Постанова

від 23.04.2009 по справі 4638-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4638-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.04.2009Справа №2-31/4638-2008А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Шильнової О.М.

за участю представників сторін:

від позивача – Тімчур Д.І., дов. №9 від 16.03.2009 р.; Тімчур І.В., директор

від відповідача – Скрильова О.В., дов. у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом – Підприємства «Тімір» (95015, м.Сімферополь, вул.Саковича, 13)

до відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АРК (95001, м.Сімферополь, вул.Леніна, 17)

про скасування рішень

                                                               ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Тімір» звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АРК з позовними вимогами про скасування рішень УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя від 15.02.2008р. №211 про застосування фінансових санкцій в сумі 97457,07грн. та №212 від 15.02.2008р. про застосування фінансових санкцій в сумі 45158,61грн.

Ухвалою господарського суду АРК від 16.04.2008 р. відкрито провадження по справі за даним позовом суддею господарського суду АРК Омельченко В.А.

Ухвалою господарського суду АРК від 04.08.2008 р. провадження по справі зупинено, у зв'язку з призначенням судово-економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду АРК від 15.10.2008р. залучено до розгляду адміністративної справи №2-16/4638-2008А замість судді господарського суду АРК Омельченко В.А. суддю господарського суду АРК Привалову А.В., у зв'язку з припиненням повноважень та переходом до іншого суду суді господарського суду АРК Омельченко В.А.  Справі привласнено  номер №2-31/4638-2008А.

Ухвалою господарського суду АРК від 27.10.2008р. справа прийнята до свого провадження.

11.02.2009р. (вх.85) до суду надійшов висновок №75/08 судово-економічної експертизи від 11.02.2009 р.

Ухвалою господарського суду АРК від 11.02.2009р. провадження по справі поновлено та призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача, викладені у акті перевірки від 12.01.2008р. №9, щодо встановлених порушень Підприємством «Тімір» не відповідають дійсності, так як страхові внески на підприємстві нараховувались відповідно до п.1 ст.19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на суми фактичних витрат на оплату праці та на підставі бухгалтерських документів, відповідно до яких провадиться нарахування заробітної плати, як того вимагає п.2 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, висновки акту перевірки суперечать п.п.5.1.1 та 5.1.5 Інструкції про порядок нарахування та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач не згоден з позовними вимогами за мотивами, викладеними у письмових запереченнях на позов. Вказує на те, що рішення про сплату фінансових санкцій винесені не в зв'язку з несплатою або несвоєчасною сплатою страхових внесків, а в зв'язку з недостовірністю сум страхових внесків, вказаних в розрахунках, наданих до управління, в результаті чого виникло заниження та завищення сум страхових внесків. В результаті цих порушень виникла недоїмка по страховим внескам перед управлінням.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, висновок судово-економічної експертизи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов обгрунтованим  і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підприємство «Тімір» є платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування і знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АРК.

12.01.2008р. Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополі АРК була проведена перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування страхових внесків на загальнообов'якове державне пенсійне страхування, достовірності відомостей, наданих до системи персоніфікованого обліку відомостей Підприємства «Тімір», про що складений відповідний акт №9 від 12.01.2008 р.

За результатами проведеної перевірки до підприємства рішенням №211 від 15.02.2008р. Управлінням пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АРК застосовані фінансові санкції за заниження сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески, в розмірі 97457,07 грн. відповідно п.3 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Також за результатами перевірки рішенням №212 від 15.02.2008 р. Управлінням пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополі АРК застосовані до Підприємства «Тімір» фінансові санкції в розмірі 45158,61 грн. за донарахування  органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не нарахованих і не сплачених страхових внесків на підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п.п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Частиною 2 цієї статті передбачено обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно частини 3 статті 20 Закону №1058 обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, у разі:

-ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків;

-неведення страхувальником бухгалтерського обліку чи відсутності в нього відповідних первинних документів;

-якщо сума страхових внесків, нарахована страхувальником, не підтверджується документами.

Обчислення територіальними   органами  Пенсійного  фонду  сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків  здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням)  коштів  на  оплату  праці (виплати  доходу),  у  тому  числі  в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації  товарів  (послуг).  При  цьому фактичним  одержанням  (перерахуванням)  коштів  на  оплату  праці (виплати доходу) вважається одержання  відповідних  сум  готівкою, зарахування  на  банківський рахунок одержувача,  перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або  будь-яких  інших  матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат  (доходу),  фактичне  здійснення  із  цих  виплат  (доходу) відрахувань,   передбачених   законодавством  або  за  виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема:

- за   приховування   (заниження)    страхувальником    суми заробітної плати (виплат,  доходу),  на які нараховуються страхові внески,  накладається  штраф  у  розмірі  всієї  суми   прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом  року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу);

- за  донарахування  територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених  та  не  сплачених страхових   внесків  накладається  штраф  у  розмірі  5  відсотків зазначених сум за кожний  повний  або  неповний  місяць,  за  який донараховано ці суми;

В обґрунтування правомірності винесених стосовно позивача рішень відповідач посилається на акт перевірки, яким встановлено, що підприємством згідно відомостей нарахування заробітної плати проводилися виплати заробітної плати, але вказані суми не відображалися в розрахунках сум страхових внесків за відповідні місяці відповідного року. Тобто рішення винесені на підставі акту перевірки,  яким встановлені недостовірності сум страхових внесків, вказаних в розрахунках, наданих до управління, в результаті чого виникло заниження та завищення сум страхових внесків. При цьому виникла недоїмка по страховим внескам.

Проте таки висновки відповідача є помилковими і спростовуються матеріалами справи.

Згідно висновку №75/08 судово-економічної експертизи від 11.02.2009 р. висновки УПФУ в Центральному районі м.Сімферополі АРК, викладені в акті перевірки №9 від 12.01.2008 р. про результати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування достовірності відомостей, що надані до системи персоніфікованого обліку відомостей первинним документам бухгалтерського обліку підприємства «Тімір» не підтверджені.

Як вбачається з акту перевірки, при перевірці правильності визначення фонду оплати праці, на який нараховуються страхові внески по ставкам 32%, 32,01%, 32,3%, у порушення п.1 ст.19, п.2 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розрахунках сум страхових внесків визначені розбіжності.

За висновками УПФУ в Центральному районі м.Сімферополі АРК розбіжності встановлені за рахунок невідповідності відображення у звітності сум нарахованої заробітної платні. Тобто встановлено зменшення на загальну суму 97457,07 грн. та одноразово завищення на загальну суму 94457,07 грн. відповідно відомостей нарахування заробітної плати за травень – грудень 2004 р., за січень-грудень 2005 р., за січень-грудень 2006 р. та за січень-квітень 2007 р. Розбіжність страхових внесків, які утримуються по ставкам 1-2%, 05-2% у розрахунках сум страхових внесків, склала на загальну суму 1660,49 грн.

Експертним висновком визначено, що провівши дослідження документів первинного обліку та регістрів бухгалтерського обліку встановлено невідповідність вказаних даних в акті перевірки з фактичними показниками нарахування фонду оплати та внесків до пенсійного фонду. Документи підприємства не підтверджують встановлені актом перевірки зменшення на загальну суму 97457,07 грн. та одноразово завищення на загальну суму 94457,07 грн. відповідно відомостей нарахування заробітної плати за травень-грудень 2004р., за січень-грудень 2005 р., за січень-грудень 2006 р. та за січень-квітень 2007 р. та розбіжність страхових внесків, які утримуються по ставкам 1-2%, 05-2% у розрахунках сум страхових внесків не підтверджені на суму 1660,49 грн.

Також актом перевірки встановлено розбіжності по страховим внескам зі ставок 32%, 32,015, 32,35,31,8%, 33,2% занижено на загальну суму 31299,99 грн., що вплинуло та склало розбіжність 577,36 грн.

За висновками відповідача, розбіжності встановлені на загальну суму 577,36 грн. та 7,39 грн. із-зі невідповідності відображення фактичних сум внесків у звітності. Таким чином, за результатами перевірки підприємству нараховане 33184,16 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі п'яти відсотків зазначених сум за кожний повний місяць, за який нараховані ці суми.

Проте експертним висновком визначено, що за даними первинного обліку та регістрів бухгалтерського обліку підприємства висновки акту перевірки не підтверджені. Розбіжності встановлені тому що у січні 2007 р., коли УПФУ були введені нові методики розрахунку внесків, а підприємство у порушення продовжувало нараховувати по старій методиці, тому це привело до завищення нарахування внесків по ставці 32% на суму 11,80грн. та по ставці 1-5% у сумі 680,14 грн. Уся сума завищення внесків склала 691,94 грн. та відповідно до платіжних доручень вона перерахована до фонду.

Таким чином, розбіжності, які встановлені УПФУ на загальну суму 577,36 грн. та 7,39грн. з невідповідності відображення фактичних сум внесків у звітності документами первинного обліку підприємства не підтверджені. За результатами перевірки підприємству нараховане 33184,16 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі п'яти відсотків зазначених сум за кожний повний місяць, за який нараховані ці суми, не відповідають даним первинного бухгалтерського обліку підприємства.

Судом не приймається до уваги твердження відповідача щодо не дослідження експертом усіх документів, оскільки з наданих експертом письмових пояснень до експертизи вбачається, що експертом були досліджені відповідні документи первинного бухгалтерського обліку позивача щодо висновків, викладених у акті перевірки. У тому числі експертом досліджувався і персоніфікований облік по робітникам підприємства за 2004-2007р.р. У первинних  бухгалтерських документах позивача, даних системи персоніфікованого обліку і щомісячних розрахунків сум страхових внесків, які були надані обома сторонами на дослідження, розбіжностей експертом не встановлено.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах   повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом зазначається, що завданням адміністративного судочинства,  відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України,  є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку  органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Враховуючи приписи Конституції України щодо невід'ємного права особи на судовий захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів, норми якої є нормами прямої дії, суд вважає, що позивач має гарантоване неоспорюване право на звернення з позовом до адміністративного суду  в межах річного строку, встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, який позивачем дотримано.

Відтак, посилання відповідача у запереченнях на висновок  судово-економічної експертизи по даній справі на  п.13 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» судом до уваги не приймаються на підставі викладеного вище.

Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається  на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Проте відповідачем не доведено правомірності і обґрунтованості спірних рішень про застосування фінансових санкцій.

Таким чином, позовні вимоги про скасування рішень УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя від 15.02.2008 р. №211 про застосування фінансових санкцій в сумі 97457,07грн. та №212 від 15.02.2008 р. про застосування фінансових санкцій в сумі 45158,61грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення адміністративного позову приймає постанову про визнання протиправним і одночасно про скасування рішення  суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін у справі чи третіх осіб.

Приймаючи до уваги, що позивач просив суд  скасувати спірні рішення про застосування фінансових санкцій, суд враховуючи викладене вище, вважає  можливим в цій частині вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін у справі, і визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя від 15.02.2008р. №211 та  №212.

Судом враховано, що вихід за межи позовних вимог у такий спосіб також не суперечить правилу, визначеному пунктом 1 частини 3 статті 105, пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, та не порушує принципи змагальності та диспозитивності в адміністративному процесі, а застосовуються виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судові витрати, понесені позивачем,  підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступна та резолютивна частина постанови оголошена в судовому засіданні 23.04.2009 р. Постанова складена у повному обсязі  27.04.2009р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,9, 11, 17, 70, 71, 72, 86, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

                                                     П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя від 15.02.2008 р. №211 про застосування фінансових санкцій в сумі 97457,07грн.

3.           Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України  в Центральному районі м.Сімферополя від 15.02.2008р. №212 про застосування фінансових санкцій в сумі 45158,61грн.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства «Тімір» (95015, м.Сімферополь, вул.Саковича, 13; р/р 260071806 в КРД «Райффайзен банк Аваль»,МФО 324021, ОКПО 30553616) 3,40 грн. державного мита.

Виконавчий документ видати у встановленому ст.258 КАС України порядку після набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.