Рішення

від 16.01.2014 по справі 922/4862/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2014 р.Справа № 922/4862/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Україна - Рибсервіс", м. Харків до ТОВ "Продуктовий Рай" м. Київ , ФОП ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 69 261,88грн. за участю представників сторін:

позивача - Попенко Є.Л., дов. б/н від 13.01.14р.;

першого відповідача - не з'явився;

другого відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктовий рай" (перший відповідач) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (другий відповідач) суму основного боргу в розмірі 62 965,38грн., штраф в розмірі 6 296,50грн. за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № 210512 від 21.05.12р.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник першого відповідача у призначене засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Другий відповідач у призначене судове засідання не з'явився, 09.12.13р. звернувся до суду з заявою, в якій позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить розглядати справу за його відсутності.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення першого та другого відповідача про час та місце розгляду справи, проте останні не скористалися своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників першого та другого відповідачів за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

21.05.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна-Рибсервіс" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продуктовий Рай" (перший відповідач) було укладено договір поставки № 210512 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався протягом терміну дії цього договору постачати у власність першого відповідача товари, асортимент яких визначений сторонами у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а перший відповідач приймати та оплачувати його вартість на умовах, передбачених договором (п.1.1 договору).

Поставка товару здійснюється на умовах СРТ на склад відповідача у м. Києві у відповідності з міжнародними правилами поставки "Інкотермс-2000". Датою поставки товарів вважається дата підписання товарної (видаткової) накладної (п.п.3.4, 4.2 договору).

Умови оплати за поставлений за договором товар сторони погодили у розділі 5 договору, а саме перший відповідач зобов'язався здійснювати розрахунки окремо за кожну поставлену партію товару на умовах розстрочення платежу строком на 60 календарних днів з моменту отримання товарів за видатковою накладною (п.5.2 договору).

В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Позивач на виконання умов договору поставив на адресу першого відповідача товар на загальну суму 66 013,33грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000047 від 12.1.12р. на суму 5 245,20грн. (а.с.11), № РН-0000083 від 24.12.12р. на суму 43 036,45грн. (а.с.12), № РН-0000060 від 21.01.13р. на суму 17 731,68грн. (а.с.13).

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Перший відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав не належним чином, як зазначає позивач, перший відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 3 047,95грн.

Таким чином у першого відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за поставлений за договором товар в розмірі 62 965,38грн.

Факт наявності заборгованості підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Також, судом встановлено, що 21.05.12р. між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як поручителем (другий відповідач), було укладено договір поруки, відповідно до умов якого другий відповідач поручився перед позивачем за виконання першим відповідачем свого обов'язку, що виник за договором поставки № 210512 від 21.05.12р. (основний договір), та взяв на себе відповідальність перед позивачем за порушення першим відповідачем даного обов'язку.

У розділі 3 договору поруки сторони передбачили, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед позивачем за належне виконання обов'язку, забезпеченого порукою.

Частинами 1,2 ст.553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У відповідності до ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач 02.04.13р. на адресу другого відповідача направив вимогу про оплату боргу за фактично поставлений першому відповідачу товар, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вказані обставини та те, що перший та другий відповідач не надали суду доказів на підтвердження сплати ними заборгованості перед позивачем у сумі 62 965,38грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідальність за несвоєчасну оплату товару за основним договором сторони погодили у п.8.2 договору поставки, а саме у разі прострочення грошового зобов'язання перший відповідач зобов'язався сплатити позивачу штраф у розмірі 10% від повної вартості товару зазначеної у видатковій накладній, за якою порушене зобов'язання. Сторони домовились застосовувати штраф лише у випадку прострочення більш ніж на 30 календарних днів.

Відповідно до п.2.1 договору поруки позивач та другий відповідач погодили, що поручитель відповідає за відшкодування першим відповідачем боргу за поставлений товар, у т.ч. неустойки, штрафу, пені, передбачених основним договором.

На підставі зазначеного, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів штраф 10% у розмірі 6 296,50грн. від вартості неоплаченого товару.

Дане нарахування не суперечить умовам договору, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне судовий збір в розмірі 1 720,50грн. покласти солідарно на першого та другого відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 553, 554, 610, 611, 612, 629 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктовий Рай", код ЄДРПОУ 21665086 (01103, м. Київ, вул. Німанська, 10 літера "А", офіс 4, п/рахунок 260060457 в АБ "Брокбізнесбанк КФ" м. Київ, МФО 300959) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідент. номер НОМЕР_1 (61037, АДРЕСА_1, відомості про рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Рибсервіс", код ЄДРПОУ 32030997 (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11, оф. 306, р/р 26008054500702 в ПРВ "Приватбанк", МФО 331401) - 62 965,38грн. основного боргу, 6 296,50грн. штрафу, 1 720,50грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.01.2014 р.

Суддя Лавренюк Т.А.