Рішення

від 27.06.2013 по справі 102/544/13-ц

АРМЯНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 102/544/13-ц

Провадження № 2/102/153/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2013 р.

Армянський міський суд АР Крим у складі: головуючого судді Шестаковської Л.П., за участю секретарів Усікової А.А., Нестереня Н.А., представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Армянську АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КомЕнерго-Армянськ" про стягнення недоплаченої заробітної плати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

18.03.2013 р. позивач звернулась до суду з позовом до ТОВ "Керуюча компанія "КомЕнерго-Армянськ" про стягнення недоплаченої заробітної плати та моральної шкоди, спричиненої порушенням її трудових прав, мотивуючи свої вимоги тим, що вона з 01.12.2009 року по 30.11.2012 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем - працювала робочою по комплексному прибиранню та утриманню будинків та прибудинкової теріторії ТОВ «КК» КомЕнерго-Армянськ», однак за період її роботи відповідач не дотримувався вимог діючої Галузевої угоди та діючого Колективного договору в частині, що стосувалася оплати її праці, недонарахувавши та недоплативши їй за період з 01.03.2010 року по 30.06.2011 року заробітну плату у загальному розмірі 1275 грн. 23 коп. (а.с. 9) Саме таку суму недонарахованої заробітної плати позивач і просить стягнути з відповідача на свою користь, а також просить стягнути і моральну шкоду, яку вона оцінила у 1000 грн.

15.05.2013 року від предстаника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої він збільшив розмір позову у частині стягнення недоплаченої заробітної плати та просить стягнути з відповідача на користь позивачки недоплачену заробітну плату у розмірі 2141 грн. 03 коп. ( а.с. 41- 46) та моральну шкоду у розмірі 1000 гривень.

13.06.2013 року предстааником позивача вдруге надано заяву про уточнення ціни позову, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача на користь позивачки недоплачену заробітну плату у розмірі 2135 грн. 93 коп. (а.с. 58 - 59).

Позивач у судові засідання не з'являлась, 05.04.2013 р. подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 23).

Відповідач, щоразу належно повідомлений про час та місце розгляду справи, про що є докази у справі (а.с. 14, 15, 25-28, 33-36,49-52, 79,80), жодного разу не направив до суду свого представника, не дивлячись на те, що судові засідання призначалися на 02.04.2013 року, 15.04.2013 року, 15.05.2013 року, 28.05.2013 року, 13.06.2013 року та на 27.06.2013 року. Ніяких заяв, клопотань чи заперечень проти позову від відповідача не надходило.

Судом справа розглядалася за відсутності представника відповідача, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки у судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Вислухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупнтості, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню в частині вимог про стягнення не донарахованої та недоплаченої заробітної плати та залишенню без задоволення в частині вимог про стягнення моральної шкоди, виходячи із наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 дійсно з 01.12.2009 року по 30.11.2012 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем - працювала робочою по комплексному прибиранню та утриманню будинків та прибудинкової теріторії ТОВ «КК» КомЕнерго-Армянськ». Звільнення відбулося на підставі п.5 ст.36 КЗпП України в зв`язку з переводом на інше підприємство.

З 01.03.2010 року і весь період до 30.06.2011 року та до звільнення позивача з ТОВ "КК "КомЕнерго-Армянськ" на вказаному підприємстві діяв Колективний договір від 22.02.2010 р., який почав діяти з 01.03.2010 року. Відповідно до п. 1.1. цього Колективного договору укладений він на підставі законодавства України, Генеральної, Галузевої та Регіональної угод, діючих на момент його підписання, з метою регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин та узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до п.1.4 Колективного договору обидві сторони визнають його нормативним актом, на підставі якого буде здійснюватись регулювання всіх соціально-економічних, виробничих и трудових відносин на підприємстві протягом усього періоду його дії.

Пунктом 1.5. Колективного договору передбачено, що його норми та положення діють безпосередньо і є обов`язковими для дотримання адміністрацією, працівниками підприємства та профспілковою організацією (сторонами).

Пункт 1.6 Колективного договору гарантує, що його положення поширюються на всіх працівників, незалежно від належності до профспілки або до іншої громадської організації.

Зміни та доповнення до Колективного договору відповідно до п 1.9. вносяться в обов`язковому порядку у зв`язку зі змінами діючого законодавства, Генеральної, Галузевої та Регіональної угод з питань, які є предметом Колективного договору, за ініціативою однієї із сторін після проведення переговорів (консультацій) та досягнення згоди між особами, що підписали Колективний договір. Відповідно до п. 1.10. пропозиції кожної із сторін по внесенню змін та доповнень до Колективного договору сторони розглядають сумісно та приймають рішення в 10-денний строк з дня отримання другою стороною.

Пункт 1.11. застерігає, що жодна сторона, яка уклала Колективний договір, не може протягом усього строку його дії в односторонньому порядку приймати рішення, які змінюють норми, положення, зобов`язання Колективного договору або припиняють їх виконання.

Питання регулювання та захисту заробітної плати врегульовано Колективним договором у розділі 5. Його пунктом 5.1 передбачено, що роботодавець зобов`язується оплату праці здійснювати відповідно до діючого законодавства в частині розмірів мінімальної заробітної плати за умови виконання норм праці, а мінімальна тарифна ставка робітника І розряду - в розмірі не менше 120% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Однак, за період з 01.03.2010 року і до 30.06.2011 року ОСОБА_3 нараховувалася та виплачувалася мінімальна заробітна плата, встановлена в Україні на відповідний період, без застосування вищенаведеного 120% - го підвищення, передбаченого п. 5.1. діючого Колективного договору. Відповідно до розрахункових листів за період з 01.03.2010 року по 30.06.2011 року ОСОБА_3 за вказаний період щомісяця здійснювалася доплата у розмірі 10% від її місячної (мінімальної) заробітної плати за роботу з дезинфікуючими засобами (а.с. 60 - 75) і разом з вказаною щомісячною 10% доплатою за наведений період з 01.03.2010 року по 30.06.2011 року їй нараховано та виплачено всього 17553 грн. 69 коп., що було перевірено та перераховано судом. Зазначена сума 17553 грн. 69 коп. підтверджується і відповідною довідкою відповідача від 13.05.2013 року (а.с. 46).

Пунктом 5.3. Колективного договору передбачено і те, що роботодавець зобов`язується здійснювати оплату праці працівникам підприємства у відповідності з Положенням про оплату праці (додаток № 1 до цього договору), а відповідно до його ж пункту 5.5. він зобов`язується встановлювати розміри посадових окладів керівників, спеціалістів та службовців, розміри тарифних ставок робітників підприємства в залежності від кваліфікації та складності робіт відповідно до затвердженого на підприємстві штатного розпису з дотриманням всіх норм праці, визначених діючим законодавством і Генеральними, Галузевими або Регіональними угодами.

Проаналізувавши позовні вимоги позивача, суд переконався, що вони повністю витікають із умов діючого на підприємстві відповідача Колективного договору і не виходять за межі Додатку № 1 до нього, який називається "Положення про оплату праці", узгоджується з Галузевою угодою на 2007 - 2009 р.р., що діяла до 15.09.2010 року, та узгоджується з Галузевою угодоюд на 2010 - 2012 р.р. від 15.09.2012 року, яка почала свою дію з 16.09.2012 року.

Суд дійшов до висновку, що за спірний період з 01.03.2010 року по 30.06.2011 року ОСОБА_3 мала бути нарахована та виплачена заробітна плата у загальному розмірі 19303 грн. 68 коп., виходячи із встановленого в Україні мінімального розміру заробітної плати, до якого мав бути застосований підвищуючий коефіцієнт 1,2 відповідно до п. 5.1 Колективного договору та до отриманої таким чином щомісячної заробітної плати мала бути приєднана 10 % щомісячна надбавка за роботу з дезинфікуючими засобами.

При цьому коефіцієнт 1,02, який у своїх розрахунках застосовували позивачка та її представники, суд не враховує, оскільки такий кефіцієнт не передбачений ні Колективним договором, ні Галузевими угодами для робочих по комплексному прибиранню та утриманню будинків та прибудинкової теріторії. У розрахунках позивача та її представників зазначений коефіцієнт застосовано необгрунтовано та безпідставно. А тому суд дійшов висновку про те, що розрахунки недонарахованої ОСОБА_3 відповідачем та, відповідно, не виплаченої суми заробітної плати мають бути такими:

за березень 2010 р. (869 х 1,2) + (1042,80 х 0,1) = 1042,80 + 104,28 грн. = 1147,08 грн.;

за квітень 2010 р. (884 х 1,2) + (1060,80 х 0,1) = 1060,80 + 106,08 = 1166,88 грн.;

за травень 2010 р. (884 х 1,2) + (1060,80 х 0,1) = 1060,80 + 106,08 = 1166,88 грн.;

за червень 2010 р. (884 х 1,2) + (1060,80 х 0,1) = 1060,80 + 106,08 = 1166,88 грн.;

за липень 2010 р. (888 х 1,2) + (1065,60 х 0,1) = 1065,60 + 106,56 = 1172,16 грн.;

за серпень 2010 р. (888 х 1,2) + (1065,60 х 0,1) = 1065,60 + 106,56 = 1172,16 грн.;

за вересень 2010 р. (888 х 1,2) + (1065,60 х 0,1) = 1065,60 + 106,56 = 1172,16 грн.;

за жовтень 2010 р. (907 х 1,2) + (1088,40 х 0,1) = 1088,40 + 108,84 = 1197,24 грн.;

за листопад 2010 р. (907 х 1,2) + (1088,40 х 0,1) = 1088,40 + 108,84 = 1197,24 грн.;

за грудень 2010 р. (922 х 1,2) + (1106,40 х 0,1) = 1106,40 + 110,64 = 1217,04 грн.;

за січень 2011 р. (941 х 1,2) + (1129,20 х 0,1) = 1129,20 + 112,92 = 1242,12 грн.;

за лютий 2011 р. (941 х 1,2) + (1129,20 х 0,1) = 1129,20 + 112,92 = 1242,12 грн.;

за березень 2011 р. (941 х 1,2) + (1129,20 х 0,1) = 1129,20 + 112,92 = 1242,12 грн.;

за квітень 2011 р. (960 х 1,2) + (1152,00 х 0,1) = 1152,00 + 115,20 = 1267,20 грн.;

за травень 2011 р. (960 х 1,2) + (1152,00 х 0,1) = 1152,00 + 115,20 = 1267,20 грн.;

за червень 2011 р. (960 х 1,2) + (1152,00 х 0,1) = 1152,00 + 115,20 = 1267,20 грн.;

Відповідно до наведених розрахунків, перевірених судом, загальна сума заробітної плати позивачки з 1 березня 2010 року по 30 червня 2011 року включно повинна була складати 19303 грн. 68 коп., проте за вказаний період їй було нараховано лише 17553 грн. 69 коп. Недонарахована та, відповідно не виплачена позивачці відповідачем заробітна плата складає 1749 грн. 99 коп., саме таку суму і має бути стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3

Таким чином, відповідач з першого ж дня дії вказаного Колективного договору - з 01.03.2010 року та по 30.06.2011 року не дотримувався вимог діючої Галузевої угоди та діючого Колективного договору в частині, що стосувалася оплати праці позивача, протиправно недонарахувавши та недоплативши йому, таким чином, заробітну плату за вказаний період у загальному розмірі 1749 грн. 99 коп., що підтверджується розрахунками, наведеними судом., які відповідачем не були спростовані. Мало місце незаконне заниження діючих тарифів на оплату праці через неврахування передбаченого Галузевою угодою та Колективним договором коефіцієнту.

Суд дійшов висновку, що відповідач дійсно порушив право позивача на отримання заробітної плати за його працю, відповідно до розміру, встановленого діючими Галузевою угодою та Колективним договором.

Суд вважає, що заклавши до Колективного договору від 22.02.2010 року, що вступив у дію з 01.03.2010 року, умови, розміри та гарантії по оплаті праці на підставі Генеральної та Галузевої угод, роботодавець вже з самого початку навіть не мав наміру їх виконувати.

Заробітну плату у розмірі 1749 грн. 99 коп. належить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КомЕнерго-Армянськ" на користь позивача. При цьому рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення заробітної плати за один місяць в порядку ст. 367 ЦПК України.

Суд приходить до висновку, що порушенням трудових прав ОСОБА_3 на отримання заробітної плати у відповідності з діючим законодавством та діючими угодами безумовно призвело до її моральних страждань. Проте відмовляючи позивачу у задоволенні позову у частині стягнення моральної шкоди, суд виходить із того, що спір про стягнення моральної шкоди у порядку, передбаченому ст. 237-1 КЗпП України має вирішуватися з застосуванням правил, передбачених частиною 1 ст. 233 КЗпП України, тобто працівник має право звертатися з заявою про вирішення трудового спору в частині стягнення моральної шкоди безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Також суд звертає увагу на те, що законодавець лише для вирішення спорів про порушення законодавства про оплату праці передбачив можливість звернення до суду без обмеження будь-яким строком.

У випадку ж позивача ОСОБА_3 вона за вирішенням спору у порядку ст. 237-1 КЗпП України звернулася до суду майже через 2 роки після того, як достовірно була переконана у нанесеній їй моральній шкоді, яку вже упродовж декількох місяців вона переживала, що суперечить змісту ч. 1 ст. 233 КЗпП України. При цьому із заявою про поновлення строку, пропущеного із поважних причин, позивачка до суду у межах цієї справи не зверталася.

Суд, виходячи з правил ст. 88 ЦПК України вважає за необхідне судові витрати у справі стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі ст. ст. 10-19, 56, 94, 96, 97, 232 - 233, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 60, 72, 81, 88, 212-215, 218, 367 ЦПК України, ст. 9 Закону України «Про колективні договори та угоди», ст. 14 Закону України «Про оплату праці», суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КомЕнерго-Армянськ", юридична адреса: 96012, АР Крим, м. Армянськ, вулиця Гайдара, будинок 6, (фактичне місцезнаходження за адресою 1 : 96012, АР Крим, м. Армянськ, мікрорайон імені Генерала Васильєва, будинок 2, та за адресою 2 : м. Армянськ, вул. Сімферопольська, будинок 8), розрахунковий рахунок 2600600018385 в філії банку АТ "Укрексімбанк"в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 324786, код ЄДРПОУ 35801065, ІПН 358010601039, свідоцтво № 100234975, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Леніно Червонокам'янського району Кіровоградської області, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, заробітну плату у розмірі 1749 грн. 99 коп.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення заробітної плати за один місяць - у розмірі 110 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КомЕнерго-Армянськ" ", юридична адреса: 96012, АР Крим, м. Армянськ, вулиця Гайдара, будинок 6, (фактичне місцезнаходження за адресою 1 : 96012, АР Крим, м. Армянськ, мікрорайон імені Генерала Васильєва, будинок 2, та за адресою 2 : м. Армянськ, вул. Сімферопольська, будинок 8), розрахунковий рахунок 2600600018385 в філії банку АТ "Укрексімбанк"в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 324786, код ЄДРПОУ 35801065, ІПН 358010601039, свідоцтво № 100234975, на користь держави судовий збір у розмірі 229 гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 - денний строк з дня проголошення рішення

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя