Рішення

від 23.04.2009 по справі 1786-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1786-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

23.04.2009Справа №2-22/1786-2009

За позовом – Фізичної особи – підприємця Чеканова Андрія Володимировича, м. Сімферополь, провулок Задорожний, 3/4

До відповідача –  Філії «Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс», м. Сімферополь, вул. Вузлова,  7

Про стягнення 2457,36 грн.

Суддя Калініченко А.А.

Представники:

Від позивача –     Удовиченко Б.В., представник, дов від 14 березня 2007 року

Від відповідача –   не з'явився

Обставини справи:

Позивач -  Фізична особа – підприємець Чеканов А.В. звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Філії «Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в  сумі 2457,36 грн.,  у тому числі:  заборгованість з оплати поставленої продукції за договором № 4379/06 від 27 вересня 2008 року у розмірі 2284,57 грн. та пеня  в сумі 172,79 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач у порушення умов договору № 4379/06 від 27 вересня 2008 року не здійснив  у повному обсязі оплату поставленої позивачем продукції.

Відповідач в судове засідання не з'явився,  явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причинив відсутності суду не повідомив. Про дату слухання справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень,  у разі їх наявності, відповідач суду не надав.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в  порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

27 вересня 2007 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки продукції  № 4379/06, відповідно до п. 1.1. якого  постачальник зобов'язується  поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується   прийняти та своєчасно оплатити  продукцію на умовах та в строки, передбачені  даним договором.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 2788,47 грн., що підтверджується товарно  - транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.

Однак, відповідачем було оплачено лише 503,90 грн. вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача склала 2284,57 грн.

Крім того, під час розгляду справи суду був наданий лист вих. № 7/18 від 06 лютого 2009 року, відповідно до якого відповідач визнав заборгованість  перед позивачем в сумі 2284,57 грн. та гарантував її погашення до 20 лютого 2009 року.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі  2284,57 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 172,79 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Статтею   3  Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, суд вважає за необхідне підкреслити той факт, що даний позов пред'явлений саме до Концерну «Військторгсервіс», який має статус юридичної особи,  в особі Філії «Кримське управління військової торгівлі», яка є контрагентом за договором  № 4379/06 від 27 вересня 2008 року.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконуються належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідача.  

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  29 квітня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                          вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» в особі Філії «Кримське управління військової торгівлі» (м. Сімферополь, вул. Вузлова,  7, рахунок № 26004013454001 в ФАКБ «Імексбанк в АРК» м. Сімферополь, МФО 308304, ЄДРПОУ 35123238) на користь  Фізичної особи – підприємця Чеканова Андрія Володимировича (м. Сімферополь, провулок Задорожний, 3/4,  рахунок № 26003440466551 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк» в м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 2625601790) заборгованість в  сумі 2457,36 грн.,  у тому числі:  заборгованість з оплати поставленої продукції за договором № 4379/06 від 27 вересня 2008 року у розмірі 2284,57 грн. та пеня  в сумі 172,79 грн.

3.          Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» в особі Філії «Кримське управління військової торгівлі» (м. Сімферополь, вул. Вузлова,  7, рахунок № 26004013454001 в ФАКБ «Імексбанк в АРК» м. Сімферополь, МФО 308304, ЄДРПОУ 35123238) на користь  Фізичної особи – підприємця Чеканова Андрія Володимировича (м. Сімферополь, провулок Задорожний, 3/4,  рахунок № 26003440466551 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк» в м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 2625601790) 102,00 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» в особі Філії «Кримське управління військової торгівлі» (м. Сімферополь, вул. Вузлова,  7, рахунок № 26004013454001 в ФАКБ «Імексбанк в АРК» м. Сімферополь, МФО 308304, ЄДРПОУ 35123238) на користь  Фізичної особи – підприємця Чеканова Андрія Володимировича (м. Сімферополь, провулок Задорожний, 3/4,  рахунок № 26003440466551 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк» в м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 2625601790) 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.