Рішення від 17.01.2014 по справі 198/645/13-ц

198/645/13-ц

2/0198/7/14

17.01.2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.01.2014 року Юр»ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., при секретарі Літвіченко В.О., за участю позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Кучеренко А.М. , представника третьої особи Антонової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Юр»ївка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Лан» м. Дніпропетровськ, третя особа по справі - відділ Держземагентства в Юр»ївському районі Дніпропетровської області,

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки в обґрунтування своїх вимог вказуючи на те, що 18.08.2010 року між ним та відповідачем по справі ПП »Лан» м. Дніпропетровськ за № 407 було укладено договір оренди , належної позивачу на праві приватної власності , земельної ділянки, строком на п»ять років, який було зареєстровано у відділі Держкомзему Юр»ївського району Дніпропетровської області 31 січня 2012 року.

Позивач зазначав, що згідно з вимогами ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди є - об»єкт оренди ( кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, які в укладеному між сторонами договорі відсутні, при цьому відсутність в договорі однієї із істотних умов, передбачених статтею 15 Закону « Про оренду землі» є підставою для відмови в його державній реєстрації, а також для визнання договору недійсним.

Окрім того, позивач зазначав, що до договору не додані його невід»ємні додатки, а саме кадастровий план, акт визначення меж земельної ділянки, схема розмежування земельної ділянки, тощо.

Посилаючись на ст. ст. 3, 208, 213 ЦПК України позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 407, укладений між ним та відповідачем по справі 18 серпня 2010 року, стягнувши з відповідача судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 заявлені вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача Кучеренко А.М. в судовому засіданні позовні вимоги повністю не визнав.

Представник третьої особи по справі відділу Держземагентства в Юр»ївському районі Антонова Н.М., що були залучені до участі в справі на підставі ухвали суду від 13 листопада 2013 року (ас. 24,

25), в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечувала, вважаючи такі безпідставними.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд знаходить встановленими наступні обставини:

- як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог позивача є визнання недійсним укладеного договору оренди земельної ділянки.

Відносини, пов»язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України » Про оренду землі», тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 14 ч.1 Закону України » Про оренду землі», в редакції чинній на момент укладення договору, визначено, що договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. ст. 13 , 15 Закону України » Про оренду землі» ( в чинній на день укладення договору редакції) - договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов»язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов»язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є : об»єкт оренди ( місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру , індексації, форм платежу , строків , порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об»єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об»єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. (ст. 15 Закону в редакції чинній на момент укладення договору).

Невід»ємною частиною договору оренди землі ( ст. 15 Закону «Про оренду землі») є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання - передачі об»єкта оренди, проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 2 ст. 15 Закону України « Про оренду землі» передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 611555 , виданого 03.06.2010 року (ас.6), позивач по справі ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 8, 3780 га, розташованої на території Чернявщинської сільської ради Юр»ївського району , переданої останньому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , при цьому даний державний акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011013700187.

18.08.2010 року між позивачем та відповідачем по справі ПП «Лан» м. Дніпропетровськ в письмовій формі за № 407 було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивач передав відповідачеві в оренду належну йому земельну ділянку площею 8,3780 га, яка знаходиться на території Чернявщинської сільської ради Юр»ївського району Дніпропетровської області, строком на п»ять років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дане підтверджено копією зазначеного договору, що доданий до матеріалів справи (ас. 7, 8, 9, 10).

Пунктом 18 Договору оренди землі передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п»ятиденний строк після державної реєстрації договору за актом її приймання -передачі (п. 20 Договору).

Даний договір пройшов відповідну державну реєстрацію та є зареєстрованим у відділі Держкомзему Юр»ївського району Дніпропетровської області 31 січня 2012 року за № 122590004000371, про що мається відповідний запис в договорі (ас.10), а відтак останній є укладеним.

Передачу земельної ділянки, якою користується відповідач здійснено за актом її приймання - передачі від 18.08.2010 року, копія якого долучена до матеріалів справи (ас.10).

Позивач, укладаючи договір мав необхідний обсяг цивільної дієздатності та його волевиявлення було спрямоване на його укладення.

В судовому засідання позивач, посилаючись на позовну заяву, зазначав, що договір не містить ряд істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України « Про оренду землі», а саме в договорі відсутні такі істотні умови, як об»єкт оренди ( кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Разом з тим, з даними доводами позивача погодитися не можливо з огляду на наступне:

- так, пунктами 1, 2 Договору оренди визначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 8, 3780 га, розташована на території Чернявщинської сільської ради Юр»ївського району Дніпропетровської області, при цьому державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі якого позивач, як власник останньої, здійснив передачу землі в оренду, місить кадастровий номер земельної ділянки - 1225988000-01-001-0094 (ас.6), який також зазначений і в кадастровому плані земельної ділянки (ас.44), що є невід»ємною частиною договору, відповідно до п. 43 Договору оренди. Відтак, спірний договір містить всі необхідні відомості для ідентифікації об»єкту оренди, при цьому умова про зазначення безпосередньо у договорі кадастрового номеру земельної ділянки була внесена до ст. 15 Закону України » Про оренду землі» згідно із Законом України » Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року, а відтак, на момент підписання сторонами договору, дана умова у ст. 15 Закону України » Про оренду землі» не була визначена як обов»язкова. Тобто , на час укладення договору оренди землі між сторонами зазначенню підлягало лише місце розташування та розмір земельної ділянки.

Умови і строки передачі земельної ділянки орендарю визначені п. 18-20 Договору , в яких передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення у п»ятиденний строк після державної реєстрації договору за актом її приймання - передачі.

Відтак, умови щодо об»єкта оренди, його розташування та розміру, умов і строків передачі земельної ділянки орендарю в договорі відображені належним чином.

Щодо умови стосовно передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, суд зазначає, що дійсно в договорі оренди земельної ділянки сторони не закріпили умови за яких право оренди може бути передано у заставу або внесене до статутного фонду. Відтак, сторони при укладенні договору не мали намірів передавати право оренди у заставу або внесення його до статутного фонду.

За нормами Закону України » Про оренду землі» узгодження сторонами істотних умов та їх наявність в тексті договору є важливим не тільки для визнання договору оренди укладеним, а й необхідним для проведення його державної реєстрації. Зокрема, з приводу цього у ч.2 ст. 15 Закону зазначається, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 цього Закону, є підставою для відмови в його державній реєстрації, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Однак, відсутність у договорі оренди землі однієї із зазначених вказаною нормою істотних умов лише пов»язується із можливістю визнання його недійсним, втім, вона не містить абсолютного припису про те, що такий договір є недійсним.

Суд вважає, що не включення до тексту договору такої умови ( стосовно передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки) , не можна тлумачити так, що ця істотна умова не узгоджена, оскільки в цьому не має потреби, виходячи із суті такого договору, що в свою чергу, на думку суду, не впливає на дійсність договору в цілому.

Щодо тверджень позивача стосовно відсутності невід»ємних додатків договору, а саме кадастрового плану, акту визначенням меж земельної ділянки, схеми розмежування земельної ділянки, суд знаходить дані такими , що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки до договору в якості додатків доданий акт відновлення меж земельної частки (паю) в натурі (ас.43), кадастровий план земельної ділянки (ас.44), що долучені представником відповідача до матеріалів справи та дані обставини позивачем не оспорювались.

Окрім того, з договору вбачається, що передана в оренду відповідачеві земельна ділянка площею 8, 3780 га належить позивачеві на підставі державного акта серія ЯЖ-ДП № 611555, при цьому місце розташування земельної ділянки в договорі зазначено, а саме вказано, що така розташована на території Чернявщинської сільської ради Юр»ївського району Дніпропетровської області. Безпосередньо сам Державний акт на право власності на землю , який видавався позивачеві та на підставі якого земельна ділянка передана в оренду містить план-схему належної останньому земельної ділянки, кадастровий план з відображенням існуючих обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів (ас.6).

Відтак, за наявності таких обставин, як фактична передача земельної ділянки та виконання сторонами умов договору, само по собі відсутність доданих до договору оренди земельної ділянки плану земельної ділянки, акту визначення її меж в натурі не може бути підставою для визнання договору оренди землі недійсним.

В судовому засіданні в обґрунтування підстав для визнання договору недійсним позивач також посилався на те, що до використання земельної ділянки відповідач приступив з моменту передання її в оренду за актом приймання - передачі, при цьому з 2010 року позивач отримував оренду плату, хоча державна реєстрація договору здійснена 31 січня 2012 року.

Зі змісту Договору ( п.20) вбачається, що відповідач має приступити до використання земельної ділянки після передачі останньої орендарю, яка здійснюється в п»ятиденний строк після державної реєстрації договору за актом приймання - передачі, тобто строки передачі земельної ділянки орендарю фактично визначені сторонами після держаної реєстрації Договору.

Разом з тим , в судовому засіданні встановлено, що фактична передача земельної ділянки відбулася в день укладення договору, тобто 18.08.2010 року за актом прийому-передачі земельної ділянки, що є невід»ємною частиною Договору оренди, при цьому жодна із сторін проти даного не заперечувала, окрім того, позивач в судовому засіданні підтвердив, що саме з 2010 року отримував орендну плату за договором оренди (ас.10).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а відтак договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Відповідно до ст. 17 Закону України » Про оренду землі» передача об»єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання - передачі. При цьому навіть, якщо хронологічно передача земельної ділянки відбулася до державної реєстрації договору, то вважається, що орендар правомірно користується нею після здійснення такої реєстрації договору в подальшому , при умові, що така передача не заперечувалася будь-якою із сторін в період до набрання чинності відповідного договору.

Також суд зазначає, що у разі передчасної передачі майна на виконання юридично ще не укладеного договору право на це майно у набувача не виникає і власник може витребувати його в порядку, встановленому гл. 83 ЦК. Про це йдеться в п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 » Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Положення ч.2 ст.15 Закону України » Про оренду землі», відповідно до якого недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди землі є підставою для визнання його недійсним, застосуванню не підлягає, оскільки суперечить змісту ч.1 ст. 215 прийнятого пізніше ЦК, згідно якого недійсним може бути визнано лише укладений договір. У такому разі позивач , заперечуючи проти використання його земельної ділянки відповідачем до державної реєстрації договору мав би вимагати витребування від відповідача безпідставно набутого майна.

Разом з тим, позивач проти використання його земельної ділянки до набрання чинності договором не заперечував та отримував за цей період орендну плату.

Таким чином , судом встановлено, що відповідач на час винесення рішення правомірно користується земельною ділянкою позивача на підставі договору оренди від 18.08.2010 року й підстави зазначені позивачем для визнання договору недійсним належними та допустимими доказами не підтверджені, у зв»язку з чим позовні вимоги щодо визнання договору недійсним є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 208, 213, 215, 218, 294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Лан» м. Дніпропетровськ, третя особа по справі відділ Держземагентства в Юр»ївському районі Дніпропетровської області,

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя : С.О.Маренич