Рішення

від 28.04.2009 по справі 461.1-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

461.1-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

28.04.2009Справа №2-23/461.1-2009

За позовом Кримського транспортного прокурора, м. Сімферополь в інтересах держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту України Міністерства транспорту та зв'язку України, м.Київ в особі Відділкової клінічної лікарні на станції Сімферополь, м.Сімферополь

До відповідача Фірми "Порт" ЛТД, м.Сімферополь

Про стягнення  44972,84 грн.   

Суддя Доброрез І.О.    

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Головченко Д.М., представ. за довір. №1 від 08.01.2009р.

Від відповідача – Цирцан О.А., представ за довір. від 20.01.2009р., Шулайкіна Н.С. – представ. за довір. від 03.02.2009р.

Прокурор – не з'явився

Суть спору: Кримський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту України Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Відділкової клінічної лікарні на ст. Сімферополь  звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фірми "Порт" ЛТД  про стягнення 44972,84 грн., у тому числі 44106,66 грн. боргу за теплопостачання та 866,18грн. пені.

       10.04.2008р. позивач надав нові розрахунки, згідно яким з відповідача підлягає стягненню заборгованість за теплопостачання у сумі 21 273,52 грн. та пеня у розмірі 465,34грн.

       Рішенням Господарського суду АР Крим від 08-10.04.2008р. позов задоволено частково. Стягнуто з Фірми "Порт" ЛТД на користь Відділкової клінічної лікарні на станції Сімферополь 21273, 52 грн. боргу, 465,34 грн. пені, у решті позову відмовлено.

       Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2008р. рішення господарського суду АР Крим  від 08-10.04.2008р. по справі скасоване, прийняте нове рішення, у позові відмовлено.

        Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2008р. рішення господарського суду АР Крим від 08-10.04.2008р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2008р. скасовані  та справа  передана до Господарського суду АР Крим на новий розгляд.

        Справа прийнята суддею господарського суду АР Крим Доброрезом І.О. з привласненням  справі номера 2-23/461.1-2009.

        12.03.2009р. від відповідача надійшли пояснення, в яких він вказує, що з 23.04.2007р. не має можливості користуватися орендованим майном, оскільки доступ у будинок за ініціативою позивача заблокований воєнізованим загоном охорони Придніпровської залізниці, що підтверджується п'ятьма актами, складеними орендодавцем та незацікавленими особами – членами депутатської групи Сімферопольського міської ради. Тому вважає, що послуги за опалення приміщення, яким орендатор не має можливості користуватися, повинні бути стягнені з воєнізованого загону охорону Придніпровської залізниці. Крім того, в порушення умов договору позивачем з листопада 2006р. рахунки виставляються з врахуванням показань теплолічильника, встановленого на вводі у систему опалення усього комплексу лікарні.

        В судовому засіданні 30.03.2009р. представником позивача надані пояснення по справі, в яких він заперечує проти доводів відповідача про неможливість користуватися орендованими приміщеннями, оскільки в актах, на які посилається відповідач відсутні докази перешкоджання безпосередньо з боку лікарні або її посадових осіб. Крім того, позивач вказує, що ним надавалися докази того, що лікарня не має доступу до орендованих приміщень – акти, складені представниками лікарні, Фонду майна АР Крим, МНС України, СЄС та прокуратури.  

        09.04.2009р. відповідач надав пояснення, у яких просить задовольнити позов прокурора на суму 21273,52 грн. основного боргу та 465,34грн. пені. Також позивач надав клопотання, яким просить накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи  представників сторін, суд

Встановив :

 29.11.2005р. між Фондом майна АРК та фірмою “Порт” ЛТД укладений договір оренди державного майна – будівлі колишнього дитячого відділення літ. Б загальною площею -1193,8кв. м, яке знаходиться на балансі позивача.

         01.12.2005р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №5 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

          Відповідно до п.1.1 вищенаведеного договору, позивач узяв на себе зобов'язання щодо забезпечення обслуговування та експлуатації будівлі, що знаходиться за адресою: м.Сімферополь, вул. Київська, 142, загальною площею 13696,3 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а відповідач зобов'язався приймати участь у витратах позивача на виконання  передбачених договором робіт пропорційно займаної їм площі.

Згідно п.2.1.2 договору позивач зобов'язався надати відповідачу комунальні послуги (енергопостачання, водопостачання, теплопостачання) за діючими тарифами.

          Пунктом 2.1.3 договору сторони передбачили, що не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, позивач повинен пред'являти відповідачу розрахунок щомісячних платежів за комунальні послуги та рахунки на оплату.

 Відповідач зобов'язався не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок позивача за надані за договором послуги, в тому числі і комунальні.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що розрахунки за теплопостачання здійснюються відповідно до розрахунку або за теплолічильником при його наявності.      

Додатковою угодою від 23.01.2006р. №1 були внесені зміни до вищевказаного договору, згідно яких розрахунок вартості теплопостачання здійснюється згідно діючим тарифам (а.с.10 т.1).

Згідно п.п.5.1, 5.4 договору цей договір набирає сили з 01.12.2005р. та діє до 27.11.2006р. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після спливу строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той строк та на тих же умовах, які були передбачені цим договором.  

 Суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

 Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

         Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

        Частина 1 ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства.

         Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин  повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

        Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати майно,  виконати роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

        Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  Цивільного кодексу України,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

        Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).  

         Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не  встановлено договором або законом.

У виконання взятих за договорами зобов'язань позивач постачав відповідачу теплову енергію, однак, відповідач зобов'язання по оплаті спожитої енергії не виконував.

Згідно розрахунку наданому позивачем в судовому засіданні 10.04.2008р. сума основного боргу відповідача розрахована згідно діючим тарифам та складає 21273,52грн.

Таким чином, у частині стягнення основного боргу в розмірі 22833,16грн. суд відмовляє.  

Суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що він не має можливості користуватися орендованим майном, на підставі того, що доступ у будинок за ініціативою позивача заблокований воєнізованим загоном охорони Придніпровської залізниці на підставі наступного.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна доказати ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Свої доводи відповідач підтверджує актами комісій за участю депутатів Сімферопольської міської ради, працівників фірми «Порт» ЛТД та представників Фонду майна АР Крим (а.с.36-46 т.2).

Однак, відповідачем не надано суду доказів перешкоджання саме позивачем або його посадовими особами у користуванні орендованими приміщеннями. Не надано і доказів  причетності позивача або його посадових осіб до обставин, зафіксованих у складених актах. Суд також вважає, що акти, складені за участю депутатів Сімферопольської міської ради, за результатами перевірки у лікарні, яка не знаходиться у комунальній власності, не ґрунтуються на вимогах законодавства України і суперечать, зокрема, Законам України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про статус депутатів місцевих рад».  

Крім того, як вбачається з листа старшого помічника Кримського транспортного прокурора вих. №157пр-08 від 26.12.2008р., проведеною по завданню прокуратури АР Крим додатковою перевіркою за фактами перешкоджання відповідачу у доступі до орендованого будинку доводи представників фірми «Порт» ЛТД свого підтвердження не знайшли у зв'язку із чим 26.12.2008р. винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України (а.с.15 т.2).

У той же час, надані позивачем докази (акти складені правоохоронними та контролюючими органами) суд бере до уваги, оскільки посадові особи цих органів діяли в межах повноважень та  відповідно до Законів України «Про прокуратуру», «Про міліцію» та «Про пожежну безпеку».

Судом було встановлено, що позивач не мав доступу до орендованих відповідачем приміщень, що підтверджується актами від 16.05.2007р., 07.06.2007р., 12.05.2007р. та від 19.09.2007р., складеними представниками лікарні, Фонду майна АР Крим, МНС України, органів внутрішніх справ  та прокуратури (а.с.195-199 т.1).

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що борг у розмірі 21273,52грн. обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню.        

Окрім вимоги про стягнення боргу заявлена вимога про стягнення пені у розмірі 866,18грн.

Суд вважає, що ця вимога також підлягає задоволенню частково за наступними підставами:   

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі.

Сторони в договорі передбачили відповідальність відповідача за порушення строків оплати (п. 2.2.3 договору).

Враховуючи те, що пеня у розмірі 866,18грн. була нарахована на суму 44106,66грн., а судом у частині стягнення 22833,16грн. у позові відмовлено, стягненню підлягає пеня за період з 21.12.2007р. по 23.02.2008р. в розмірі 465,34грн.

У частині стягнення пені  в сумі 400,84грн., суд вважає за необхідне у позові відмовити у зв'язку з необґрунтованим нарахуванням, що також підтверджується новим розрахунком позову, в якому позивач фактично зменшує суму пені на вищенаведену суму.

Розглянувши вимогу позивача про забезпечення позову, суд відмовляє у її задоволенні з наступних підстав:

          Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходами до забезпечення позову є, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

          Отже, заходи до забезпечення позову вживаються судом з метою запобігання можливим порушенням майнових інтересів позивача.

          Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

          Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно зі статтями 33, 34  Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. позивачем не надано відповідних доказів, які дозволяють суду зробити висновок про наявність підстав, що унеможливлюють виконання рішення, крім того  суд не вбачає розумності, обґрунтованості вимог заявника та керується положенням про забезпечення збалансованості інтересів сторін. Так, позивач не надав доказів, що могли б ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та не обґрунтував свою вимогу відповідними документами.

Витрати по оплаті держмита, інформаційно-технічних послуг судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.     

           Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя  може  оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як  позивача,  так  і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності  представника  лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 28.04.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 05.05.2009р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу  Україні, суд

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з  Фірми "Порт" ЛТД (95017, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, 43/2, код ЄДРПОУ 00036860, р/р 26009257864001 в КРУ ЗАТ КБ “Приватбанк”, м. Сімферополя, МФО 384436, ЗКПО 16509496) на користь Відділкової клінічної лікарні на ст. Сімферополь (95043, м.Сімферополь, вул.Київська, 142, р/р 35224003000197 в УДК АРК м.Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22275453) 21273,52грн. боргу, 465,34грн. пені.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Стягнути з  Фірми "Порт" ЛТД (95017, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, 43/2, код ЄДРПОУ 00036860, р/р 26009257864001 в КРУ ЗАТ КБ “Приватбанк”, м. Сімферополя, МФО 384436, ЗКПО 16509496) в дохід держбюджету України (р/р 31115095700002; одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, ЗКПО 34740405, Банк –ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) держмито в розмірі 217,38грн.

5.          Стягнути з  Фірми "Порт" ЛТД (95017, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, 43/2, код ЄДРПОУ 00036860, р/р 26009257864001 в КРУ ЗАТ КБ “Приватбанк”, м. Сімферополя, МФО 384436, ЗКПО 16509496) в дохід держбюджету України (одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22050000, р/р 31218259700002 в УДК в м. Сімферополі ГУ ДКУ в АРК, ЗКПО 34740405, МФО 824026) 57,03грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.  

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.