Рішення

від 14.05.2009 по справі 165-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

165-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

14.05.2009Справа №2-17/165-2009

За позовом Військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України,  його структурного підрозділу Квартирно-екплуатаційного Відділу м. Сімферополя

До відповідача  Приватного підприємства  «Чинабад»

про стягнення  4928, 24  грн.                                                                         

                                                                                        Суддя В.І. Гайворонський

                                                       ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача   -   Куркчи Р.М., представник

Від відповідача  -  Кравец Н.С., представник

Прокурор -  Свіренко Р.О., посвідчення

Сутність спору:  Згідно позову та уточнення до нього прокурор просить  стягнути з  Приватного підприємства  «Чинабад» на користь Квартирно-екплуатаційного Відділу м. Сімферополя за договором оренди № 54-с/2003/Голов КЕУ від 25.05.2003 року  недоїмку  в сумі  4928,24 грн. (3057,72 грн. штрафу та 1870,52 грн. пені), у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди – несплатою передбачених договором платежів.

  Згідно ст.22 ГПК України уточнення позовних вимог є правом позивача.     

  Таким чином позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення, що також відповідає практики розгляду вказаних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (Постанова від 06.04.04р. по справі №2-17/896-2002).

   При цьому  також необхідно відмітити, що  зменшення позовних вимог  права та інтереси відповідача порушувати не може.

   Таким чином, позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення.

   Відповідач у відзиві  позов не визнав, та указав,  що  відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України до стягнення неустойки застосовується строк позовної давності один рік. Відповідач вважає, що  дійсні правовідносини регулюються  нормами Господарського кодексу України, а саме ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язання припиняється через 6 місяців з моменту фактичного порушення зобов'язання. Таким чином, строк пред'явлення  вимоги щодо пені за договором витік в травні 2008 року, а строк пред'явлення вимоги  щодо штрафу в розмір 3 % річних витік в серпні 2008 року.

           В засіданні суду, що відбулося 30.04.2009 року оголошувалася перерва до 14.05.2009 року. Після перерви представник відповідача  в судове засідання не з'явився.

           По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.     

           Розглянувши матеріали справи, суд -

                                                     ВСТАНОВИВ:

Згідно  п. 1.1 Договору  оренди  № 54-с/2003Голов КЕУ від 25.05.2003 року  Орендодавець (Сімферопольська квартирно-експлуатаційна частина району Південного оперативного командування) передає, а Орендар (Приватне підприємство «Чинабад»)  приймає в строкове платне користування нерухоме  військове майно загальною площею 711 кв.м., у тому числі: нежитлові приміщення  в будівлях за генеральним планом  № 25 (17,1 кв.м), № 17 (278 кв.м), № 7 (88,9 кв.м), № 26 (27 кв.м), та технічний майданчик (300 кв.м), розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Старозенітна 3, військове містечко № 233, що знаходиться  на балансі Сімферопольської КЕЧ району.

Згідно п. 3.1 Договору  орендна плата  визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом  Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2002 року) 421,57 грн.

Згідно п. 3.3 Договору орендна плата  у розмірі 100%  перераховується Орендарем до спеціального фонду  державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок  Сімферопольської КЕЧ району в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 3.4 Договору розмір орендної плати  переглядається на вимоги однієї із сторін у разі зміни  методики її розрахунку, змін  централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 3.5 Договору  передбачено, що  орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до держбюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням  індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п. 5.2 договору Орендар зобов'язаний  своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

П. 11.3  договору передбачено, що плата за  надані комунальні послуги  перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. За прострочення  платежів по орендній платі, за надані  комунальні послуги та за невиконання вимог п. 5.3 понад три місяці, Орендар сплачує штраф в розмірі 3% від вартості орендованого майна.

Згідно Акту прийомки-передачі нежитлових приміщень в оренду  від 26.05.2003 року нежитлові приміщення за адресою: м. Сімферополь, вул. Старозенітна 3, ГП № 25 побудовано у 1960 році, ГП № 17 побудовано у 1954 році, ГП № 7  побудовано у 1953 році, ГП № 26 побудовано у 1960 році, введення в експлуатацію  технічного майданчика 1954 рік військового містечка № 233, загальною площею 711,0 кв.м., передається в оренду  Підприємству «Чинабад» під ремонтно-будівельну базу, вартістю 101924, 00 грн.

Суд вважає, що позов підлягає  задоволенню частково, при цьому виходить з наступних підстав:

           Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються  цим договором і нормами, що відносяться  до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підставам  недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129  Конституції України принципу диспозитивності  сторін суд не вправі  давати оцінку  договору на предмет  його невідповідності законодавству, про що також указується в постанові  Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

          Так, статтею 129 Конституції України  закріплений принцип  змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

          Згідно  ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

            В постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.

         Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним,  якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

        Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти  не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

       Зацікавленою особою не надано доказів того,  що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.

       При цьому необхідно відмітить, що згідно ст. 129 Конституції України  передбачено, що  сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

       Таким чином суд вправі розглядати справу по тім матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

        Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати  до справи після  винесення  рішення по справі.

        Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватись.     

         Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

         Окрім цього, частиною 3  статті 18 Закону «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

         Також  ч. 5 статті 762 ЦК України  передбачено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

         Згідно наданих розрахунків відповідач не сплачує орендну плату з грудня 2007 року.         

        Відповідачем не надано доказів сплати орендної плати з грудня 2007 року.

        Згідно обставин справи договір з грудня 2007 року по березень 2008 року ще діяв, що відповідачем не оспорюється.

        Згідно ч. 4 статті 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

        Згідно Акту прийомки-передачі  від 26.05.2003 року  вартість переданого відповідачу майна складає 101924,00 грн.

        Таким чином, штраф підлягає стягненню в сумі 3057,72 грн. (101924:100х3).

        Пеня стягненню не підлягає, при цьому суд виходить з наступних підстав:

        Суд вважає, що пеня необґрунтована, та не доведений її розмір.

        Так, згідно  п. 5 ч. 2  статті 54 ГПК України  на позивача, а згідно статті 29  ГПК також на прокурора, покладається обов'язок надання обґрунтованого розрахунку сум, що стягується.

       Однак, надані розрахунки пені неможна вважати обґрунтованими.

        Так, пред'явлені  розрахунки  незрозумілі.

        Окрім цього, розрахунок – це арифметична дія. Однак, в матеріалах справи арифметичний розрахунок відсутній.

        Окрім цього, розрахункові суми пені не доведені, і не зрозуміло, яким чином вони виведені.

        При цьому необхідно відмітити, що  згідно п. 3.1 договору орендна плата за базовий місяць складає 421,57 грн.

        Однак, розрахункові суми складають 5386,79 грн., 5196,18 грн., 5522,05 грн., 3280,72 грн.

        При цьому необхідно відмітити, що п. 3.4 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу сторін.

        Однак,  до матеріалів справи зацікавленою стороною

        Необхідність наявності вимоги в даному випадку відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім Господарським Судом України  (постанова Вищого господарського Суду України від   15.10.2008 року по справі № 2-17/222-2008).

        Посилання відповідача  на позовну давність не може бути прийняте до уваги.

        Так, згідно ст. 258 ЦК України позовна давність щодо стягнення штрафу складає 1 рік.

        Право на стягнення штрафу  у зв'язку з несплатою орендної плати за три місяці  у позивача виникло з весни 2008 року, позов поданий в межах позовної давності – в січні 2009 року.

        В  ч. 6 статті 232 ГК України мова йде не про позовну давність, а про  період нарахування, що може відноситься до пені.

       Окрім цього, згідно ч. 2 статті 4 ЦК України передбачено, що  основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

        Окрім цього, відповідач лише констатує факт позовної давності.

        Однак, згідно ч. 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленого до винесення ним рішення.

        В матеріалах справи  відсутня заява відповідача про застосування позовної давності.

        Від відповідача надійшло клопотання  про відкладення справи у зв'язку з хворобою представника.

        Однак, указане клопотання не може бути прийняте до уваги.

        Так, згідно бланку про перерву, перерва в засіданні суду оголошувалась  до 14.05.2209 року до 09 год. 10 хв.

        Клопотання  здано 14.05.2009 року в 09 год. 30 хв., тобто, вже в той час, коли засідання суду закінчилось.

        Окрім цього, воно здано тим представником, у відношенні якого вказується – що він на операції

        Таким чином, представник мав можливість з'явитися в засідання суду в 09 год. 10 хв., та відповідно, клопотання надумане.

        Окрім цього, судові засідання відбувались неодноразово, та, відповідно, відповідач мав можливість виловити свою думку по справі, та надати необхідні докази.  

          Згідно ч. 3, ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати   відшкодовуються до Державного бюджету відповідачем пропорційно задоволених вимог.

          Так, судові витрати підлягають стягненню по державному миту в сумі  63,28 грн. (стягнута сума помножена на суму, підлягаючу  з  сплаті державного мита та поділено на заявлену суму позовних вимог, а саме: 3057,72*102:4928,24=63,29 грн.; по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі    грн.(стягнута сума помножена на  118, та поділено на заявлену суму позову, а саме:  3057,72*118:4928,24= 73,21 грн.).

        На підставі вищевикладеного, а також керуючись  ст. ст. 44, 49, 82, 84,  85 ГПК України, суд –

                                                               ВИРІШИВ:

              Позов задовольнити частково.

            Стягнути з Приватного підприємства «Чинабад» (95000, м. Сімферополь, вул. М. Жукова 9, кв. 31, МФО 324430, ЗКПО 24496371, р/р 26003301320974 КСО  ПІБ)   на користь  Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь (95006, м. Сімферополь, вул. Павленко 9, код ЄДРПОУ 8220238, МФО 824026, р/р 35220005000144 у відділенні Державного казначейства АР Крим) неустойку в сумі  3057,72  грн.

          Стягнути з Приватного підприємства «Чинабад» (95000, м. Сімферополь, вул. М. Жукова 9, кв. 31, МФО 324430, ЗКПО 24496371, р/р 26003301320974 КСО  ПІБ)   в  дохід Державного бюджету м. Сімферополя (р/р 31115095700002 в банку одержувача Головне Управління Госказначества в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200)  судові витрати з державного мита в сумі  63,29  грн.

          Стягнути з Приватного підприємства «Чинабад» (95000, м. Сімферополь, вул. М. Жукова 9, кв. 31, МФО 324430, ЗКПО 24496371, р/р 26003301320974 КСО  ПІБ)  в  дохід Державного бюджету м. Сімферополя (р/р 31115095700002 в банку одержувача Головне Управління Госказначества в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200)  судові витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в  сумі   73,21  грн.

          Видати накази.

          В частині стягнення  1870,52 грн.  пені у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.