Рішення

від 30.04.2009 по справі 882-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

882-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

30.04.2009Справа №2-15/882-2008

За позовом  Приватного підприємство «Маслороб» (97403, АР Крим, м. Євпаторія, пр. Перемоги, 43-19; м. Євпаторія-3, а/я 38, ідентифікаційний код 19005879)

До відповідача Закритого акціонерного товариства «Керкінітіда» (97420, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Виноградна, 11, ідентифікаційний код 31075338)

За участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційна компанія «КВіК» (97403, АР Крим, м. Євпаторія, пр. Перемоги, 43-19)

Про стягнення 110511, 20 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Кацубін В.І., директор

Від відповідача – Мартюк Т.Ю., довіреність б/н від 15.01.2009 р., у справі

Від третьої особи – не з'явився

Обставини справи: Приватне підприємство «Маслороб» звернулося до  Господарського суду АР Крим з позовом до  Закритого акціонерного товариства  «Корпорація «Керкінітіда» про стягнення 60511,20 грн. збитків та 50000,00 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач неправомірно позбавлений можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном через порушення його прав з боку відповідача, який необґрунтовано   не визнає  право власності на спірне майно, яке було правомірно  придбане позивачем на підставі договору позики, що у свою чергу спричинило позивачу реальні збитки, що складаються з вартості майна  з урахуванням індексу інфляції та моральної шкоди

19.02.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшли пояснення позивача на позовну заяву, в яких позивач просить усунути опечатки по тексту позовної заяви а також в частині стягнення моральної шкоди слід читати 5000,00 грн. (п'ять тисяч)

Судом вказані пояснення були прийняті до розгляду.

Ухвалою ГС АР Крим від 25.02.2008 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Виробничо – комерційна компанія «КВіК».

19.03.08р. до господарського суду АР Крим надійшла апеляційна скарга від ЗАТ «Корпорація «Керкінітіда» на ухвалу господарського суду АР Крим від 25.02.2008 р. по справі №2-15/882-2008.

Ухвалою ГС АР Крим від 20.03.2008 р. провадження у справі було зупинено до  розгляду апеляційної скарги  ЗАТ «Корпорація «Керкінітіда».

Справа № 2-15/882-2008 була спрямована до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Ухвалою від 01.04.2008 р. у справі № 23-15/882-2008 Севастопольского апеляційного господарського суду  ЗАТ «Корпорація «Керкинітіда» було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу ГС АР Крим від 25.02.2008 р., справа № 2-15/882-2008 передана до ГС АР Крим для вирішення спору по суті.

Ухвалою ГС АР Крим від 23.04.2008 р. провадження у справі було поновлено, справа призначена до слухання.

06.05.2008 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшло клопотання позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого позивач просить суд стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 110511,20 грн. в якості відшкодування моральної шкоди та збитків.

08.05.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшла касаційна скарга від ЗАТ «Корпорація «Керкінітіда» на ухвалу господарського суду АР Крим від 25.02.2008 р.  та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.04.2008 р. по справі №2-15/882-2008.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 12.05.2008 р. провадження по справі № 2-15/882-2008 було зупинене до розгляду касаційної скарги ЗАТ «Корпорація «Керкінітіда» на ухвалу господарського суду АР Крим від 25.02.2008 р.  та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.04.2008 р. по справі №2-15/882-2008

Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2008 р. касаційна скарга ЗАТ «Корпорація «Керкінітіда» на ухвалу господарського суду АР Крим від 25.02.2008 р.  та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.04.2008 р. по справі №2-15/882-2008 була залишена без задоволення, Ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.04.2008 р. по справі № 2-15/882-2008 залишена без змін.

Справа направлена до Господарського суду АР Крим для подальшого розгляду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.08.2008 р. провадження у справі було поновлено, справа була призначена до слухання.

У судовому засіданні 15.09.2008р. представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи № 2-5/10157-2006 за позовом Приватного підприємства «Маслороб» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційна компанія «КВіК» про визнання права власності. Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2008 р. вказана справа направлена на новий розгляд до господарського суду АР Крим, їй привласнений № 2-6/8619.1-2008.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 15.09.2008 р. провадження у даній  справі було зупинено до розгляду Господарським судом АР Крим справи №2-6/8619.1-2008, на сторін був покладений обов'язок по закінченню розгляду справи №2-6/8619.1-2008 Господарським судом АР Крим  представити результати розгляду даної справи.

10.02.2009р. до канцелярії господарського суду АР Крим від відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження по справі у зв'язку з припиненням провадження у справі № 2-6/8619.1-2008.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 10.02.2009 р. провадження у справі було поновлено, призначений розгляд справи.

У судовому засіданні 10.03.2009 р. представником відповідача був наданий відзив, в якому він проти позовних вимог заперечує, просить суд у позові відмовити, посилаючись на те, що позивач не є власником спірного майна, а отже жодне його право відповідачем не порушено.

22.04.2009 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшло клопотання позивача про виключення зі складу третіх осіб ТОВ «ВКК «КВіК» у зв'язку з ліквідацією останнього.

Крім того, 22.04.2009 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшло клопотання позивача про витребування з Євпаторійського міського суду цивільної справи № 2-747/2007, оскільки в матеріалах вказаної справи маються прямі докази неправомірності дій відповідача, в тому числі показання голови ліквідаційної комісії.

22.04.2009 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшла заява позивача  в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд визнати недійсним (нікчемним) договір купівлі-продажу машини для лиття термопластавтомат ДП 3140.2-4000 від 15.08.2000 р., укладений між ЗАТ «Корпорація «Керкінітіда» та ЗАТ «Ампелос», зобов'язати відповідача передати (повернути) машину для лиття – термопластавтомат ДП 3140.2-4000 у власність Приватному підприємству «Маслороб».

          У судовому засіданні 23.04.2009 р. представником позивача надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд подану 22.04.2009 р. заяву в частині вимог про визнання недійсним (нікчемним) договору купівлі-продажу термопластавтомат ДП 3140.2-4000 від 15.08.2000 р., укладеного між ЗАТ «Корпорація «Керкінітіда» та ЗАТ «Ампелос», залишити без розгляду.

          В ході судового засідання 23.04.2009 р. було задоволено клопотання позивача про заміну відповідача Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Керкінітіда» на Закритого акціонерного товариства «Керкінітіда», про що винесено відповідну ухвалу.

          Стосовно клопотання позивача про виключення зі складу третіх осіб ТОВ «ВКК «КВіК» у зв'язку з ліквідацією суд зазначає наступне. З довідки Головного управління статистики в АР Крим від 10.04.2007 р. № 05.3-5/1262 вбачається, що станом на 10.04.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційна компанія «КВіК»  вилучено з ЄДРПОУ, проте чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено такої процесуальної дії суду як вилучення особи зі складу третіх осіб, у зв'язку з чим судом не вбачається обґрунтованих правових підстав для задоволення вказаного клопотання.  

          Стосовно заяви позивача про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з наступним уточненням, згідно якої позивач просить суд  зобов'язати відповідача передати (повернути) машину для лиття – термопластавтомат ДП 3140.2-4000 у власність Приватному підприємству «Маслороб», суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зазначену зміну позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Стосовно клопотання позивача про витребування цивільної справи з Євпаторійського міського суду, то судом не вбачається обґрунтованих правових підстав для його задоволення, оскільки матеріали даної справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, які в повній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами. Крім того, позивач не позбавлений права, як учасник цивільного процесу, знайомитися з матеріалами  цивільної справи, робити відповідні копії тощо.

У судовому засіданні була оголошена перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України для підготовки проекту рішення, Після закінчення перерви судове засідання було продовжено.

27.04.2009 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  ЗАТ «Ампелос».

Судом не вбачається обґрунтованих підстав для задоволення цього клопотання у зв'язку з наступним.

Частиною 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у заявах про залучення третіх осіб зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Позивачем відповідного обґрунтування надано суду не було, у зв'язку з чим господарським суд не вбачається яким саме чином рішення з цього господарського спору може вплинути на  права або обов'язки ЗАТ «Ампелос».

Разом із тим, 27.04.2009 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшло клопотання позивача про фіксацію судового процесу технічними засобами.

Судом вказане клопотання було задоволене, подальший розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів фіксації.

Крім того, позивачем було заявлене клопотання про витребування у відповідача ЗАТ «Керкінітіда» оригіналу договору купівлі-продажу від 15.08.2000 р.

Проте, судом не вбачається достатніх підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки спір з даної справи не стосується питання дійсності зазначеного договору. Наявна в матеріалах справи копія договору купівлі-продажу від 15.08.2000 р. (а.с. 103) відповідає вимогам статті 36 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копія договору, яка міститься в матеріалах справи містить відмітку про її відповідність оригіналу та підпис уповноваженого представника. Крім того, ті факти, про які свідчить зазначений договір, вже неодноразово були предметом судового розгляду.

30.04.2009 р. до початку слухання справи до канцелярії Господарського суду АР Крим надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі осіб, що підписали договір від 15.09.2000 р. Голову правління ЗАТ «Корпорація «Керкінітіда» Фудашкіна Д.О. та Голову правління ЗАТ «Ампелос» Балабатько І.Д. в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти вказаного клопотання заперечує.

Суд, розглянувши зазначене клопотання, не вбачає обґрунтованих підстав для його задоволення у зв'язку з наступним.

Частиною 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у заявах про залучення третіх осіб зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Позивачем відповідного обґрунтування надано суду не було, у зв'язку з чим господарським суд не вбачається яким саме чином рішення з цього господарського спору про зобов'язання відповідача передати (повернути) майно позивачу може вплинути на  права або обов'язки осіб, що підписали договір від 15.09.2000 р., а саме Голову правління ЗАТ «Корпорація «Керкінітіда» Фудашкіна Д.О. та Голову правління ЗАТ «Ампелос» Балабатько І.Д.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

01.11.1999 р. між  Приватним підприємством «Маслороб» (позикодавець) та Товариством  з обмеженою відповідальністю   Виробничо-комерційна компанія «КВіК» (позичальник) укладений   договір  позики б/н.

Відповідно до умов вказаного договору позивач взяв на себе зобов'язання  надати позичальнику в позику грошові кошти у сумі 60000,00 грн. на строк до 01.01.2004 р., а позичальник у свою чергу зобов'язався повернути грошові кошти не пізніше зазначеного терміну або альтернативного зобов'язання передати позикодавцю у випадку відсутності грошових коштів в погашення заборгованості машину для лиття «Термопластавтомат» ДП 3140.2.

Так, пунктом 2.3 Договору  сторони домовилися, що у разі неповернення грошових коштів  в передбачений  договором строк до 01.01.2004 р., позичальник у рахунок   погашення заборгованості передає позивачу  машину для лиття “Термопластавтомат”ДП 3140.2, а також всю технічну документацію до неї, запчастини та обладнання, які були придбані позичальником  на заводі “Пресмаш” м. Одеса за договором  № 275 від 19.05.1993 р.

Умовами договору передбачено, що незалежно від виконання позичальником зобов'язання щодо передачі позикодавцю машини для лиття «Термопластавтомат» ДП 3140.2, до позикодавця переходить право власності на дану машину з 01.01.2004 р.  у випадку не повернення позики до цієї дати.

Так, вказане майно – машина «Термопластавтомат» ДП 3140.2-4000 була придбана Виробничо-комерційною компанією «КВіК» на підставі договору № 275 від 19.05.1993 р.

Вказана машина була відвантажена на територію заводу «Ампелос», про що свідчать додані до матеріалів справи лист директора фірми  «Ампелос» (а.с. 13) про згоду на забезпечення приймання та отримання майна.

Так, позивач посилається на те, що у зв'язку з невиконанням ТОВ Виробничо-комерційною компанією «КВіК» свого грошового зобов'язання за договором позики від 01.11.1999 р., до позивача з 01.01.2004 р. перейшло право власності  на машину для лиття Термопластавтомат ДТ 3140.2.

          Проте, позивач зазначає, що він як власник позбавлений можливості в повному обсязі володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном - машиною для лиття Термопластавтомат ДТ 3140.2 у зв'язку з наступним.

На сьогоднішній день боржник за договором позики від 01.11.1999 р. - Товариство  з обмеженою відповідальністю   Виробничо-комерційна компанія «КВіК» ліквідований шляхом вилучення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка Головного управління статистики в АР Крим від 10.04.2007 р. № 05.3-5/1262.

Матеріали справи свідчать, що 15.08.2000 р. на підставі договору купівлі-продажу машина для лиття Термопластавтомат ДТ 3140.2. була передана ЗАО «Корпорація «Керкінітіда» (відповідач).

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. (стаття 128 ЦК УРСР)

У відповідності зі статтею 328  Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

Суду не представлено належних та допустимих доказів визнання вказаного договору недійсним всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а отже суд виходить з презумпції дійсності правочину, встановленої статтею 204 Цивільного кодексу України, зі змісту якої вбачається, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з приписами статті 396 Цивільного кодексу України аналогічні способи захисту можуть бути застосовані відносно особи, яка має речове право на чуже майно (володіння, користування).

Отже, законодавчо передбачено, що вимоги щодо усунення перешкод в користуванні майном можуть бути висунені виключно власником такого майна, володільцем або користувачем.

Як вже було зазначено вище, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що саме він є власником машини для лиття Термопластавтомат ДТ 3140.2. на підставі пункту 2.3 Договору позики від 01.11.2009 р., оскільки на теперішній час грошове зобов'язання ТОВ Виробничо-комерційної компанії «КВіК» не виконане.

Однак, матеріали справи свідчать, що на сьогоднішній день вказане майно належить Закритому акціонерному товариству «Керкінітіда» на достатній правовій підставі  - договір купівлі-продажу від 15.08.2000 р., правомірність укладання якої спростована не була.

За таких обставин, суд вважає хибними посилання позивача на те, що Приватне підприємство «Маслороб» є власником машини для лиття Термопластавтомат ДТ 3140.2. на підставі пункту 2.3 Договору позики від 01.11.2009 р.

А отже, враховуючи відсутність документально підтвердженого права власності Приватного підприємства «Маслороб» на спірне майно, у позивача відсутнє матеріальне право на звернення до суду з вимогою про усунення перешкод в користуванні майном, а саме про зобов'язання відповідача повернути майно у власність позивача, що, відповідно, є підставою для відмови в позові.

Разом із цим, суд вважає необхідним зазначити, що вказане не позбавляє позивача права звернутися до відповідного суду з позовом про визнання   договору купівлі-продажу від 15.08.2000 р. недійсним у разі існування достатніх для цього підстав.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд залишає за позивачем згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

        На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 33, 34, 49,  82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.