Рішення

від 13.01.2014 по справі 912/2040/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 рокуСправа № 912/2040/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2040/13

за позовом: комунального підприємства "Теплоенергетик", м. Кіровоград

до відповідача: приватного науково-виробничого малого підприємства "Інкопмарк", м. Кіровоград

про стягнення 86 703,92 грн.

Представники:

від позивача - Москаленко Ю.В., довіреність № 15 від 05.04.13 р.

від відповідача - участі не брали.

Комунальне підприємство "Теплоенергетик" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 83 005,71 грн., з яких: 75 540,52 грн. - сума основного боргу; 5 686,17 грн. - пеня, 1 779,02 грн. - 3% річних.

30.12.13 р. на адресу господарського суду надійшла заява №3336/ю про зміну підстави позову та збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 86 703,92 грн., з яких: 75 540,52 грн. - сума основного боргу, 4 708,33 грн. - сума пені, 5 287,84 грн. - сума 7% штрафу, 1 167,23 грн. - сума 3% річних (а.с. 29-30).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстави позову та збільшення розміру позовних вимог, підтримав у повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що збільшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить до процесуальних прав позивача, а також те, що позивачем дотримано вимог процесуального закону щодо направлення вказаної заяви відповідачу та сплати судового збору (а.с. 37-38), господарський суд розглядає вимоги позивача в редакції заяви №3336/ю від 30.12.13 р.(а.с. 29-30).

Представник відповідача участі в судовому засіданні не брав, письмових заперечень або будь-яких пояснень по суті спору суду не надав.

Разом з цим, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання 19.12.13 р. приватним науково-виробничим малим підприємством "Інкопмарк" ухвали суду про порушення провадження у даній справі (а.с. 26).

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступні обставини.

20.10.09 р. між комунальним підприємством "Теплоенергетик" (далі - Теплопостачальна організація) та приватним науково-виробничим малим підприємством "Інкопмарк" (далі - Споживач) укладено договір про надання послуг по постачанню теплової енергії від ТЕЦ № 126 (далі - Договір, а.с. 11-12).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення в потрібних йому обсягах в період опалювального сезону з 15 жовтня по 15 квітня, або за окремим рішенням, затвердженим виконкомом Кіровоградської міської ради, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами незалежно від форми власності та джерела фінансування, в терміни, передбачені цим Договором.

У цьому ж пункті Договору міститься характеристика об'єктів Споживача.

У розділі 3 Договору сторони погодили порядок розрахунків за Договором.

Так, згідно п.п. 3.1.-3.3. Договору, розрахунковим періодом є місяць; Споживач сплачує попередню оплату у розмірі до 50% від вартості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період згідно діючих тарифів до 10 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться на протязі поточного місяця, але не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим; розрахунки за отриману теплову енергію проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації.

Цей Договір набуває чинності з 20.10.09 р. і діє до 31.12.14 р. (п. 9.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками Теплопостачальної організації та Споживача, скріплений круглими печатками сторін.

03.10.11 р. між Теплопостачальною організацією та Споживачем укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої сторони домовились, що відповідно до Законів України "Про теплопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг, постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" та Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.02.11 р. № 242, постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.11 р. № 129, вартість спожитої теплової енергії для інших споживачів з 01.10.11 р. для бюджетних установ розраховується за тарифом 950,256 грн. за 1 Гкал з урахуванням ПДВ. Цей тариф є обов'язковим для сторін при розрахунках за спожиту теплову енергію (а.с. 13).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Фактичні обставини справи свідчать, що позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі та належним чином, забезпечивши постачання теплової енергії Споживачу з дотриманням умов, зазначених у Договорі.

З метою здійснення Споживачем оплати за надані позивачем послуги по постачанню теплової енергії, позивачем виставлялись наступні рахунки - фактури: № 126/12.12 від 29.12.12 р. за грудень 2012 року на суму 25089,38 грн., № 126/01.13 від 31.01.13 р. за січень 2013 року на суму 22283,35 грн., № 126/02.13 від 28.02.13 р. за лютий 2013 року на суму 18823,42 грн., № 126/03.13 від 31.03.13 р. за березень 2013 року на суму 18869,66 грн., № 126/04.13 від 18.04.13 р. за квітень 2013 року на суму 5456,84 грн. (а.с. 16-20).

Всі перелічені вище рахунки-фактури містять відмітки про отримання їх повноважними особами відповідача.

Однак, за твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, в результаті чого станом на квітень 2013 року за ним утворилась заборгованість за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року в сумі 75 540,52 грн., що підтверджується роздруківкою розрахунку заборгованості (а.с. 8), а також підписаним обома сторонами актом звірки розрахунків від 10.06.13 р. (а.с. 21).

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 10.04.13 р. позивач звернувся до відповідача з претензією за № 838/ю, відповідно до якої вимагає на протязі 3-х банківських днів погасити існуючу заборгованість (а.с. 35-36).

У відповідь на зазначену претензію Споживач звернувся до позивача з проханням про реструктуризацію боргу на чотири місяці. При цьому, відповідач зобов'язався погасити заборгованість в повному обсязі (а.с. 37).

Відтак, на підставі заяви відповідача, 18.04.13 р. між Теплопостачальною організацією та Споживачем укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 2 (а.с. 34), відповідно до якого сторони дійшли згоди про реструктуризацію боргу, який складається з заборгованості Споживача перед комунальним підприємством "Теплоенергетик", яка станом на 18.04.13 р. складає 75 540,52 грн.

Згідно п. 4.1. Договору, Споживач взяв на себе зобов'язання провести повний розрахунок за даним договором до 10.08.13 р. у відповідності з обсягами, вказаними в п. 2 даного договору, а саме: зі сплатою не пізніше 10 числа місяця, за який здійснюється оплата, заборгованості в сумі 18 885,13 грн. починаючи з травня 2013 року і по серпень 2013 року включно.

Пунктом 6.1. договору про реструктуризацію заборгованості від 18.04.13 р. № 2 передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 10.08.2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідач свої зобов'язання за договором про реструктуризацію заборгованості від 18.04.13 р. № 2 не виконав в повному обсязі, на претензію позивача від 21.08.13 р. № 2024/ю (а.с. 35-36) відповіді не надав, у зв"язку з чим позивач, з метою захисту порушених прав, звернувся до суду з даним позовом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за надані позивачем послуги теплопостачання в розмірі 75 540,52 грн., вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 708,33 грн. пені, 5 287,84 грн. 7% штрафу та 1 167,23 грн. 3% річних.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді пені визначена також ч. 3 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", відповідно до якої суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 5.2. договору про реструктуризацію заборгованості від 18.04.13 р. № 2 визначено, що у разі порушення Споживачем умов договору, останній в безспірному порядку сплачує на користь підприємства позивача неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язання, а у випадку прострочення платежу протягом більш як 20 календарних днів Споживач зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь підприємства позивача штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, перевіривши методику нарахування пред'явлених позивачем до стягнення з відповідача сум пені в сумі 4 708,33 грн., штрафу в сумі 5 287,84 грн. та 3% річних в сумі 1 167,23 грн. (а.с. 32-33), вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Отже, вимоги позивача в цій частині слід задовольнити.

А отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного науково-виробничого малого підприємства "Інкопмарк" (25006, м. Кіровоград, вул. В. Перспективна, 21, код 13750777, р/р № 2600404680420 в ПАТ КБ "Правекс-банк", МФО 321983) на користь комунального підприємства "Теплоенергетик" (юридична адреса: 25491, м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1; поштова адреса: 25002, м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20, код 24153576, р/р 26007005769902 в ПАТ Банк "Фінанси та Кредит", МФО 300131) заборгованість в сумі 86 703,92 грн., з яких: 75 540,52 грн. - основний борг; 4 708,33 грн. - пеня; 5 287,84 грн. - 7% штраф; 1 167,23 грн. - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 734,06 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Копію рішення направити відповідачу за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 21.

Повне рішення складено 20.01.2014 р.

Суддя Л. С. Коротченко