Рішення

від 16.05.2009 по справі 1219-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1219-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

16.05.2009Справа №2-24/1219-2009

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія – Груп»,(95000 АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 43а, кв. 28; ідентифікаційний код 34212295)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нева – 2002», (98600 АР Крим, м. Ялта, вул. Садова, 20/14; ідентифікаційний код 31872970)

Про стягнення 41739,61 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Кузнєцова Є.М., довіреність від 23.03.2009 р., у справі

Від відповідача  – не з'явився   

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Асторія – Груп» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нева – 2002» про стягнення 41739,63 грн., в тому числі: 17620,00 грн. основного боргу, 2032,68 грн. інфляційних втрат, 282,93 грн.  річних, 21804,00 грн. – штрафу.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих туристичних послуг у розмірі 17620,00 грн. за договором № 9-А про надання туристичних послуг від 04.04.2008 р., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою «Асторія – Груп» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

04.04.2008 р. між Товариством з обмеженою  відповідальністю «Асторія – Груп» (Сторона -1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нева – 2002» (Сторона - 2) був укладений договір про надання туристичних послуг № 9-А (а.с. 18-21).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що Сторона – 1 надає Стороні -2 на базі санаторія «Алушта» туристичні послуги по узгодженим Сторонами цінам, квотам та у строки, відповідно додатку № 1 ( графік заїзду)  та додатку № 2 ( графік надходження грошових коштів), які є невід'ємною частиною дійсного договору.

Надання туристичних послуг Стороною -1 Стороні -2 здійснюється після повної (100 %) оплати їх вартості, на підставі Додатку № 1, Додатку № 2 та умов дійсного договору            ( п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.5.1 Договору, сторона – 2 зобов'язалась своєчасно сплатити вартість туристичних послуг, відповідно до Додатку № 1, Додатку № 2, та умов дійсного договору.

Також до обов'язків Сторони -2 відповідно до п. 2.5.3 Договору входить дотримання умов броніровання (резервування) туристичних послуг, графіків, строків та  порядку заїзду туристів, передбачених додатковими угодами, які є невід'ємною частиною дійсного договору.

У строк не пізніше, ніж за 15 днів до началу дати заїзду, Сторона – 2 повинна виконати повну ( 100 %) оплату вартості заїзду туристів відповідно до Додатку № 2 (п. 3.4 Договору).

Дійсний договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31.12.2008 р. (п. 8.1 Договору).

Додатковою угодою до договору № 9-А від 04.04.2008 р., яка є додатком № 1 до зазначеного договору, сторони погодили графік заїзду по санаторію «Алушта» (а.с.22).

Додатковою угодою до договору № 9-А від 04.04.2008 р., яка є додатком № 2 від 04.04.2008 р. сторони узгодили графік надходження грошових коштів по санаторію «Алушта», з якого вбачається, що загальна ціна договору від 04.04.2008 р. про надання туристичних послуг складає 449640,00 грн. (а.с.23).

Позивачем у виконання своїх зобов'язань за Договором було надано туристичних послуг згідно договору № 9-А від 04.04.2008 р.  на загальну суму 340620,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи актами наданих послуг за вересень 2008 р., серпень 2008 р., за червень 2008 р., липень 2008 р., які підписані обома сторонами без заперечень (а.с.45-55).

Відповідач в порушення умов договору та додатку № 2 до нього, грошові кошти  за туристичні послуги перераховував в порушення графіку надходження грошових коштів та не у повному обсязі.

Так з матеріалів справи, зокрема з виписки з банківського рахунку позивача, вбачається, що відповідачем була сплачена в рахунок наданих туристичних послуг за договором № 9-А від 04.04.2008 р. 323000,00 грн. (а.с.56-70,73,75,78-79).

Проте, відповідачем не було сплачено залишок вартості наданих туристичних послуг у відповідності до умов договору у розмірі 17620,00 грн. в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 17620,00 грн. за надані послуги, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою  відповідальністю «Асторія – Груп» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті  530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства,  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання за договором по оплаті  отриманих туристичних послуг та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства  зобов'язання за договором по оплаті за отримані туристичні послуги відповідно до актів наданих послуг за вересень 2008 р., серпень 2008 р., за червень 2008 р., липень 2008 р. не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним існує заборгованість у розмірі 17620,00 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд  стягнути з відповідача 2032,68 грн. інфляційних втрат та 282,93  грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Як вбачається з додатку № 2 до договору, останній платіж відповідач повинен був сплатити 13.09.2008 р. Тобто ця дата є датою останнього розрахунку за договором. Тому суд вважає обґрунтованим період розрахунку індексу інфляції, який вказаний позивачем, а саме з жовтня 2008 р. по січень 2009 р.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок індексу інфляції за період з  жовтня 2008 р. по січень 2009 р., суд вважає за необхідним суму індексу інфляції перерахувати та зменшити:

47620,00 грн. (сума заборгованості  станом на 01.10.2008 р.) * 101,7 % ( величина індексу інфляції у жовтні 2008 р.) /100 -47620,00 грн. =  809,54 грн.

17620,00 грн. (сума заборгованості  станом на 01.11.2008 р.) * 101,5 %  ( величини індексу інфляції у листопаді 2008 р.) /100 – 17620,00 грн. =  264,30 грн.

17620,00 грн. (сума заборгованості  станом на 01.11.2008 р.) * 102,1 %  ( величини індексу інфляції у  грудні 2008 р.) /100 – 17620,00 грн. =  370,02 грн.

17620,00 грн. (сума заборгованості  станом на 01.11.2008 р.) * 102,9 %  ( величини індексу інфляції у січні 2009 р.) /100 – 17620,00 грн. =  510,98 грн.

Отже загальна сума інфляційних витрат складає 1955,12 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нева – 2002» інфляційних втрат, розрахованих за період з жовтня 2008 р. по лютий 2009р., суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача в частині 1955,12 грн.

В частині стягнення 77,56 грн. індексу інфляції у задоволенні позову відмовлено.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нева – 2002» 3% річних у розмірі 282,93 грн., розрахованих за період з 01.10.2008 р. по 28.10.2008 р. на суму  заборгованості у розмірі 47620,00 грн., за період з 29.10.2008 р. по 02.03.2009 р. на суму заборгованості 17620,00 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 21804,00 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.6 Договору , сторони передбачили, що у випадку невиконання Стороною -2 п. 2.5.3 та п. 3.4 дійсного договору, по причинам які не залежать від Сторони – 1, Сторона - 2 несе відповідальність за неналежне виконання умов продажу туристичних послуг, шляхом стягнення штрафу у розмірі 20 % від вартості невикористаного об'єму туристичних послуг, визначених умовами дійсного договору.

Як зазначалось, загальна сума договору складає 449640,00 грн., проте відповідачем в порушення умов договору та умов продажу туристичних послуг було використано туристичних послуг лише на суму 340620,00 грн.

Отже сума невикористаного об'єму туристичних послуг складає 109020,00 грн.  

Таким чином, заявлена до відшкодування сума штрафу у розмірі 21804,00 грн., що дорівнюється 20 % від суми невикористаного об'єму туристичних послуг, визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  18.05.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49,  82-85  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нева – 2002», (98600 АР Крим, м. Ялта, вул. Садова, 20/14; ідентифікаційний код 31872970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія – Груп», (95000 АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 43а, кв. 28; ідентифікаційний код 34212295; р/р 26003301060601 в ФАБ «Пивденний», м. Сімферополь, МФО 384652)  17620,00 грн. основного боргу, 1955,12 грн. інфляційних втрат, 282,93 грн. річних,  21804,00 грн. – штрафу, 416,62 грн. державного мита та 117,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 77,56 грн. індексу інфляції у задоволенні позову відмовити.

     Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.