Рішення

від 12.05.2009 по справі 8443-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8443-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

12.05.2009Справа №2-17/8443-2006

За позовом    ТОВ  “Об'єднання  Транс-Континенталь”, м. Сімферополь

До  відповідача   Приватного підприємства  Фірма “Строй-Гарант”, смт. Кіровське, АР Крим

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору

1.  Головне Управління  капітального будівництва  при Раді Міністрів АР Крим, м. Сімферополь

2.  Українська  інтернаціональна  компанія  по газифікації та  будівництву “Колесніков-Континенталь” , м. Сімферополь

про визнання договору  недійсним та стягнення 25 368,15  грн.                                                

                                                  Суддя В.І. Гайворонський

           П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Колесніков Ю.В., керівник, Гаврюшин В.А., представник,  Голованева Л.В., представник

Від відповідача – Костіна Є.М., представник

Від третьої особи – не з'явився

2. Колесніков Ю.В., керівник

Експерт – Міліціна Є.О., посвідчення, Гулєвіч Т.М., посвідчення

Сутність спору:   Позивач просить  визнати Договір підряду № 18 на будівництво газорозподільної станції в смт. Партизани Кіровського району АР Крим, укладений між ПП «Строй-Гарант» та ТОВ «Об'єднання  Транс-Континенталь» недійсним, у зв'язку з тим, що відсутня проектно-кошторисна документація, а також просить стягнути з відповідача 25 368,15 грн., із розрахунку: сплачений аванс в розмірі 15000 грн., суму з врахуванням розрахунку індексу інфляції за прострочений період – 4086,45 грн., сума з врахуванням розрахунку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочений період – 5381,70 грн., та 3 % річних за прострочений період в сумі 900 грн. оскільки відповідачем не виконані умови Договору підряду № 18 від  26.09.2003 року,  у зв'язку з чим позивач відмовляється від прийняття  виконання робіт та вимагає відшкодування збитків.

       Відповідач у відзивах та доповненнях  до них позов не визнає та вказує, що  ним  на протязі жовтня-листопада 2003 року  виконаний обсяг  будівельних робіт, визначених Договором  підряду № 18 від 26.09.2003 року, сторонами були підписані акти прийомки виконаних робіт, а також довідки  про вартість виконаних робіт за  жовтень-листопад 2003 року. Ніяких  зауважень про недоліки, відступу від умов договору  від замовника (ТОВ  “Об'єднання  Транс-Континенталь”) не надходило.

       Відповідач також посилається на рішення Господарського суду АР Крим від  07.06.2005 року № 2-13/7529-2005 за позовом  Приватного підприємства Фірми «Строй-Гарант» до відповідача  ТОВ  “Об'єднання  Транс-Континенталь” про стягнення 16 960,03 грн., згідно з яким з ТОВ  “Об'єднання  Транс-Континенталь” стягнуто 13 693,00 грн. основного боргу; 509,82 грн. – 3 % річних; 1017,74 грн. – пені; 1582,12 грн. – суми індексу

інфляції; 167,49 грн. державного мита, та 116,53 грн.  витрат на матеріально-технічне забезпечення судового процесу за Договором підряду № 18 від 26.09.2003 року.        Постановою Вищого господарського суду України від  19 січня 2006 року по справі № 2-13/7529-2005 касаційна скарга  Приватного підприємства  ТОВ  “Об'єднання  Транс-Континенталь” задоволена, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 02.08.2005 року скасовано, рішення  Господарського суду АР Крим від 07.06.2005 року у справі № 2-13/7529-2005 залишено без змін.

        Третя особа по справі  Головне Управління  капітального будівництва  при Раді Міністрів АР Крим  у відзиві та поясненнях вказує, що між ним та позивачем  16.10.2003 року укладений Договір  підряду № 78/272/070 на часткову участь  Ради міністрів в будівництві  газорозподільної станції в смт. Партизани Кіровського району АР Крим. Згідно даної угоди, ТОВ “Об'єднання  Транс-Континенталь”  виступає генеральним підрядником.

       Головне Управління  капітального будівництва  при Раді Міністрів АР Крим вважає, що  пред'явлені  позивачем  вимоги необґрунтовані, оскільки є рішення  господарського суду АР Крим 2-13/7529-2005, яким  в  межах своєї компетенції  вирішено господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет, та з тих же підстав.

       Від Української інтернаціональної компанії по газифікації та будівництву “Колесніков-Континенталь” надійшло  непідписане пояснення, в якому вказується про те, що  Приватне підприємство «Строй-Гарант» не виконувало роботи за Договором підряду № 18 від  26.09.2003 року,  всі  роботи, пов'язані з будівництвом  газорозподільної станції в смт. Партизани Кіровського району АР Крим виконано  Об'єднанням «Транс-Континенталь»  своїми силами, та за власні кошти.

       Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз по справі проведені комплексна будівельно-бухгалтерська, та будівельно-технічна експертизи.

       По справі оголошену вступну та резолютивну частину рішення.

       Розглянувши матеріали справи, суд –

                                                                      ВСТАНОВИВ:

Згідно п. 1.1 Договору підряду № 18 від 26.09.2003 року  Замовник (ТОВ  “Об'єднання  Транс-Континенталь”) доручає, а Підрядник (Фірма «Строй-Гарант») приймає на себе  зобов'язання  власними силами виконати роботи, передбачені замовленням:  Будівництво ГРС в смт. Партизани, Кіровського району АР Крим.

Згідно п. 2.1.2  договору Замовник до початку робіт  сплачує аванс в розмірі 50 % від кошторисної вартості.

Згідно  п. 1.2 договору обсяг та вартість робіт, визначені кошторисом, який є  невід'ємною частиною  цього договору. Договірна ціна доручених робіт складає 300 тис. гривень.

Згідно п. 4.1 договору  строк начала робіт – вересень 2003 року, строк закінчення робіт – листопад 2003 року.

Суд вважає,  що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних обставин:

Вимога  позивача  про  визнання Договору  підряду № 18 на будівництво газорозподільної станції в смт. Партизани Кіровського району АР Крим, укладеного між ПП «Строй-Гарант» та ТОВ «Об'єднання  Транс-Континенталь» недійсним підлягає задоволенню, при цьому суд виходить з наступних обставин:

 Відповідно  до ст. 153 ЦК України (яка діяла на дату укладення договору)  договір вважається укладеним, коли між сторонами у вимагаємій належним чином формі  досягнуто згоди по усім істотним умовам. Істотними є ті умови договору,  які визнані  такими по закону або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору  є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Однак, договір не відповідає вказаним вимогам законодавства.

Так, відсутній кошторис, який передбачений договором, в якому визначений обсяг робіт, та їх вартість, який є  невід'ємною частиною вищезазначеного договору. (п. 1.2 договору). Тобто, виходячи  із умов договору по цій умові  мала бути досягнута згода на момент укладення договору.

Окрім цього, згідно ст. 334 ЦК УССР  на виконання робіт, передбачених договором підряду, укладається кошторис.

Згідно ст. 332 ЦК УССР  за договором підряду  підрядник зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника із його або із своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити  виконану роботу.

Оскільки замовник згідно ст. 332 ЦК УССР зобов'язаний  оплатити виконану роботу, відповідно,  на дату укладення договору вже повинні бути визначено - які конкретно роботи повинні бути виконані (їх обсяг, зміст), яка їх вартість. Тобто, вказані умови є істотними.

Таким чином,  кошторис  повинен бути узгоджений на дату  укладення договору.

Аналогічні вимоги передбачені ст.ст. 837,877 ЦК України.

Однак, зацікавленими особами не представлено доказів узгодження кошторису на момент  укладення договору.

           Оскільки відповідні докази не надані  зацікавленими особами до винесення  рішення, немає підстав залучати їх до матеріалів справи після  прийняття  рішення по цій справі.

           Таким чином, договір не відповідає законодавству.

Згідно ч. 1 статті 48 ЦК  УССР  недійсна угода, яка не відповідає вимогам закону.

    Згідно ст. 59 ЦК УССР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 статті 215 ЦК України  підставою недійсності правочину  є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України. Ст. 236 ЦК України передбачено, що угода вважається недійсною з моменту її укладення.

 Підстав для стягнення грошових коштів не існує, при цьому суд виходить з наступних підстав:

            Підставою позову про стягнення грошових сум  є  невиконання умов договору,  відмова від договору у зв'язку з невиконанням обов'язків за договором та вимагання відшкодування збитків.

             Таким чином, підставою відшкодування збитків є  невиконання відповідачем умов договору та відмова позивача від договору.

             Але, відмови від договору бути не може, оскільки договір недійсний.

             При цьому необхідно відмітити, що згідно ч. 1 статті 59  ЦК УССР та ч. 1 ст. 236 ЦК України  угода  вважається недійсною з моменту її  укладення.

             При цьому також необхідно відмітити, що суд з власної ініціативи  не вправі розглядати підстави позову, якими він  не обґрунтовується.

            Більш того, розгляд таких підстав буде грубим порушенням прав інших учасників процесу, які праві знати про підстави позову та заперечувати щодо них.

            При цьому також необхідно відмітить що виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не  вправі з власної ініціативи  змінювати  підстави позову та розглядати  підстави позову, які не  заявлені позивачем.

          Так, статтею 129 Конституції України  закріплений принцип  змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом, сторона вільна в наданні суду доказів, та в доведенні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип  змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

          Згідно   ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

          Про необхідність дотримання принципу диспозитивності  сторін також указується в постанові  Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д12/12), а в постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.  

             З викладеного також витікає, що суд вправі розглядати справу за тими матеріалами, що надані зацікавленими особами.

             В матеріалах справи відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення грошових коштів.

             При цьому також необхідно відмітити, що згідно ч. 4 статті 22 ГПК України позивач вправі змінювати підстави позову  лише до прийняття рішення по справі.            

      При цьому також необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України  принципу диспозитивності сторін суд не вправі з власної ініціативи розглядати питання щодо повернення майна при недійсному правочині, що також відповідає практиці розгляду аналогічних  питань  Севастопольським апеляційним  господарським судом (постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 березня 2009 року  по справі № 2-17/8669-2008).

          Думка Головного Управління капітального будівництва при Раді Міністрів АР Крим про те, що  аналогічний спір вже розглядався, не може бути прийнята до уваги, оскільки в справі № 2-13/7529-2005  ТОВ  “Об'єднання  Транс-Континенталь” було відповідачем. В справі, що розглядається, ТОВ  “Об'єднання  Транс-Континенталь” є позивач.

            Судові витрати підтверджуються квитанцією  № 11 від 10.04.2006 року на суму 252,17 грн. (з державного мита), квитанцією № 54 від 13.04.2006 року на суму 85,00 грн. (з державного мита),  квитанцією № 13 від 10.04.2006 року на суму 118 грн. (інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), та квитанцією № 087ЕЕ80116 від 15липня 2008 року на суму 1,51 грн. (з державного мита).

             По справі також проведені  бухгалтерська та будівельно-технічна експертизи.

             Згідно  повідомлень експертної установи експертизи оплачені.

             Згідно заяви позивача експертизи оплачені ним.

             Відповідачем заявлено, що експертизи ним не оплачувались.

             Оскільки експертизи призначались у зв'язку з розглядом  матеріальної вимоги, в задоволенні якої відмовляється, відповідно, підстав для відшкодування позивачу витрат за  проведення експертиз не існує.

            Судові витрати з державного мита та  судові витрати  на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем  з  державного мита (за нематеріальної вимоги)  у сумі  85  грн., оскільки в цій частині позов задоволений, та  59 грн. (118:2) судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (за задоволення нематеріальної вимоги), оскільки судові витрати на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  сплачені за обидві  вимоги.

            На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 ГПК України, суд, -       

                                                                 ВИРІШИВ:

           Позов задовольнити частково.

          Визнати недійсним Договір  підряду  на будівництво газорозподільної станції в смт. Партизани Кіровського району АР Крим, укладений між ПП «Строй-Гарант» та ТОВ «Об'єднання  Транс-Континенталь» від 26.09.2003 року № 18.

          В частині стягнення 25 368,15 грн., із розрахунку: сплачений аванс в розмірі 15000 грн., суму з врахуванням розрахунку індексу інфляції за прострочений період – 4086,45 грн., сума з врахуванням розрахунку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочений період – 5381,70 грн., та 3 % річних за прострочений період в сумі 900 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору підряду № 18 від  26.09.2003 року у позові відмовити.

         Стягнути з Приватного підприємства Фірми «Строй-Гарант» (97300, Кіровський район, АР Крим, вул. Заводська 9, р/р 26008301306902 в Кіровському  ОСБ 5301, МФО 384298, код ЗКПО 31179748)  на користь ТОВ “Об'єднання  Транс-Континенталь” (95043, м. Сімферополь, вул. Київська 150) судові витрати з державного мита  в сумі  85 грн., та  судові витрати на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  59 грн.

         Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.