Рішення

від 09.01.2014 по справі 910/13719/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13719/13 09.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Техніки"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват Авто-Лізинг"

про стягнення 35 819,60 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Жаботинська К.А. (дов. №11/2013/02 від 11.11.2013 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.01.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Техніки" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват Авто-Лізинг" (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 35 819, 60 грн. за договором № 301 від 26.04.2012 року з яких 28 168, 71 грн. основного боргу, 1 732, 38 грн. пені, 5 633, 74 грн. штрафу, 284, 77 3% річних та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/13719/13, розгляд справи призначено на 13.08.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.09.2013 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/13719/13 передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року справу прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 05.11.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки справу № 910/13719/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року з зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці справу передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року суддею Балацом С.В. справу № 910/13719/13 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 10.12.2013 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки, справу № 910/13719/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

09.12.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про зміну предмету позову, довідку про відсутність аналогічного спору. Відповідно до заяви про зміну предмету позову позивач просить суд стягнути з відповідача 28 168, 71 грн. основної заборгованості, 9 632, 83 грн. пені, 1 583, 48 грн. 3 % річних, що загалом складає 39 385, 02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 09.01.2014 року, у зв'язку з поданням заяви про зміну предмету позову за день до судового засідання, неявкою представника відповідача в судове засідання. Подана заява про зміну предмету позову розцінена судом як заява про збільшення позовних вимог, та прийнята судом відповідно до ст. 22 ГПК України, з мотивів зазначених в ухвалі, в подальшому позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

17.12.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача у справі 28 168,71 грн. основної заборгованості за поставлений товар, 9 731,42 грн. - пені за прострочення виконання грошового зобов`язання та 1 599,69 грн. - 3% річних, а всього просить стягнути з відповідача 39 499,82 грн.

В судове засідання 09.01.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача в судовому засіданні надані усні пояснення по суті заяви про збільшення позовних вимог та по суті справи.

Подана позивачем заява про збільшення позовних вимог прийнята судом, у відповідності до ст. ГПК України, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви від 17.12.2013 року.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.11.2013р. наявний у матеріалах справи).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 02222, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 1-А.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2012 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір № 301 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, перелік та номенклатура якого зазначається у специфікації, а покупець зобов'язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору постачальник зобов'язується передати товар покупцеві в узгодженій кількості, асортименті, ціні, згідно до заявки покупця, відповідно до можливостей постачальника на день замовлення.

Згідно п. 3.2. договору зобов'язання постачальника по поставці товару рахуються виконаними з моменту передачі товару покупцеві, що підтверджується відміткою у товарній або товарно-транспортній накладній про приймання товару покупцем.

Відповідно до п. 3.3. договору у разі поставки товару на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу право власності на товар переходить з моменту повної оплати за товар, у всіх інших випадках право власності на товар переходить к покупцеві в момент передачі товару у його розпорядження.

Згідно п. 4.1 договору ціна одиниці товару, а також узгоджена сторонами вартість усієї партії товару вказується в товаророзпорядчих накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору.

За приписами п. 4.2 договору оплата товару покупцем відбувається шляхом безготівкового зарахування грошових коштів на банківський поточний рахунок постачальника в наступні строки, виходячи із домовленостей сторін з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до п. 5.1. договору за несвоєчасну або неповну сплату вартості отриманого товару покупець сплачує пеню в розмірі 0,05% не перерахованої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період порушення покупцем своїх зобов'язань за договором без врахування обмежень, встановлених ч. 6. ст. 232 ГК України. У тому разі, якщо про строчка оплати триває більше 20 днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості. Сплата штрафу не замінює зобов'язання по сплаті пені, передбаченої п. 5.1 договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін та діє один календарний рік, а в частині оплати отриманого товару і сплаті санкцій за порушення даного договору, відшкодування збитків до повного виконання зобов'язань в цій частині (п. 7.1. договору).

Як встановлено судом, на виконання прийнятих на себе зобов'язань позивач здійснив поставку товару на загальну суму 66 223,74 грн., що підтверджується видатковою накладною № СТ00006963 від 27.04.2012 року на суму 37 364,88 грн., та видатковою накладною № СТ00006962 від 27.04.2012 року на суму 28 858,86 грн., які підписані обома сторонами без зауважень (належним чином засвідченні копії містяться в матеріалах справи). Як зазначає у своїй позовній заяві позивач, 27.08.2012 року відповідачем повернуто частину поставлених позивачем товарів на загальну суму 38 055,03 грн.. Частина товару на суму 28 168,71 грн. відповідачем оплачена не була.

07.09.2012 року позивач направив відповідачу Претензію № 1 про сплату заборгованості за поставлений товар у сумі 28 168,71 грн. протягом 7 днів з моменту її отримання. 02.10.2012 року відповідач надіслав позивачу відповідь, у якій зазначив, що не відмовляється від своїх зобов'язань за договором та зобов'язується сплатити борг трьома платежами до 22.10.2012 року.

Окрім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків за період з липня 2012 року по серпень 2012 року, у якому сторони погодили заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 28 168, 71 грн. Зазначений акт підписаний обома сторонами за договором без зауважень та містить відтиски круглих печаток сторін.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, на дату звернення до суду, відповідачем зазначені оплати не були проведені, заборгованість не сплачена, доказів, які б підтверджували протилежне матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог з наступних підстав.

Договір № 301 від 26.04.2012 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 66 223, 74 грн., що підтверджується матеріалами справи. Частина товару на суму 38 055, 03 грн. була повернута відповідачем позивачу, що також підтверджується матеріалами справи.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 28 168, 71 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 28 168, 71 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 28 168, 71 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 28 168, 71 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені на загальну суму 9 731, 42 грн. в розмірі 0,05% не перерахованої суми за кожний день прострочення, відповідно до п. 5.1. договору (за період з 28.05.2012 року по 26.08.2012 року нараховану на суму заборгованості у розмірі 66 223, 74 грн. та за період з 27.08.2012 року по 17.12.2013 року (дата підписання кінцевої заяви про збільшення позовних вимог) нараховану на суму заборгованості у розмірі 28 168, 71 грн.).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено , санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором . При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6). При цьому п. 5.1. договору сторонами погоджено, що пеня застосовується без врахування обмежень, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що ставка пені встановлена сторона в розмірі 0, 05 % за кожен день прострочення перевищує подвійну облікову ставку НБУ, відповідно пеня на суму заборгованості нараховується відповідачу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що за період з 28.05.2012 року по 26.08.2012 року нарахована на суму заборгованості у розмірі 66 223, 74 грн. та за період з 27.08.2012 року по 17.12.2013 року (дата підписання кінцевої заяви про збільшення позовних вимог) нарахована на суму заборгованості у розмірі 28 168, 71 грн., загалом за розрахунку суду складає 7 748, 74 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 7 748, 74 грн. у відповідності до п. 5.1. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 5.1. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивачем не правильно при здійснені розрахунку було застосовано розмір ставки пені - 0, 05%.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 599, 69 грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу (за період з 28.05.2012 року по 26.08.2012 року нараховану на суму заборгованості у розмірі 66 223, 74 грн. та за період з 27.08.2012 року по 17.12.2013 року (дата підписання заяви про уточнення розміру позовних вимог) нараховану на суму заборгованості у розмірі 28 168, 71 грн.).

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи наведене позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват Авто-Лізинг» (02222, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 35619215; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Техніки» (21000, м. Вінниця, вул. Київська, буд. 78; код ЄДРПОУ 37361640) 28 168 (двадцять вісім тисяч сто шістдесят вісім) грн. 71 коп. заборгованості за договором, 7748 (сім тисяч сімсот сорок вісім) грн. 74 коп. пені, 1599 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 69 коп. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, та 1 634 (одну тисячу шістсот тридцять чотири) грн. 14 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.01.2014р.

Суддя Г.П. Бондаренко