Рішення

від 13.01.2014 по справі 919/1395/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року справа № 919/1395/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морська перлина»

(вул. Маячна, 8, м. Севастополь, 99059)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Фіш»

(вул. Героїв Бресту, 1-А, м. Севастополь, 99058)

про стягнення 135030,96 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Борисов К.С., довіреність б/н від 30.09.2013;

відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морська перлина» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Фіш» про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 135030,96 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статі 11, 525, 526, 612 Цивільного кодексу України та статті 174, 175 Господарського кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою від 04.12.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву про визнання позову (вх.№15094/13 від 18.12.2013), в якій зазначив, що у зв'язку із скрутним фінансовим становищем Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Фіш», оплата товару здійснена не була; просить суд розглянути справу за відсутності свого представника.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З огляду на зазначене, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морська перлина» поставив, а Товариство з обмеженою відповідальністю «МК-Фіш» прийняв товар, а саме: ящик рибний, сіль поварена харчова, ящик полімерний для заморозки, рибна продукція «хамса свіжоморожена СОУ 15.2-34821206-033:201» на загальну суму 135030,96 грн за видатковими накладними: №РН-000282 від 31.12.2012 на суму 60 994,80 грн; №РН-0000059 від 04.03.2012 на суму 39964,32 грн; №РН-000282 від 14.03.2012 на суму 34071,84 грн (арк.с. 9-11).

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару перед відповідачем своєчасно та у повному обсязі.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «МК-Фіш» свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 135030,96 грн.

Вимогою за вих. № 396 від 14.11.2013, отриманою представником відповідача 15.11.2013, позивач вимагав протягом 7 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги погасити існуючу заборгованість за поставлений товар (арк.с. 12).

Але відповідач залишив вимогу позивача без відповіді та задоволення.

Крім того, наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Фіш» також підтверджується підписаним сторонами Актом звірки розрахунків станом на 18.12.2013, відповідно до якого заборгованість за отриманий товар по зазначеним видатковим накладним складає 135030,96 грн (арк.с.13).

Заборгованість за отриманий товар станом на день розгляду справи в суді у розмірі 135030,96 грн залишається непогашеною, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Судом встановлено, що між сторонами фактично був укладений договір поставки, оскільки позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними №РН-000282 від 31.12.2012 на суму 60994,80 грн; №РН-0000059 від 04.03.2012 на суму 39964,32 грн; №РН-000282 від 14.03.2012 на суму 34071,84 грн.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статі 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Вказана норма закону презюмує необхідність сплати покупцем вартості одержаного товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тобто визначає можливість визначення сторонами іншого строку у договорі.

Як встановлено судом, строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, не встановлювався, тому відповідач був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі за № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки факт поставки товару відповідачу є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Одержання товару відповідачем не спростовувалося, накладні підписані обома сторонами без заперечень, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача здійснити повну оплату вартості товару є таким, що настало з моменту прийняття товару, як це встановлено статтею 692 Цивільного кодексу України.

За змістом статі 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання і неналежне виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статі 612 Цивільного кодексу України).

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статі 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу: Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів погашення відповідачем наявної заборгованості, суд дійшов висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Фіш» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морська перлина» підлягає стягненню сума заборгованості за поставлений товар у загальному розмірі 135030,96 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Фіш» (вул. Героїв Бресту, 1-А, м. Севастополь, 99058, код ЄДРПОУ 24877222, відомості про рахунки в установах банку відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морська перлина» (вул. Маячна, 8, м. Севастополь, 99059, код ЄДРПОУ 36698790, відомості про рахунки в установах банку відсутні) заборгованість у розмірі 135030,96 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2700,62 грн .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.01.2014.Повне рішення складено 15.02.2013.

Суддя О.О.Єфременко