Рішення

від 17.01.2014 по справі 264/15426/13-ц

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

264/15426/13-ц

2/264/6213/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2014 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В., при секретарі Халіній А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько, ОСОБА_4, у зв'язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі, на земельну ділянку, площею 3,120 га, цільового призначення: «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка розташована на території Маріупольської міської ради. Кадастровий номер земельної ділянки 1412300000-03-032-0044. Заповіту ОСОБА_4 не залишив. Вважає себе спадкоємцем першої черги спадкування за законом. Окрім нього, спадкоємцями першої черги спадкування є відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які протягом встановленого часу не звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, та не проживали разом із спадкодавцем однією родиною. Отже, вони не прийняли спадщини. Протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, позивач не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки знає, що постійно проживаючи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, він вважається таким, що прийняв спадщину, та вказане спадкове майно належить йому з часу відкриття спадщини. У грудні 2013 року, він звернувся до нотаріуса із вимогою видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом. Але, нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або будь-яких інших документів, які могли би підтверджувати його право на спадкове майно. Свою відмову нотаріус мотивував тим, що позивач не звернувся із письмовою заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, а також тим, що нотаріус не може самостійно встановити юридичний факт постійного проживання позивача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Для вирішення питання про право позивача на спадщину, нотаріус рекомендував йому звернутися до суду. Просив, визнати за ним право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала, визнавши усі обставини, покладені в основу позову.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала, визнавши усі обставини, покладені в основу позову.

Суд, дослідивши письмові матеріали, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов знайшов своє підтвердження представленими доказами і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 27 січня 2009 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Акт смерті зареєстровано Іллічівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області 27 січня 2009 року за актовим записом № 145.

Згідно Державного акту на право власності на землю серії ЯГ № 749489, виданого 23 січня 2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 01.07.162.00169, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, площею 3,120 га, цільового призначення: «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка розташована на території Маріупольської міської ради. Кадастровий номер земельної ділянки 1412300000-03-032-0044.

Отже, до складу спадщини, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 зі смертю ОСОБА_4 увійшла земельна ділянка, площею 3,120 га, цільового призначення: «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», кадастровий номер земельної ділянки 1412300000-03-032-0044, яка розташована на території Маріупольської міської ради.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 2 статті 1223 Цивільного кодексу України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 10 грудня 2010 року, батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_4 та ОСОБА_5. З цього суд дійшов висновку про те, що батьком позивача ОСОБА_1, дійсно є спадкодавець, ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно статті 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Отже, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно частини 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Враховуючи наведені докази та факт визнання відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 обставин, що покладені в основу позову, судом достовірно встановлено, що після ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 спадщину у вигляді земельної ділянки, площею 3,120 га, цільового призначення: «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», кадастровий номер земельної ділянки 1412300000-03-032-0044, яка розташована на території Маріупольської міської ради, прийняв його син - спадкоємець першої черги спадкування за законом, ОСОБА_1.

Згідно частини 5 статті 1268 Цивільного кодексу України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини

Отже, спадкове майно у вигляді земельної ділянки, площею 3,120 га, цільового призначення: «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», кадастровий номер земельної ділянки 1412300000-03-032-0044, яка розташована на території Маріупольської міської ради, належить ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_2 - часу смерті спадкодавця ОСОБА_4.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За таких обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача, визнавши право власності за ним, після ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 130, 174, 209, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 328, 1218, 1261, 1268 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), право власності на земельну ділянку, площею 3,120 га, цільового призначення: «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка розташована на території Маріупольської міської ради, кадастровий номер земельної ділянки 1412300000-03-032-0044, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Н. В. Литвиненко