Рішення

від 10.03.2009 по справі 9395-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9395-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 315

РІШЕННЯ

Іменем України

10.03.2009Справа №2-5/9395-2008

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок заводу «Сізакор», м.Сімферополь

До відповідача – Органу самоорганізації населення «Солнишко», с.Казанки, Бахчисарайський район   

Про стягнення заборгованості.     

                                                                                                       Суддя  М.П.Гаврилюк

                                                              Представники:

Від позивача –  не з'явився.

Від відповідача – не з'явився.  

Сутність спору:

        Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок заводу «Сізакор», м.Сімферополь звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Органу самоорганізації населення «Солнишко», с.Казанки, Бахчисарайський район вартість неоплаченої продукції у сумі 68 774,70 грн., пеню за користування чужими грошовими коштами у сумі  6273, 79 грн., 10660 грн. - індекс інфляції, 3 % річних - у сумі 825, 30 грн. та упущену вигоду у сумі 11485, 34 грн.                         

        В ході розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості, а саме просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 6654, 20 грн., пеню за користування чужими грошовими коштами у сумі 6273, 79 грн., індекс інфляції у сумі 10660 грн., 3% річних – у сумі 825, 30 грн. та упущену вигоду у сумі 11 485, 34 грн.  

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем не виконуються взяті на себе зобов'язання за договором  купівлі-продажу, у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість.

Відповідач відзив на позов не представив, у судове засідання не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив, про день слухання спору був сповіщений належним чином - рекомендованою поштою.

Справа розглядається у відповідності зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.      

       Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  представника позивача, суд -             

                                          ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Сізакор» та Органом самоорганізації населення «Солнишко» укладено договір № 151.

Відповідно до умов вказаного договору позивач (продавець за договором) зобов'язується передати товар по заявці відповідача (покупця за договором) за цінами згідно діючому прейскуранту, а відповідач (покупець за договором) зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар по виставленим рахункам-фактурам, які представляються у відповідності з даним договором та є його невід'ємною частиною.    

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна товару формується Покупцем самостійно на підставі ринкових цін на товар, а також цін на сировину та відмічаються у рахунку-фактурі та розрахункових накладних, які надаються Продавцем.

Відповідно до п. 2.2 Договору загальна вартість товару, яка поставляється Продавцем и оплачується Покупцем по даному Договору, складається з сум усіх накладних даного договору - 68 774, 70 грн.          

Відповідно до п. 4.2 Покупець зобов'язався оплатити шляхом перечислення грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця вартість товарів згідно виставленому рахунку-фактурі, плата з відстрочкою платежу не пізніше 60-ти календарних днів від дня отримання товару.   

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному об'ємі, що підтверджується видатковою накладною № РН-028  від 11.03.2008 року, підписаною обома сторонами.

Відповідачем оплату за поставлений позивачем товар не здійснено, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 68 774, 70 грн.  

На адресу відповідача було направлено претензію з вимогою оплатити суму заборгованості.

Відповідач у відповіді на дану претензію  факт заборгованості підтвердив та пояснив, що на даний момент сплатити борг немає можливості у зв'язку з тим, що відносно банку, який повинен був перерахувати грошові кошти ініційована процедура ліквідації.

На дату розгляду справи позивачем основний борг частково сплачено, у зв'язку із чим позивачем зменшено розмір позовних вимог, а саме він просить суд стягнути вартість несплаченої продукції у сумі 6654, 20 грн.

Суд вважає, що в даній частині позову вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з огляду на наступне:   

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння  відмова від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов не допускається, якщо інше не   встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору та  вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до  звичаїв  ділового обороту  або інших  вимог,  що  звичайно ставляться.   

Факт наявності заборгованості підтверджується розрахунковою накладною від 11 березня 2008 року № РН-0208, відповіддю відповідача на претензію ТОВ «Торгівельний будинок заводу «Сізакор» від 05.06.2008 року.  

Відповідачем на дату розгляду справи не представлено доказів сплати сформованої заборгованості, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 6654,20 грн. підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути 3% річних у сумі 825,30 грн., індекс інфляції у сумі 10660,00 грн., пеню у сумі 623,79 грн. та упущену вигоду у сумі 11485,34 грн., які задоволенню не підлягають у зв'язку із наступним.

Згідно ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або  необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідачем у матеріали справи представлено витяг з газети Голос України №42 від 04 березня 2008 року, в якій опубліковане оголошення про те, що постановою Правління Національного банку України від 22.02.2008 року № 39 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» платіжне доручення №1 від 04.01.2008 року для перерахування визначеної суми зі свого рахунку на рахунок позивача.  

Отже відповідачем вжиті усі залежні від нього заходи щодо належного виконання свого зобов'язання за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.  

Позивачем не доведено факту наявності вини Органу самоорганізації населення «Солнишко» щодо прострочення виконання свого грошового зобов'язання.

Виходячи з аналізу положень Глави 51 Цивільного кодексу України, якою регулюються правові наслідки та відповідальність за порушення зобов'язання, однією з підстав для стягнення нарахованих кредитором сум пені, 3% річних, індексу інфляції та упущеної вигоди є наявність вини сторони, яка прострочила виконання зобов'язання.

Оскільки судом встановлена відсутність вини відповідача з прострочення оплати вартості поставленого товару, вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 825,30 грн., індексу інфляції у сумі 10660,00 грн., пені у сумі 623,79 грн. та упущеної вигоду у сумі 11485,34 грн. задоволенню не підлягають.      

Згідно ст. 44,49 ГПК України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідача.  

На підстав викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                         ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Органу самоорганізації населення «Солнишко» (Бахчисарайський район, с.Казанки, вул. Озерна, 36, МФО 324485, ЗКПО 35097177,                                     р/р 26005274912401 у ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень», м.Сімферополь) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок заводу «Сізакор» (м.Сімферополь, вул.Крилова, 155, МФО 384889, ЄДРПОУ 34896769, р/р 260092461401 у Філії ТОВ «Кримське регіональне Управління» Банку «Фінанси і Кредит», м. Сімферополь, ІПН 348967601098) заборгованості у сумі 6654, 20 грн., державне мито у сумі 687, 75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.   

3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.  

4. В решті частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гаврилюк М.П.