Рішення

від 14.01.2014 по справі 908/4079/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 2/108/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2014 Справа № 908/4079/13

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Промобладнання", м. Запоріжжя,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Енергія", м. Запоріжжя,

про стягнення 7 712,06 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бичківський О.О. (довіреність б/н від 01.01.2014р.);

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Приватне підприємство "Промобладнання" з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Енергія" 4400,36 грн. основного боргу, 770,02 грн. штрафу, 2348,65 грн. пені та 193,03 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору від 17.08.2012 р. № 1708/12 не повністю оплатив товар, отриманий за видатковою накладною від 13.09.2012 р. № РН-03190, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 4400,36 грн. Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також нараховані на суму боргу 770,02 грн. штрафу, 2348,65 грн. пені та 193,03 грн. - 3% річних

Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 16.12.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/108/13 та призначено розгляд справи на 14.01.2014р.

В судовому засіданні 14.01.2014 р. був присутній лише представник позивача, за його заявою фіксація судового процесу технічним засобами не здійснювалась.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання 14.01.2014р. уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.01.2014р.

Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

В судовому засіданні 14.01.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

17.08.2012 р. Приватним підприємством "Промобладнання" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Енергія" (покупець, відповідач) укладено договір № 1708/12, за яким постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною, погодженими сторонами в даному договорі та рахунках на передоплату, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору сума договору складає 15400,36 грн. Ціни на продукцію, що постачається за даним договором, вказані в рахунках на передоплату, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.2 договору поставка супроводжується наданням наступних документів:

- рахунок на поставлену продукцію;

- податкова накладна;

- видаткова накладна;

- сертифікат якості заводу-виготовлювача (документ про якість).

При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата передачі продукції покупцю у відповідності з товарно-транспортною накладною.

У п. п. 4.1, 4.2 договору передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 100% вартості продукції на підставі отриманого рахунку на передоплату. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника. За погодженням сторін можлива відстрочка платежу, але не більше 30 календарних днів від дати поставки.

Згідно з п. 5.1 договору у випадку прострочення оплати продукції покупець оплачує постачальнику штраф в розмірі 5% від вартості неоплаченої продукції та пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

У п. 7.3 договору встановлено, що договір діє з моменту його підписання до 31 грудня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно видаткової накладної від 13.09.2012 р. №РН-03190 позивач поставив відповідачу товар (ВВГнГ 3х10, 3х4, 4х10, 4х25) на загальну суму 15400,36 грн.

Видаткова накладна підписана представником відповідача Меркуловим І.І. за довіреністю від 13.09.2012 р. № 390006.

Як зазначено у видатковій накладній, поставка була здійснена на підставі рахунку-фактури від 14.08.2012 р. № СФ-03431. В цьому рахунку відсутнє посилання на договір від 17.08.2012 р. № 1708/12 і зазначено, що поставка здійснюється без замовлення.

На суму поставленого товару виписана податкова накладна від 13.09.2012 р. на підставі рахунку.

Суд зауважує, що рахунок складений раніше, ніж укладено договір. В договорі посилань на цей рахунок немає.

Таким чином, рахунок-фактура від 14.08.2012 р. № СФ-03431 та видаткова накладна від 13.09.2012 р. № РН-03190 не є невід'ємними частинами договору від 17.08.2012 р. №1708/12 та не є доказом його виконання.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Вид, кількість та ціна товару в договорі від 17.08.2012 р. №1708/12 не погоджені. Невід'ємні додатки до договору відсутні. Отже, вказаний договір є неукладеним.

В абзаці 7 підпункту 3.12 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зокрема, у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Зміст прав та обов'язків сторін, по яких сторонами досягнута згода, свідчить про укладення між сторонами правочину купівлі-продажу товару, що оформлений відповідною видатковою накладною від 13.09.2012 р. № РН-03190 та рахунком-фактурою від 14.08.2012р. № СФ-03431. А саме: позивач, здійснивши поставку товару на підставі рахунку-фактури, який містить відомості про вид, кількість та ціну товару, а відповідач, у свою чергу, прийнявши товар на таких умовах, уклали правочин, який за своїм змістом містить істотні умови договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, оплата мала бути здійснена відповідачем після прийняття товару.

При цьому суд зауважує, що видаткова накладна від 13.09.2012 р. № РН-03190 виписана на підставі рахунку-фактури від 14.08.2012р. № СФ-03431. Отже, підписанням видаткової накладної відповідач засвідчив факт прийняття рахунку на оплату товару на зазначених у ньому умовах.

Відповідач здійснив часткову оплату рахунку платежами від 21.11.2013 р. - на суму 4900,00 грн., від 22.11.2012 р. - на суму 5100,00 грн., від 10.04.2013 р. - на суму 1000,00 грн.

Залишок боргу складає 4400,36 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем поставленого товару, позивач звертався до відповідача із вимогою від 17.06.2013р. № 117 про сплату боргу в сумі 4400,36 грн. Вимогу одержано відповідачем 02.07.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав доказів сплати суми боргу або обґрунтованих заперечень проти позову.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4400,36 грн. заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На суму боргу позивач нарахував 3% річних за загальний період з 14.10.2012 р. по 25.11.2013 р. в сумі 193,03 грн.

Сума 3% річних розрахована вірно. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 193,03 грн.

Стосовно стягнення пені суд зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, стягнення пені можливо лише у випадку, якщо це передбачено договором або законом. При цьому суд зауважує, що Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлює розмір пені, а лише обмежую максимальний розмір пені при її стягненні.

В даному випадку, стягнення пені не передбачено ні договором між сторонами, ні законом, тому позивач пред'явив ці вимоги безпідставно.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Енергія" (вул. Запорізька, 2-В, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 30663778, р/р26006007000360 в АТ «Родовід Банк», м. Київ, МФО 321712) на користь Приватного підприємства "Промобладнання" (вул. Брюлова, 17-А, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 30693980, р/р 26004038805302 в АКІБ «УкрсибБанк» м. Харків, МФО 351005) 4400,36 грн. (чотири тисячі чотириста грн. 36 коп.) основного боргу, 193,03 грн. (сто дев'яносто три грн. 03 коп.) - 3% річних та 1024,75 грн. (одна тисяча двадцять чотири грн. 75 коп.) витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 17.01.2014р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.