Ухвала

від 03.12.2013 по справі 2-а-16328/09/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2013 р. м. Київ К-38553/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2010 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 у справі № 2а-16328/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвест-Ойл"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта"

про визнання дій неправомірними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції, у якому заявлено вимоги скасувати рішення від 22.06.2009 № 0001322343, яким до позивача застосовано фінансові санкції у сумі 454 175,44 грн. за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", визнати скаргу Товариства на рішення від 22.06.2009 № 0001322343 такою, що була задоволена шляхом ненадсилання платнику податків вмотивованого рішення за скаргою, а також визнати неправомірними дії державного податкового органу, які полягають у складанні безпосередньо акту перевірки,.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2010 позовні вимоги задоволено частково: рішення від 22.06.2009 № 0001322343 визнано протиправним, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судове рішення першої інстанції вмотивовано висновком про те, що Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а оскільки позивач не здійснює зазначені розрахункові операції в контексті цього Закону, тому санкції передбачені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не застосовуються до Товариства.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 09.11.2010 рішення суду першої інстанції змінив з підстав мотивів висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, проте висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову, визнання протиправним рішення від 22.06.2009 № 0001322343, яким до позивача застосовано фінансові санкції у сумі 454 175,44 грн., та відмову у іншій частині позовних вимог залишив без змін.

Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, орган податкової служби подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач зазначив, що в частині задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо застосування до вказаних правовідносин положень Господарського кодексу України.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави касаційної скарги, вважає за необхідне її залишити без задоволення.

Так, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що порушення, які з позиції контролюючого органу полягали у реалізації позивачем не облікованого у встановленому порядку товару (палива), що зафіксовано у акті перевірки від 09.06.2009, скоєні позивачем у період з 16.07.2007 по 09.04.2008, а штрафні (фінансові) санкції до позивача застосовано 22.06.2009, тобто поза межами строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України. При цьому, суд апеляціної інстанції зазначив, що вимоги Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосовуються як до підприємств які застосовують реєстратор розрахункових операцій та і до підприємств які їх не використовують, оскільки в Законі вказані умови здійснення підприємницької діяльності як у разі застосування так і незастосування реєстратора розрахункових операцій.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд апеляційної інтанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція провела перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.12.2006 по 31.12.2008, за результатами якої склала акт від 09.06.2009, згідно з яким на порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" позивач не вів в установленому порядку облік товарних запасів (паливно-мастильних матеріалів) за місцем їх реалізації та зберігання на суму 227 087,72 грн. Такий висновок фахівців державного податкового органу вмотивовано порушенням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що полягало у відсутності та неведенні журналу обліку нафтопродуктів, товарних книг кількісного руху нафтопродуктів, товарно - транспортних накладних про приймання та відпуск нафтопродуктів, а також відсутністю проведених інвентаризацій щодо даного товару.

На підставі вказаного акта перевірки та ст. 20 Закону № 265/95-ВР державним податковим органом ухвалено оспорюване позивачем рішення.

Так, відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно ст. 20 вказаного Закону до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Законом України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що обов'язок ведення обліку товарних запасів покладений на юридичних осіб відповідно до вимог п. 12 ст. 3 та ст. 6 Закону №265/95-ВР.

З метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998 № 81/38/101/235/122, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 за № 685/3978, затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України (втратила чинність з 12.09.2008) та чинним з 13.09.2008 наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Пунктами 1 однойменних Інструкцій передбачено, що дані Інструкції встановлюють єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням. Вимоги цих Інструкцій є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, Товариство здійснює оптову торгівлю нафтопродуктами (бензин, дизельне паливо, масло), для зберігання якого на підстав договору з контрагентом (ПП "Ронікс") було орендовано ємкості та резервуар.

Згідно п. 4.1.11 Інструкції № 81 передбачено порядок обліку нафти та нафтопродуктів. Вказані положення знайшли своє відображення і й у однойменній Інструкції № 281.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем не було надано документального підтвердження наявності виконаних відповідно до вимог Інструкцій № 81, № 281 документів (книга кількісного руху форми № 31-НП, журнал обліку надходження нафтопродуктів форми № 6-НП, журнал вимірювання нафтопродуктів в резервуарах форми № 7-НП, …), що було встановлено під час перевірки. Вказані обставини також не заперечуються позивачем.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов неспростовуваного доводами позивача висновку про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності за недотримання вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України та як наслідок положень Закону № 265/95-ВР.

Суд апеляційної інстанції також дійшов вірного висновку, що штрафні (фінансові) санкції до позивача застосовано поза межами строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Так, за своєю суттю передбачена ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" фінансова санкція за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно - господарськими санкціями, які повинні застосовуватись в межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно - господарськими санкцій: адміністративно -господарськими санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяці з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, застосування до позивача адміністративно - господарської санкції у вигляді штрафу за порушення порядку проведення готівкових розрахунків після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Доводи органа податкової служби, викладені у касаційній скарзі, даних висновків не спростовують і не дають суду касаційної інстанції підстав для висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку і прийняв законне та обґрунтоване судове рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Вимоги державного податкового органу, заявлені у клопотанні від 03.04.2013 № 1241/10-027 про закриття провадження у справі з підстав ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвест-Ойл" (Ідентифікаційний код юридичної особи 34798455) за рішенням суду, яке надійшло до Вищого адміністративного суду України до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції (у квітні 2013 року), також не підлягають задоволенню, оскільки в силу ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу і визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу та закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Відповідно до положень п. 5 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до ст. 18 Закону України № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

З наведених норм вбачається, що обмеження повноважень юридичної особи щодо господарської правосуб'єктності є відомостями, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру. Якщо ці відомості не внесені до реєстру, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

У зв'язку з тим, що на момент розгляду цієї справи в суді касаційної інстанції сторонами не надано підтвердження (витяг з ЄДР) щодо припинення Товариства, яке є стороною у справі, підстав для закриття провадження у справі немає.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2010 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 у справі № 2а-16328/09/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 у справі № 2а-16328/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко