Рішення

від 14.01.2014 по справі 919/1404/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року справа № 919/1404/13 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу:

за позовом: Комунального підприємства „Севтеплоенерго"

Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 03358357

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, буд. 2)

до: Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя,

ідентифікаційний код 04055593

(99011, м. Севастополь, вул. Совєтська, буд. 9)

про стягнення 81 564,60 грн,

Представники сторін:

позивач - Чернова І.С. - юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 3-ю від 02.01.2014;

відповідач - не прибув.

Обставини справи:

06.12.2013 Комунальне підприємство „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя (відповідач) про стягнення 118 411,30 грн, з яких: 110 646,68 грн - основний борг за поставлену теплову енергію; 3 840,50 грн - 3% річних; 3 924,12 грн - пеня за прострочення оплати.

Позовні вимоги, з посиланням на статтю 24 Закону України „Про теплопостачання", статті 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 20, 173, 174, 230 Господарського кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії № 104 від 01.01.2006 в частині внесення плати за отриману теплову енергію.

Ухвалою суду від 09.12.2013 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 919/1404/13 та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.01.2014.

26.12.2013 відповідач у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав письмовий відзив на позовну заяву /арк. с. 53-54/, в якому позовні вимоги визнав лише частково, а саме: щодо стягнення основного боргу та 3% річних. Стосовно вимоги про стягнення пені відповідач зазначив, що пеня має бути нарахована відповідно до умов Договору, виходячи з однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, у зв'язку з чим просив суд задовольнити позовні вимоги частково, у частині, що не суперечить умовам договору.

До розгляду справи у засіданні суду 14.01.2014 представник позивача надала заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача 81 564,60 грн, з яких: 75 762,02 грн - основний борг; 3 840,50 грн - 3% річних та 1 962,08 грн - пеня. Заява про зменшення розміру позовних вимог обґрунтована частковою сплатою відповідачем основного боргу за спожиту теплову енергію за січень-квітень 2013 року у розмірі 34 884,65 грн та здійсненням позивачем нового вірного розрахунку суми пені з урахуванням зауважень відповідача /арк. с. 64/.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала вказану заяву та просила суд прийняти зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, яке може бути ним використано до прийняття рішення у справі. Оскільки рішення у справі ще не ухвалено, суд прийняв зменшення розміру позовних вимог, а вказану заяву долучив до матеріалів справи.

Відповідач явку свого повноважного представника у засідання суду не забезпечив, причини неявки не сповістив, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами - в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача (КП „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради), суд -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2006 між Ленінською районною державною адміністрацією міста Севастополя (Покупець) та Комунальним підприємством „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії № 104 (далі - Договір) /арк. с. 10-15/.

Згідно з пунктом 1.1 Договору Продавець (позивач) зобов'язався передати Покупцеві теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно та відповідної якості, а Покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.

Розділом 2 Договору визначені тарифи за одиницю теплової енергії (з ПДВ), а саме: централізоване опалення для підприємств, організацій та установ: в опалювальний сезон - 6,93 грн/м 2 . Тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені протягом строку дії Договору, про що Продавець має повідомити Покупця через засоби масової інформації.

Розрахунковим є період з 20 числа попереднього місяця по 20 число поточного місяця (пункт 4.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 31.10.2007 про зміну договору купівлі-продажу теплової енергії № 104 від 01.01.2006 /арк. с. 16/).

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що плата за теплову енергію розраховується, виходячи із зайнятої опалювальної площі (Додаток 1 /арк. с. 13/), відповідно до нормативів споживання.

Відповідно до підпункту 4.5.1 пункту 4.5 Договору плата за договором встановлюється за опалення загальної площі в нежилих приміщеннях:

кількість 783,00 кв. м

при тарифі без ПДВ 5,7750 грн/кв. м (опалювального сезону)

на місяць без ПДВ 4521,83 грн

ПДВ 20% 904,37 грн

РАЗОМ з ПДВ 5426,20 грн.

За умовами Договору (пункт 4.7 в редакції Додаткової угоди № 1 від 31.10.2007 про зміну договору купівлі-продажу теплової енергії № 104 від 01.01.2006), остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 25 числа поточного місяця згідно з тарифами, які діють на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

Відповідно до пункту 4.9 Договору, зміна та затвердження нових тарифів тягнуть зміну вартості послуг теплопостачання з дня введення в дію нових тарифів, при цьому переукладення договору чи внесення змін до тексту цього Договору не здійснюється.

Перерахунок та зниження плати за теплопостачання здійснюється на підставі двостороннього акта про наявність обставин, які є підставою для перерахунку (пункт 4.10 Договору).

Даний договір укладений з 01.01.2006 по 31.12.2006 (пункт 10.1 Договору).

Пунктом 10.3 Договору передбачено, що Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить письмово про розірвання чи необхідність перегляду Договору.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було здійснено постачання теплової енергії відповідачеві та виставлені рахунки-фактури за отриману теплову енергію за Договором купівлі-продажу теплової енергії № 104:

- від 02.12.2011 на суму 16 611,74 грн /арк. с. 21/;

- від 12.12.2011 на суму -16,84 грн /арк. с. 22/;

- від 17.01.2012 на суму 16 611,74 грн /арк. с. 23/;

- від 15.02.2012 на суму 16 611,74 грн /арк. с. 24/;

- від 13.03.2012 на суму -23,75 грн /арк. с. 25/;

- від 13.03.2012 на суму 16 611,74 грн /арк. с. 26/;

- від 25.04.2012 на суму 2 214,90 грн /арк. с. 27/;

- від 14.11.2012 на суму 9 967,04 грн /арк. с. 28/;

- від 17.12.2012 на суму -530,77 грн /арк. с. 29/;

- від 17.12.2012 на суму 16 611,74 грн /арк. с. 30/;

- від 21.01.2013 на суму 16 611,74 грн /арк. с. 31/;

- від 12.02.2013 на суму 16 611,74 грн /арк. с. 32/;

- від 13.03.2013 на суму 16 611,74 грн /арк. с. 33/;

- від 18.04.2013 на суму 1 661,17 грн /арк. с. 34/;

- від 22.10.2013 на суму 13 396,57 грн /арк. с. 35/;

- від 22.11.2013 на суму -1 027,30 грн /арк. с. 36/;

- від 22.11.2013 на суму 16 611,74 грн /арк. с. 37/.

Разом: на суму 175 146,68 грн.

Таким чином, зобов'язання за Договором з постачання теплової енергії позивачем виконувались своєчасно та належним чином, однак відповідач оплатив спожиту теплову енергію лише частково - в сумі 64 500,00 грн (грудень 2012 року), у зв'язку з чим за період з березня 2012 року по листопад 2013 року в нього перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 110 646,68 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проте, як було зазначено вище, під час розгляду справи у зв'язку з частковою сплатою відповідачем основного боргу за спожиту теплову енергію за січень-квітень 2013 року у розмірі 34 884,65 грн та здійсненням позивачем нового вірного розрахунку суми пені, позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 81 564,60 грн, з яких: 75 762,02 грн - основний борг; 3 840,50 грн - 3% річних; 1 962,08 грн - пеня.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Зобов'язання виникають з підстав, визначених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом установлено, що 01.01.2006 між сторонами укладено господарський договір № 104, який за своєю правовою природою та ознаками є договором купівлі-продажу теплової енергії і, зважаючи на відсутність заперечень сторін щодо продовження його дії, є чинним на теперішній час.

Саме цей договір є підставою виникнення у відповідача обов'язку оплатити позивачеві отриману теплову енергію.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Як убачається з матеріалів справи, сторони в Договорі домовились, що розрахунки за теплову енергію здійснюються у порядку, визначеному розділом 4 Договору, зокрема, остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 25 числа поточного місяця згідно з тарифами, які діють на день отримання теплової енергії.

Отже, рахунок-фактуру № 104 від 13.03.2012 за березень 2012 року відповідач був зобов'язаний оплатити не пізніше 25.03.2012; рахунок-фактуру № 104 від 25.04.2012 за квітень 2012 року - не пізніше 25.04.2012 і т. д. Останній рахунок № 104 від 22.11.2013 за листопад 2013 року відповідач був зобов'язаний оплатити в строк до 25.11.2013.

Натомість, станом на день прийняття рішення у справі відповідач всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували погашення наявної заборгованості у встановленому судом розмірі (75 762,02 грн), тобто є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

За викладених обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 75 762,02 грн (з ПДВ) є обґрунтованими, підтверджені документально, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наведеній нормі кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В свою чергу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 3 840,50 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних /арк. с. 68/ суд визнає його правильним, а отже, позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 3 840,50 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Визначення штрафу й пені надається в Цивільному кодексі України.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.8 та підпунктом 2 пункту 6.1 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів за отриману теплову енергію з Покупця стягується пеня в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від нарахованої до сплати суми.

Суд зазначає, що дане положення повністю узгоджується із вимогами чинного законодавства України, зокрема, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Так, відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені /арк. с. 67/ суд зазначає, що в цілому він є вірним, але має певні недоліки в частині величини застосованої облікової ставки НБУ. Зокрема, згідно з постановою правління Національного банку України від 09.08.2013 № 315 „Про регулювання грошово-кредитного ринку", з 13.08.2013 встановлено облікову ставку в розмірі 6,5% річних. Натомість, позивач при розрахунку пені за відповідний період застосував облікову ставку НБУ в розмірі 7,0% річних, що є помилковим.

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок пені, що наведений нижче, за такою формулою:

Сб * Ст / 100 / 365 (або 366) * Д, де:

Сб - сума заборгованості;

Ст - облікова ставка НБУ;

365/366 днів - кількість календарних днів у 2012/2013 році;

Д - кількість днів прострочення у відповідному періоді.

За розрахунком суду сума пені за спірним Договором становить 1 941,88 грн, а саме:

Період заборгованостіСума боргу, грнПеріод прострочкиКількість днів простроченняОблікова ставка НБУ, %Розмір пені, грн зпо грудень 2012 16 611,74 25.12.2012 27.12.2012 3 7,5 10,21 січень 2013 16 611,74 25.01.2013 09.06.2013 136 7,5 464,22 16 611,74 10.06.2013 25.07.2013 46 7,0 146,55 лютий 2013 16 611,74 26.02.2013 09.06.2013 104 7,5 354,99 16 611,74 10.06.2013 12.08.2013 64 7,0 203,89 16 611,74 13.08.2013 26.08.2013 14 6,5 41,42 березень 2013 16 611,74 26.03.2013 09.06.2013 76 7,5 259,42 16 611,74 10.06.2013 12.08.2013 64 7,0 203,89 16 611,74 13.08.2013 23.09.2013 42 6,5 124,25 квітень 2013 1 661,17 25.04.2013 09.06.2013 46 7,5 15,70 1 661,17 10.06.2013 12.08.2013 64 7,0 20,39 1 661,17 13.08.2013 23.10.2013 72 6,5 21,30 жовтень 2013 12 369,27 25.10.2013 26.11.2013 33 6,5 72,69 листопад 2013 16 611,74 26.11.2013 26.11.2013 1 6,5 2,96 РАЗОМ: 1 941,88

За таких обставин, вимога про стягнення пені в сумі 1 962,08 грн є обґрунтованою лише в сумі 1 941,88 грн, у зв'язку з чим підлягає частковому задоволенню. В частині стягнення пені в сумі 20,20 грн (1962,08 - 1941,88) в позові слід відмовити.

Підсумовуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 81 544,40 грн, з яких: 75 762,02 грн - основний борг з ПДВ; 3 840,50 грн - 3% річних; 1 941,88 грн - пеня. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас судом враховано, що відповідач частково погасив основний борг у сумі 34 844,65 грн лише під час розгляду справи, тобто після подачі даного позову, а тому підстави для звільнення його від сплати судового збору в цій частині відсутні.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 328,58 грн (116 429,06 (110 646,08 + 3 840,50 + 1 941,88) * 2%).

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя (ідентифікаційний код 04055593; 99011, м. Севастополь, вул. Совєтська, буд. 9; п/р 35219001000011, банк ГУ ДКС України у м. Севастополі, МФО 824509, або з інших рахунків) на користь Комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 03358357; 99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, буд. 2; п/р 26038300352162 в КРУ АТ "Ощадбанк", МФО 324805, або на інші рахунки) 81 544,40 грн (вісімдесят одна тисяча п'ятсот сорок чотири грн 40 коп.), з яких: 75 762,02 грн - основний борг з ПДВ; 3 840,50 грн - 3% річних; 1 941,88 грн - пеня, а також судовий збір у розмірі 2 328,58 грн (дві тисячі триста двадцять вісім грн 58 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення пені в розмірі 20,20 грн - в позові відмовити.

Повне рішення складено 17.01.2014.

Суддя підпис В.О. Головко