Рішення

від 30.04.2009 по справі 1144-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1144-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

30.04.2009Справа №2-23/1144-2009

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ВатФарм", м. Черкаси

до  Дочірнього підприємства "Центральний аптечний склад" ТОВ "Республіканська компанія "Крим-Фармация", м. Сімферополь

про стягнення  47 646,28 грн.

                                                                                                                           Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – не з'явився

          Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з  відповідача 47646,28 грн. заборгованості в тому числі 42062,31 грн. основного боргу, 3296,04 грн. пені, 1877,46 грн. інфляційних витрат, 410,47 грн. 3% річних а також 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

        Представник позивача  у судове засідання не з'явився, проте на адресу суду надійшло клопотання в якому позивач в зв'язку із частковою сплатою боргу відповідачем просить провадження у справі відносно стягнення 30021,57 грн. Основного боргу припинити, стягнути з відповідача   12040,74 грн. основного боргу, 3296,04 грн. пені, 1877,46 грн. інфляційних витрат, 410,47 грн. 3% річних а також 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу також просить розглянути справу за його відсутності за наявними у ній матеріалами.

            В судові засідання 19.03.2009р., 07.04.2009р., 23.04.2009р. та 30.04.2009р. представник відповідача не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

            Відповідно до абзаців 3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі , якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не виявлення його відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

       Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.  

Суд вважає можливим розгляд справи за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

                                                           Встановив :

         04.02.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ВатФарм", м. Черкаси (продавець) та Дочірнє підприємство "Центральний аптечний склад" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-Фармация", м. Сімферополь (покупець) уклали контракт №1216, відповідно до якого продавець зобов'язався поставити, в обумовлений договором строк лікарські засоби та товари медичного призначення,   а покупець прийняти та оплатити їх у термін зазначений у видаткові накладній (п.1.1 договору).  

         Також між представником позивача і відповідача 18 липня 2008р. укладена додаткова угода б/н  до контракту № 1216 від 04.02.2005 року.

Згідно п.7.4 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2005р.

Пунктом 7.5. передбачено, що контракт автоматично пролонгується кожного наступного року терміном на один рік, якщо жодна із сторін не пізніше, ніж за один місяць  до закінчення його дії, не виявить письмово бажання розірвати даний контракт. Відмова від пролонгації Контракту оформлюється рекомендованим листом.

Таким чином на підставі вищевказаного пункту 7.5 договору даний контракт  діє до 31.21.2009р.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що обидві сторони визнають на накладних підписи уповноважених осіб на одержання товару та печатки сторін, які засвідчують факт прийому продукції та факт досягнення згоди, щодо строку оплати та цін.

У виконання умов укладеного з відповідачем контракту, позивач поставив згідно товарно – транспортних накладних РН №0055746 від 15.08.2008р. на суму 6621,80 грн., РН №0056492 від 22.08.2008р. на суму 770,96 грн., РН №0057362 від 29.08.2008р. на суму 2724,17 грн., РН №01155 від 05.09.2008р. на суму 5489,36 грн., РН №00834 від 05.09.2008р. на суму 4335,48 грн., РН №01957 від 12.09.2008р. на суму 4422,46 грн., РН №02313 від 19.09.2008р. на суму 5433,83 грн., РН №02314 від 19.09.2008р. на суму 74,40 грн., РН №03129 від 29.09.2008р. на суму 16116,01 грн., РН №03131 від 29.09.2008р. на суму 3562,42 грн., РН №03791 від 03.10.2008р. на суму 457,92 грн., РН №03788 від 03.10.2008р. на суму 2466,80 грн. В адресу відповідача позивачем були відвантажені товари медичного призначення в асортименті всього на загальну суму – 52475,61 грн.

Товари були доставлені відповідачеві транспортом позивача та одержані представником відповідача, про що свідчать підпис одержувача товару та відтиски печатки відповідача на товарно –  транспортних накладних. Копії довіреностей на отримувача є у матеріалах справи (а.с.17,21).

Відповідно до п.2.4 термін платежу, що вказаний в ТТН, відраховується від дати отримання товару покупцем і є обов'язковим для сторін. Дата отримання товару вказується представником покупця у ТТН.

Так, згідно товарно –  транспортних накладних, відповідача зобов'язаний був оплатити поставлений товар з відстрочкою платежу 40 календарних днів після дати одержання товару, проте ним дане зобов'язання виконано не було.

Станом на 17 квітня 2009р. відповідач після подачі позову, визнаючи свою заборгованість, частково погасив заборгованість у сумі 30021,57 грн.

         Таким чином на 17 квітня 2009р. сума основного боргу Дочірнього підприємства "Центральний аптечний склад" ТОВ "Республіканська компанія "Крим-Фармация", м. Сімферополь перед Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ВатФарм", м. Черкаси складає 12040,74 грн., що підтверджується матеріалами справи.

         Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

        Частина 1 ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства.

         Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати майно,  виконати роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

         Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  Цивільного кодексу України,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

         Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

        Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не  встановлено договором або законом.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

         Відповідно до ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

        На підставі ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

         Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно пункту 5.1 контракту №1216 від 18 липня 2005р. за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від всієї суми за кожний день прострочення.

        Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.   Відповідно до ч. 1 ст. 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.  Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

        Отже, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

        Вказаний висновок суду відповідає позиції Вищого господарського суду України, викладеній в п. 49 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України”.

На підставі п. 5.1 договору відповідачем була нарахована пеня згідно вимог чинного законодавства згідно формули з використанням подвійної облікової період з 18.09.2008р. до 09.02.2009р. у сумі 3296 грн., яка є обґрунтованою та підлягають стягненню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином розрахунок 3% річних з 18.09.2008р. до 09.02.2009р. в сумі 410,47 грн. та індексу інфляції у сумі 1877,46 грн. є обґрунтованим і підлягає стягненню з відповідача.

        За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та  підлягають частковому задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено і підписано  30 квітня  2009 р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу  Україні, суд

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити частково.

     2.  Стягнути з Дочірнього підприємства "Центральний аптечний склад" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-Фармация", м. Сімферополь, вул. Кирилова, 137 (рахунок 26006452116090 в  КРФ АКБ УСБ , МФО 324010, ЄДРПОУ 11978245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ВатФарм", м. Черкаси, проспект Хіміків, 66  (рахунок 2600900014927 в у Черкаській філії ВАТ «Укрексімбанк», МФО 354789 ЄДРПОУ 30238634) 12040,74 грн. основного боргу, 3296,04 грн. пені,  410,47 грн. 3% річних, 1877,46 інфляційних витрат, 176,24 грн. державного мита та  43,64 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 30021,57 грн. провадження у справі припинити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.