Рішення

від 16.01.2014 по справі 919/1384/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року справа № 919/1384/13

Суддя господарського суду міста Севастополя Грицай О.С, розглянувши справу за позовом державного спеціалізованого підприємства "Одеський Державний міжобласний спеціальний комбінат"

(65031, м. Одеса, вул. Братів Поджио, буд. 10 )

до військової частини А 1656

(99000, м. Севастополь, вул. Надії Островської, 8)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі

(99011, вул. Балаклавська, буд.9, м. Севастополь).

про стягнення 27 941,64 грн

представники сторін у судове засідання не прибули.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року державне спеціалізоване підприємство "Одеський Державний міжобласний спеціальний комбінат" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до військової частини А 1656 про стягнення заборгованості у розмірі 27 941,64 грн за договором №10 РО-12 про надання послуг щодо захоронення (зберігання) твердих радіоактивних відходів від 04.12.2012 з яких: 25 397,10 грн - основна заборгованість, 1 897,44 грн - пені, 647,01 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням замовником військовою частиною А 1656 своїх зобов'язань в частині оплати послуг за договором №10 РО-12 про надання послуг щодо захоронення (зберігання) твердих радіоактивних відходів.

Ухвалою суду від 02.12.2013 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 10.12.2013

Справа розглядалась у судових засідання 10.12.2013, 19.12.2013 та 16.01.2014 року.

У судове засідання 16.01.2014 представник позивача не прибув, до початку судового засідання надіслав факсограму відповідно до якої, просив суд розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами (вх.№468/14).

У судове засідання 16.01.2014 року представник відповідача та третьої особи не прибув, повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абзацу першого пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явились у засідання.

Водночас, за змістом абзацу третього підпункту 3.9.1 вказаного пункту, у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того така сама позиція міститься в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482.

Так, відповідач, військова частина А 1656 не знаходиться за своїм місцезнаходженням: м. Севастополь, вул. Островського, 8, що вказана у всіх наявних матеріалах справи (в тому числі в повідомленні Міністерства оборони України Головного управління оборонного та мобілізаційного планування генерального штабу Збройних Сил України від 18.12.2013 (а.с. 50) тому і ухвала про призначення розгляду даної справи в суді була повернута до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2. зазначеної постанови).

З урахуванням наведеного, враховуючи факсограму позивача про розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами, а також те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних в ній доказів відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім викладеного судом встановлено, що 04.12.2012 між військовою частиною А 1656 (далі - в/ч А1656, замовник) та державним спеціалізованим підприємством "Одеський Державний міжобласний спеціальний комбінат" (далі - виконавець) укладено договір про надання послуг щодо захоронення (зберігання) твердих радіоактивних відходів (далі -договір) (а.с.20-22).

Згідно з пунктом 1.1 договору, замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо захоронення (зберігання) твердих радіоактивних відходів (далі - РАВ) замовника, що утворилися при списанні воєнної техніки та озброєння, а саме:

- приймання твердих РАВ у вигляді низько активних відпрацьованих контрольно-вимірювальних джерел іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ) на зберігання на пункті захоронення (зберігання) радіоактивних відходів (далі ПЗРВ) виконавця з подальшим їх захороненням;

- виконання радіометричного, дозиметричного контролю (вимірюванняПЕД, потоку частинок, поверхневого забруднення) підготовлених до передачі РАВ;

- транспортування транспортних пакувальних комплектів з РАВ від замовника на ПЗРВ виконавця спецавтотранспортом за маршрутом : м. Одеса, вул. Братів Поджио, 10 - м. Севастополь, вул. Надії Островської, 8 - Одеська область, Іванівський р-н, смт. Краснознамянка (ПЗРВ виконавця) - м. Одеса, вул. Братів Поджио, 10.

Коди послуг у відповідності до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97-23.30.9 (послуги по обробці та розміщенню радіоактивних відходів), 60.24.1 (послуги по перевезенню вантажів спеціалізованим автомобільним транспортом).

Пунктом 1.2 договору встановлено, що зміст та строки надання послуг визначені календарним планом (додаток 1 до цього договору).

Розділом другим, пунктом 2.1 встановлено, що вартість послуг за дійсним договором визначена згідно зі зведеним кошторисом (додаток 2 до цього договору), калькуляціями з розшифровками статей витрат (додатки 3,4,5 до цього договору), які є невід'ємною частиною дійсного договору та складає 25 397,10 грн (двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто сім гривень 10 кок), у т.ч. ПДВ 20% - 4232,85 грн.

Вартість послуг визначається виходячи з:

- вартості приймання на захоронення (зберігання) твердих РАВ у вигляді низько активних відпрацьованих контрольно-вимірювальних ДІВ (вилучені з приладів, не вилучені в біозахисті) за 1 шт. у сумі 127,88 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 21,31 грн, (калькуляція у додатку 3 до цього договору);

- загальної кількості твердих РАВ у вигляді низькоактивних відпрацьованих контрольно-вимірювальних ДІВ - 85 шт. (калькуляція у додатку 2 до цього договору);

- вартості транспортування радіоактивних вантажів ш один кілометр шляху у сумі 10,01 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 1,67 грн. (калькуляція у додатку 4 до цього договору) та протяжності маршруту перевезення РАВ спецавтотранспортом - 1250 км (калькуляція у додатку 2 до цього договору);

- вартості вимірювання ПЕД, потоку частинок, поверхневого забруднення в одній точці у сумі - 22.92 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3,82 грн. (калькуляція у додатку 5 до цього договору) та кількості точок вимірювання ПЕД, потоку частинок, поверхневого забруднення - 88 точок (калькуляція у додатку 2 до цього договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що у випадку змін показників, що обумовлюють вартість послуг, виконавець мас право переглянути вартість послуг. Погодження змін у вартості послуг виконавця оформлюється сторонами додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною дійсного договору.

З гідно пункту 2.3 договору оплата робіт (послуг) здійснюється за фактично виконані роботи відповідно до оформленого обома сторонами у встановленому порядку акту здачі-приймання робіт (надання послуг) протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту надання виконавцем рахунку на оплату.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що датою оплати за дійсним договором вважається дата перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Пунктом 3.1 розділу третього договору передбачено, що здача-приймання оформлених в установленому порядку результатів наданих послуг (звітних документів) згідно цього договору здійснюється за супроводжуючими документами виконавця та оформлюється двостороннім актом здачі-приймання виконаних робіт (послуг). Акт готується у 2-х (двох) екземплярах - по одному для кожної із сторін.

Відповідно до пункту 3.2 договору підписання акту здачі - приймання виконаних робіт (послуг) уповноваженими представниками Замовника є підтвердженням відсутності претензій зі сторони замовника.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання обов'язків за дійсним договором винна сторона несе відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.

Згідно з пункту 5.4 та 5.5 договору за порушення строків виконання робіт (послуг) Виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 2-х облікових ставок НБУ (що діє на період заборгованості) від суми заборгованості за кожний день прострочення. За порушення строків оплати наданих виконавцем послуг замовник сплачує пеню у розмірі 2-х облікових ставок НБУ (що діє на період заборгованості) від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Пунктом 6.1 розділу 6 договору передбачено, що дійсний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2012 року або до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 Цивільного кодексу України, стаття 180 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дані правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання договору, предметом якого є надання послуг щодо захоронення (зберігання) твердих радіоактивних відходів. Судом встановлено, що укладений між сторонами договір має елементи договору підряду, до якого застосовуються положення глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (статті 843 Цивільного кодексу України)

Відповідно до вимог статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (стаття 846 Цивільного кодексу України).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу послуги захоронення (зберігання) твердих радіоактивних відходів на суму 25 397,10 грн, а відповідач отримав ці послуги. Факт надання робот підтверджується актом здачі приймання робіт №ОУ-0200249 від 04.12.2012, який підписаний представниками обох сторін без зауважень (а.с.28).

Зобов'язання з виконання робіт позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом, відповідачем надані йому послуги у розмірі 25 397,10 грн. не були ним оплачені.

25.12.2012 позивач звернувся до військової частини А 1656 в якій просив у найкоротший термін оплатити заборгованість у розмірі 25 397,10 грн. На вище вказаний лист військова частина А 1656 повідомила, що ними згідно з договору №10 РО-12 від 04.12.2012 та акту №ОУ-0200249 від 04.12.2012 зареєстровано бюджетні та фінансові зобов'язання в Управлінні Державної казначейської служби України Гагарінського району м. Севастополь, а також надано платіжне доручення №60 від 05.12.2012 на оплату рахунку-фактури №СВ-0000144 від 04.12.2012, але рахунок не оплачено в зв'язку з відсутністю на казначейському рахунку коштів для підкріплення бюджетних асигнувань. При надходженні коштів з державного бюджету кредиторська заборгованість буде негайно погашена.

Доказів оплати відповідачем вартості отриманих робіт суду не надано, у зв`язку з чим, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 25 397,10 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, позивачем нарахована пеня в сумі 1 897,44 грн., відповідно до пункту 5.4 договору від 04.12.2012 №10 РО-12, нарахування якої є правомірним, оскільки згідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 1 897,44 грн., за період 6 місяців, з 20.12.2012 по 20.06.2013 року, нарахованих на суму заборгованості, господарський суд зауважує, що вказаний розрахунок має помилки та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства за наступною формулою:

пеня = сума боргу х подвійну облікову ставку НБУ : кількість (366, 365) днів у році (2012, 2013 рік) х кількість днів прострочення;

25 397,10 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (7,5%) : кількість днів у році (366) х 6 (дні прострочки) : 100 = 62,45 грн;

25 397,10 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (7,5%) : кількість днів у році (365) х 160 (дні прострочки) : 100 = 1669,95 грн;

25 397,10 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (7 %) : кількість днів у році (365) х 11 (дні прострочки) : 100 = 107,15 грн, всього: 1 839,55 грн -пеня.

Розрахунок пені позивача є неточним, оскільки позивачем не правильно застосовано період виникнення прострочки, а саме у п. 2.3 договору передбачено оплата робіт (послуг) здійснюється за фактично виконані роботи відповідно до оформленого обома сторонами у встановленому порядку акту здачі-приймання робіт (надання послуг) протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту надання виконавцем рахунку на оплату, тобто вихідні дні не враховуються, у зв'язку з чим суд здійснює свій розрахунок з 26.12.2012 року, а також не враховано кількість днів у 2012 році та зміни облікової ставки НБУ, з врахуванням вищенаведеного, судом зроблений самостійних розрахунок пені за період з 26.12.2012 року, яка складає 1 839,55 грн.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані відповідачу 3% річних у розмірі 647,01 грн., відповідно до розрахунку, у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 647,10 грн., нарахованих на суму заборгованості, господарський суд зауважує, що вказаний розрахунок має помилки та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:

25 397,10 грн. (сума заборгованості) х 3% х 6 (дні прострочки) : 366 (кількість днів у 2012 році) = 12,49 грн.

25 397,10 грн. (сума заборгованості) х 3% х 298 (дні прострочки) : 365 (кількість днів у 2013 році) = 622,05 грн.

Розрахунок 3% річних є неточним, оскільки невірно застосовано період прострочки з врахуванням вищенаведеного, судом зроблений самостійних розрахунок 3% річних за період з 26.12.2012 року по 25.10.2013 року, який складає 634,54 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 44, 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з військової частини А 1656 (99000, м. Севастополь, вул. Надії Островської, 8, ідентифікаційний код 08271023, р/р 35213001000103 в ГУДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509) на користь державного спеціалізованого підприємства "Одеський Державний міжобласний спеціальний комбінат" (65031, м. Одеса, вул. Братів Поджио, буд. 10, ЄДРПОУ 13923077, р/р 26002000041030 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) 25 397,10 грн - основної заборгованості, 1839,55 грн - пені, 634,54 грн та компенсацію по сплаті судового збору у розмірі 1716,16 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.01.2014.

Суддя О.С. Грицай