 договору, розмір орендної плати визначається на підставі Протоколу № 2 засідання комісії щодо проведення конкурсу по наданню в оренду споруд, будівель та приміщень, які знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Білгород-Дністровського і становить з ПДВ - 2130,00 грн. на місяць.

Згідно з п. 3.4 договору орендна плата перераховується на рахунок позивача щомісяця, у грошовому еквіваленті, не пізніше останнього числа звітного місяця.

Відповідно до п. 5.2 відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Разом з тим, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2013 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по орендній платі в сумі 44 859 грн. 55 коп.

Відповідно до ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що факт передачі відповідачу в оренду нежилих приміщень за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Водопровідна, 2 А підтверджується відповідним актом приймання-передачі, проте в порушення умов укладеного договору та вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, відповідач не сплатив своєчасно та в повному обсязі орендну плату за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2013 р., у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 44 859 грн. 55 коп.

Факт заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, останнім не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 44859 грн. 55 коп. заборгованості по орендній платі за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення пені позивач зазначає, що відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному об'ємі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійного облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 449 грн. 02 грн. (а.с. 41).

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного ст. 232 Господарського кодексу України строку, відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 449 грн. 02 коп. також є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.

Також відповідачеві нараховано штраф в сумі 5 446 грн. 11 коп.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення штрафу позивач зазначає, що відповідно до п. 3.7 договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, уключаючи день оплати.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не сплачує орендну плату впродовж терміну з 01.01.2012 р. до 30.09.2013 р., тобто більше ніж три місяці.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08 про стягнення суми пені та штрафу.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 5 446 грн. 11 коп. є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині розірвання договору оренди комунальної власності № 10 від 07.11.2011 р. позивач посилається на те, що відповідно до п. 10.6 договору, несплата орендної плати впродовж 2-х місяців є підставою для дострокового припинення договору оренди. Крім того, відповідно до п. 5.9 договору, відповідач зобов'язаний протягом місяця після укладення договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за звітом про експертну оцінку на користь Орендодавця, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди, і надати орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким, чином, щоб увесь строк оренди Майно було застрахованим.

Однак, відповідачем вищезазначені положення договору не були виконані. Таким чином, зазначає позивач в позовній заяві відповідач своїм не належним виконанням зобов'язань відповідно до умов договору завдав збитків бюджету м. Білгорода-Дністровського у вигляді недоотримання коштів, які мали бути зараховані до вищевказаного бюджету для задоволення потреб територіальної громади.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статі 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що спірне майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється Закон України «Про оренду державного та комунального майна».

Статтею 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно пункту 3 статті 18 зазначеного Закону орендар зобов'язаний вчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Підставою для розірвання договору оренди може бути невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» або договором оренди.

Відповідно до пунктом 11.2 договору оренди майна комунальної власності № 10 від 07.11.2011 р., у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю за актом приймання-передачі.

Оскільки позивач вимагає розірвання договору оренди майна комунальної власності № 10 від 07.11.2011 р., укладеного між сторонами у зв'язку з порушенням відповідачем істотних умов договору щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, відповідачем не подано доказів на підтвердження належного виконання договірних зобов'язань в цій частині, що є підставою для розірвання договору, господарський суд вважає позовні вимоги щодо розірвання договору оренди майна комунальної власності № 10 від 07.11.2011 р., укладеного між сторонами та зобов'язання передати (повернути) за актом приймання - передачі позивачеві орендоване приміщення, яке надавалось відповідачу в оренду на підставі договору оренди майна комунальної власності № 10 від 07.11.2011 р., обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 2867 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 549, 627, 629, 651, 782 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 217, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «РЕГІНА» (40004, м. Суми, вул. Жукова, 2/1, код 34452279) на користь Управління комунальної власності Білгород -Дністровської міської ради (67701, м. Білгород - Дністровський, вул. Калініна, 10, код 23988184) 44 859 грн. 55 коп. орендної плати, 449 грн. 02 коп. пені, 5446 грн. 11 коп. штрафу, 2867 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Розірвати Договір оренди майна комунальної власності № 10 від 07.11.2011р., укладений між Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради (67701, м. Білгород - Дністровський, вул. Калініна, 10, код 23988184) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «РЕГІНА» (40004, м. Суми, вул. Жукова, 2/1, код 34452279).

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «РЕГІНА» (40004, м. Суми, вул. Жукова, 2/1, код 34452279) передати за актом приймання-передачі Управлінню комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради (67701, м. Білгород - Дністровський, вул. Калініна, 10, код 23988184) нежитлові приміщення № 1, 2 літ «А», літ. «Б», «В» незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Водопровідна, 2, загальною площею 213,7 кв. м., які надавалися Товариству з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «РЕГІНА» в оренду на підставі Договору оренди майна комунальної власності № 10 від 07.11.2011р. між Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «РЕГІНА».

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.01.2014 року

Суддя (підпис) Ю.А. Джепа