Рішення

від 18.05.2009 по справі 1225-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1225-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

18.05.2009Справа №2-24/1225-2009

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Спол Ойл», (65068 Одеська область, Біляївський район, станція Усатове, вул. Залізнична, 16; ідентифікаційний код 24527309)

До відповідача Феодосійського підприємства із забезпечення нафтопродуктами (98107, АР Крим, м. Феодосія, вул. Геологічна, 2, ідентифікаційний код 03482347)

Про стягнення 22605,90 грн.

                                                                                                     Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Логвінська І.М. довіреність б.н. від 29.02.2009 р., у справі

Від відповідача – Сікіраж В.В., довіреність № 13 від 08.01.2009 р. у справі

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок Спол Ойл»  звернулося з позовом до Господарського суду АР Крим до відповідача Феодосійського підприємства із забезпечення нафтопродуктами про стягнення 22605,90 грн. вартості нестачі вантажу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору № 370908 від 09.09.2008 р. позивачем було отримано 51124 кг дизельного пального. При прийманні нафтопродуктів за кількістю позивачем було виявлено нестачу, яка фактично складає 3621 кг дизельного пального з урахуванням норм природних втрат. Відповідач в добровільному порядку відмовився повернути позивачу нестачу шляхом сплати грошових коштів – вартості недоотриманого пального у розмірі 22605,90 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.

У судовому засіданні представником позивача були надані уточнення до позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Так, позивач зазначає, що при визначені розміру завданих збитків позивачем не було враховано норми природних витрат, у зв'язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 22580,90 грн. вартості нестачі вантажу.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо).

З урахуванням викладеного, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд у позові відмовити, оскільки вважає вимоги позивача про стягнення збитків необґрунтованими, позивачем не представлено належних доказів у підтвердження факту нестачі та факту передачі відповідачем перевізнику нафтопродуктів в кількості меншій, ніж зазначено в залізничних накладних.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

09.09.2008 р. між ТОВ «Світанок Спол Ойл» (Постачальник) та ПП «ТД «Укр – Петроль» (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 370908 (а.с. 21-24).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник у порядку та на умовах, передбачених дійсним договором, зобов'язується поставити Покупцю нафтопродукти, а Покупець зобов'язується у порядку та на умовах, передбаченим дійсним договором, прийняти та сплатити його.

Додатковою угодою № 7 від 19.09.2008 р. до договору № 370908 від 09.09.2008 р. сторони погодили постачання бензину А-95 у кількості 55 тонн (+/- 10 %) на станцію Одеса – Лиски Одеської залізничної дороги, одержувачем вказаний  ТОВ «Світанок Спол Ойл» для ПП «ТД «Укр – Петроль» (а.с.20).

Пунктом 1.55 Договору передбачено, що постачання Товару здійснюється на базових умовах (правіла «Інкотермс» у редакції 2000 р.), зокрема при відвантаженні залізничним транспортом «СРТ станція призначення».

21.07.2008 р. між ТОВ «Фактор Ексім» (Замовник) та Феодосійським підприємством із забезпечення нафтопродуктами (Виконавець) укладено договір про надання послуг з перевалки нафтопродуктів № 74, відповідно до якого Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами прийняло на себе зобов'язання щодо забезпечення відвантаження нафтопродуктів залізничним транспортом.

Відвантаження нафтопродуктів виконується під контролем повноважного представника Замовника з оформленням Акту відвантаження нафтопродуктів з вказівкою кількості навантаженого у вагоницистерни нафтопродукту (п. 2.1.8 Договору).

Відповідно до акту відвантаження нафтопродуктів від 20.09.2008 р., складеного Феодосійським підприємством із забезпечення нафтопродуктами у присутності уповноваженого представника ТОВ «Фактор Ексім», виконано замір автомобільного палива, відвантаженого на адресу ТОВ «Світанок Спол Ойл», відповідно до накладної № 45625045 загальна кількість відвантаженого нафтопродукту складає 51124 кг.  в вагоні-цистерні 74251646 (а.с.47).

З наведеного суд робить висновок, що у спірних відносинах, що виникли між ТОВ «Світанок Спол Ойл»  та Феодосійським підприємством із забезпечення нафтопродуктами, останній виступає як вантажовідправник вантажу.

25.09.2008 р. на адресу ТОВ «Світанок Спол Ойл» надійшов вагон – цистерна, відповідно залізничної накладної № 45625045 із зазначенням ваги нафтопродуктів у кількості 51124 кг. (а.с.11).

Позивач стверджує, що при замірі кількості бензину ультразвуковими приладами (без відкриття цистерни) було виявлено нестачу.

29.09.2008 р. позивачем на адресу відповідача була надіслана телеграма з проханням прислати представника відповідача для  приймання бензину за кількістю у зв'язку з  підозрами на нестачу вантажу, приймання призначено на 29.09.2008 р. на 10:00 год. (а.с. 17,120).

У зв'язку з не повідомленням відповідача про явку свого представника для приймання нафтопродуктів за кількістю, позивач розпочав приймання нафтопродуктів 26.09.2008 р.

Відповідно до акту № 2609/08 від 26.09.2008 р. приймання нафтопродуктів за кількістю  у вагоні – цистерні № 74251646 виявлено нестачу у кількості 3621 кг, у тому числі у межах норм природних витрат – 4 кг, так у вагоні – цистерні № 74251646  вага вказана 51124 кг.  бензину, фактично – 47503 кг.(а.с.12).

Таким чином, нестача складає 3621 кг дизельного палива з урахуванням норм природних витрат.

Зазначений акт приймання нафтопродуктів за кількістю затверджений керівником ТОВ «Світанок Спол Ойл» 26.09.2008 р.

Також відповідно до акту експертизи № УТЭ - 3304 від 29.09.2008 р. Одеської регіональної торгово – промислової палати, маса дизельного палива у оглянутої  залізничної цистерни складає 47503 кг, тоді як відповідно до накладної та паспорту якості вантажовідправника значиться кількість бензину 51124 кг. (а.с.13-15).

Позивачем на адресу відповідача була спрямована вимога № 155 від 30.10.2008 р. про сплату вартості нестачі бензину у розмірі 22605,90 грн. (а.с.9-10).

Оскільки вартість вагової нестачі відповідачем сплачена не була, позивач звернувся до господарського суду з позовом із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 22580,90 грн. вартості нестачі вантажу, обгрунтовуя зазначену суму як збитки.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним.

Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Зазначена Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 5.1. Інструкції передбачено, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.

Маса нафти або нафтопродукту визначається вантажоодержувачем спільно з представником залізниці в разі надходження нафти або нафтопродукту зі справною пломбою ЗПП, але з ознаками нестачі, виявленої за допомогою ЗВТ, без порушення ЗПП (п. 5.2.4  Інструкції).

Як зазначає сам позивач, при прийнятті нафтопродуктів та заміру кількості бензину ультразвуковими приладами (без відкриття цистерни) було виявлено нестачу.

В акті № 2609/08 від 26.09.2008 р. приймання нафтопродуктів за кількістю відсутні відомості про участь при прийнятті нафтопродуктів за кількістю представника залізниці, що є порушенням п. 5.2.4 Інструкції.

Вантажоодержувач для приймання нафти та/або нафтопродуктів за кількістю створює комісію, до складу якої призначаються особи, які мають відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи з питань порядку приймання та обліку нафти та/або нафтопродуктів (п. 5.2.11 Інструкції).

Представнику, уповноваженому взяти участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за кількістю, видається довіреність за підписом уповноваженої особи підприємства, скріплена гербовою печаткою підприємства. У довіреності обов'язково зазначається найменування, марка та кількість нафти або нафтопродуктів, які прийматиме вповноважений представник. Довіреність надається голові комісії і після приймання нафти або нафтопродуктів зберігається разом з актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП на підприємстві, де зберігаються нафтопродукти ( п. 5.2.12 Інструкції).

Відповідно до Додатку № 1 до зазначеної Інструкції, яким затверджена форма акту та обов'язкові реквізити, які повинен містити акт приймання нафтопродуктів за кількістю, посилання на довіреність представника,  уповноваженого взяти участь у прийманні  нафтопродуктів за кількістю, є обов'язковою.

Однак у акті № 2609/08 від 26.09.2008 р. зазначені посилання відсутні, а тому суд не може взяти до уваги надані позивачем довіреності № 95 від 26.09.2008 р. на представника Линкова, № 105 від 26.09.2008 р. на представника Наумича (а.с.123-124).

Крім того, в акті немає посилань на дату на номер телеграми про виклик представника вантажовідправника, що також є обов'язковим реквізитом акту приймання нафтопродуктів за кількістю.

Комісійне приймання нафти і нафтопродуктів відбувається за участю представників охоронної організації, що супроводжували нафту або нафтопродукти (у разі, якщо згідно з відповідним договором вантаж супроводжується охоронною організацією) (п. 5.2.5 Інструкції).

Завантажена вагон – цистерна була здана під охорону підрозділу  воєнізованої охорони Укрзалізниці (в залізнодорожньої накладній є відповідна відмітка), проте в порушення вимог Інструкції охорона Укрзалізниці не була залучена до приймання нафтопродукті позивачем.

Позивачем у акті  № 2609/08 від 26.09.2008 р. не вказано умов зберігання вантажу на складі вантажоодержувача до приймання і складання акта, взагалі відсутні докази належного збереження вантажу з дати його видачі залізницею  позивачу до дати фактичного прийняття нафтопродуктів за кількістю, тобто з 25.09 2008 р. по 26.09.2008 р.

В порушення вимог Інструкції  у акті приймання не було вказано за яким методом здійснювалось визначення маси вантажу.

Щодо акту експертизи № УТЭ - 3304 від 29.09.2008 р. Одеської регіональної торгово – промислової палати, суд зазначає наступне.

Приймання нафтопродуктів за участю експерту також проходило з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155 .

Так, в акті експертизи приймання нафтопродуктів за кількістю відсутні відомості про участь при прийнятті нафтопродуктів за кількістю представника залізниці, що є порушенням п. 5.2.4 Інструкції.

Не вказано методу, яким визначалась маса нафтопродуктів у цистерні. В акті відсутні посилання на умови схоронності вантажу у період з 25.09.2008 р. по 26.09.2008 р., а також у період з 26.09.32008 р. по 29.09.2008 р.

Суд вважає за необхідним зазначити, що фактично замір бензину у вагоні – цистерні № 74251646  був проведений експертом 29.09.2008 р., тобто після майже 5 днів після видачі вантажу позивачеві.

Та як вже зазначалось,  позивач не представив суду доказів належної схоронності вантажу протягом цього періоду.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі - це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищевикладеного, акт № 2609/08 від 26.09.2008 р. приймання нафтопродуктів за кількістю та акт експертизи № УТЭ - 3304 від 29.09.2008 р. Одеської регіональної торгово – промислової палати складені з порушеннями Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, а відповідно не можуть бути визнаними належними доказами факту наявності нестачі.

Крім того, позивач просить суд із урахуванням зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача вартість нестачі нафтопродуктів у розмірі 22580,90 грн., обгрунтовуя зазначену суму як збитки із посиланням на ст.ст. 22, 611 Цивільного кодексу України.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

          З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок.

 Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 25 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

    - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

     - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

    - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною;

    - матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

          З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник (в даному випадку відповідач - Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами ).

Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

          Як вбачається з матеріалів справи стягувана  сума у розмірі 22580,90 грн. за своєю правовою природою та в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України не є збитками.

В Роз'ясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення та розмір збитків,  заподіяних відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненням збитків.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала збитків, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 3 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.

Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Однак, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивач не довів суду безперечних доказів заподіяння збитків відповідачем у розмірі 22580,90 грн., не довів протиправності дій відповідача та причинного зв'язку між цими діями та спричиненими збитками, через що у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Навпроти, у судовому засіданні позивач підтвердив, що їм нестача бензину у дійсний час не відшкодована.

У судовому засіданні та у відзиві на позов відповідач посилався на те, що у п. 6 залізничної накладної відсутня відмітка залізниці про видачу вантажу зі справними пломбами.

Вказані доводи судом до уваги не приймаються у зв'язку з тим, що  відповідно до п. 12 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затвердженого наказом Міністерства транспорту України  від 21 листопада 2000 р. N 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 862/5083, при прибутті вантажів, завантажених вантажовідправником, і прибувши в справних вагонах з непорушеними пломбами відправника, вони видаються вантажоотримувачу без перевірки їх кількості і стану. Крім того, згідно з п. 31 зазначених Правил  відмітка про прибуття вагона (контейнера) за справними пломбами (ЗПП) та видачу вантажу без перевірки ставиться залізницею за вимогою одержувача вантажу.

Крім того, як вбачається з залізничної накладної № 45625045, відмітка про видачу вантажу 25.09.2008 р. знаходиться на зворотному боці накладної в правому верхньому куті.

За такими обставинами, суд відмовляє у задоволенні позову із урахуванням зменшення розміру позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Світанок Спол Ойл».

          Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  22.05.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.