Рішення

від 16.01.2014 по справі 905/8627/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.2014р. Справа №905/8627/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МВС 1», ЄДРПОУ 38422159, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Резонанс» ЛТД,

ЄДРПОУ 22011048, м.Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача,

Державного підприємства «Донецьке лісове господарство», ЄДРПОУ 33417689, м.Донецьк

про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Чанглі М.М.-по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МВС 1», м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Резонанс» ЛТД, м.Донецьк, про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «МВС 1» та ТОВ «Резонанс» ЛТД від 21.11.2013р.;

- визнання права власності на майно: (адміністративний блок з будинком для охорони (Літ.В), будинок охорони зі шлагбаумом (Літ.Г), елінг човнової станції (Літ.А-1 - 221,4 кв.м.), човнова станція (Літ.Б-2 - 285,0 кв.м.), підсобні приміщення (господарські блоки: Літ.Д, Літ.Е), басейн), розташованих в м.Макіївка, Червоногвардійський район, урочище «Берестовка-1-4» Макіївського лісництва ДП «Донецький лісгосп», квартал 20, виділ 3 та 5.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на неправомірність оспорюваного правочину внаслідок відсутності у представника відповідача повноважень на укладання останнього та, як наслідок, ненабуття відповідачем права власності на спірне майно.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 19.12.2013 р., позовні вимоги не визнав. Зокрема, як вказує відповідач, при видачі довіреності своєму представнику ним було допущено механічну помилку, що не є підставою для визнання договору купівлі-продажу від 21.11.2013р. недійсним.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.12.2013р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Державне підприємство «Донецьке лісове господарство», м.Донецьк.

Державне підприємство «Донецьке лісове господарство», м.Донецьк надало письмові пояснення, що надійшли до суду 16.01.2014р., в яких повідомило суд про ті обставини, що воно не є стороною в договірних відносинах між позивачем та відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

21.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МВС 1» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Резонанс» ЛТД (покупець) укладено та підписано договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві адміністративний блок з будинком для охорони, будинок охорони зі шлагбаумом, елінг човнової станції, човну станцію, підсобні приміщення, басейн (надалі майно), які розташовані в м.Макіївка, Червоногвардійський район, урочище «Берестовка-1-4» Макіївського лісництва ДП «Донецький лісгосп», квартал 20, виділ 3 та 5, а покупець - прийняти вищезазначене майно у власність.

Право власності на майно виникає у покупця з моменту підписання акта приймання-передачі (п.1.2 договору від 21.11.2013р.).

Відповідно до п.1.3 договору за домовленістю сторін вартість майна, вказаного в п.1.1 даного договору становить 101298,00 (сто одна тисяча двісті дев'яносто вісім) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ 20% - 16883,00 (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 00 копійок.

Виходячи зі змісту позовної заяви, договір купівлі-продажу від 21.11.2013р. з боку відповідача (покупця) був підписаний представником, який діяв на підставі довіреності №5 від 03.01.2013р.

Проте, як вказує позивач, довіреність відповідача на момент підписання зазначеного договору вже була недійсною.

Таким чином, за твердженням позивача, на момент укладання оспорюваного правочину купівлі-продажу від 21.11.2013р. представник відповідача не мав права на підписання договору купівлі-продажу.

За таких обставин, позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна (адміністративний блок з будинком для охорони (Літ.В), будинок охорони зі шлагбаумом (Літ.Г), елінг човнової станції (Літ.А-1 - 221,4 кв.м.), човнова станція (Літ.Б-2 - 285,0 кв.м.), підсобні приміщення (господарські блоки: Літ.Д, Літ.Е), басейн), укладеного між ТОВ «МВС 1» та ТОВ «Резонанс» ЛТД від 21.11.2013р.

Крім цього, враховуючи, що фактично передача майна за оспорюваним договором не відбулася, позивачем також заявлені вимоги про визнання права власності на майно: (адміністративний блок з будинком для охорони (Літ.В), будинок охорони зі шлагбаумом (Літ.Г), елінг човнової станції (Літ.А-1 - 262,7 кв.м.), човнова станція (Літ.Б-2 - 285,0 кв.м.), підсобні приміщення (господарські блоки: Літ.Д, Літ.Е), басейн).

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов, що надійшов на адресу суду 19.12.2013р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд не приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позовні вимоги правомірними, такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно із ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Погоджена дія двох або більше сторін є дво- чи багатостороннім правочином.

Відповідно до ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вказувалось вище, 21.11.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві адміністративний блок з будинком для охорони, будинок охорони зі шлагбаумом, елінг човнової станції, човну станцію, підсобні приміщення, басейн (надалі майно), які розташовані в м.Макіївка, Червоногвардійський район, урочище «Берестовка-1-4» Макіївського лісництва ДП «Донецький лісгосп», квартал 20, виділ 3 та 5, а покупець - прийняти вищезазначене майно у власність.

Згідно ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Також юридична особа може набувати прав та обов'язків через інститут представництва. Правовідносини представництва виникають відповідно на підставі закону, договору або акту органу юридичної особи (ст.237 Цивільного кодексу України).

Тобто, законодавством визначено, що юридична особа бере участь у цивільному обороті через органи юридичної особи або через представників. При цьому визначальною є підстава, за якою діє суб'єкт - статут чи довіреність.

Як встановлено, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Резонанс» ЛТД (покупця) договір від 21.11.2013р. підписаний заступником головного бухгалтера С.А.Гармаш, яка діяла на підставі довіреності №5 від 03.01.2013р.

Довіреністю згідно із ст.244 Цивільного кодексу України є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч.3 ст.244 Цивільного кодексу України).

Згідно з нормами ст.ст. 246, 247 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи. Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Виходячи зі змісту довіреності №5 від 03.01.2013р., виданої директором ТОВ «Резонанс» ЛТД Поляковою Л.В., заступника головного бухгалтера Гармаш Світлану Андріївну уповноважено, в тому числі, від імені товариства підписувати відповідні договори.

Як вбачається з абзацу 6 довіреності №5 від 03.01.2013р., довіреність видана без права передоручення іншим особам та дійсна шість місяців з моменту видачі, якщо не буде скасована раніше цього терміну у встановленому для цього порядку чи припинена з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно з ч.1 ст.248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється у разі, зокрема, закінчення строку довіреності.

Таким чином, за висновками суду, довіреність №5 від 03.01.2013р. втратила свою чинність 03.07.2013р., внаслідок чого на момент укладання договору купівлі-продажу від 21.11.2013р. у Гармаш Світлани Андріївни були відсутні повноваження на підписання даного договору.

Доказів наявності інших підстав для підписання договору купівлі-продажу від 21.11.2013р. Гармаш Світланою Андріївною від імені ТОВ «Резонанс» ЛТД всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем до матеріалів справи не надано.

При цьому, посилання відповідача на припущенням ним технічної помилки у тексті довіреності №5 від 03.01.2013р. суд вважає безпідставними, враховуючи, що вказані обставини не надають повноваження Гармаш С.А. на представництво відповідача.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

На підставі викладеного, виходячи з того, що договір купівлі-продажу від 21.11.2013р. був підписаний від імені відповідача особою, яка не була уповноважена на вчинення вказаних дій, тобто, з порушенням норм закону, на підставі п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України договір від 21.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МВС 1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Резонанс» ЛТД підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Згідно із ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності договору від 21.11.2013р., останній є таким з моменту його вчинення.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем права власності на майно: (адміністративний блок з будинком для охорони (Літ.В), будинок охорони зі шлагбаумом (Літ.Г), елінг човнової станції (Літ.А-1 - 221,4 кв.м.), човнова станція (Літ.Б-2 - 285,0 кв.м.), підсобні приміщення (господарські блоки: Літ.Д, Літ.Е), басейн), суд виходить з наступного:

Згідно з розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації №653 від 11.09.2013р. «Про виділення лісу лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування лісами ТОВ «МВС 1» позивачу було виділено ліс лісової ділянки, розташованої на території Макіївського лісництва (квартал 20, виділи 3, 5), в довгострокове тимчасове користування лісом строком на 5 років з метою використання корисних властивостей лісів для рекреаційних цілей без вилучення земельної ділянки із землекористування Державного підприємства «Донецьке лісове господарство» площею 3,3 га.

Пунктом 2 вказаного вище розпорядження ТОВ «МВС 1» зобов'язано укласти протягом 15 робочих днів з моменту прийняття даного розпорядження договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою з Державним підприємством «Донецьке лісове господарство».

25.09.2013р. між Державним підприємством «Донецьке лісове господарство» (постійний лісокористувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МВС 1» (тимчасовий користувач) укладено договір №121 довгострокового тимчасового користування лісами, відповідно до умов якого постійний лісокористувач виділяє, а тимчасовий користувач приймає у строкове платне довгострокове тимчасове користування (далі користування) лісову ділянку з метою використання властивостей лісів для рекреаційних цілей без вилучення земельної ділянки із землекористування Державного підприємства «Донецьке лісове господарство» площею 3,3 га.

Відповідно до п.2 договору у користування виділяється лісова ділянка загальною площею 3,3 га, яка розташована у Макіївському лісництві, квартал 20, виділа 3,5 на території Макіївської міської ради Донецької області згідно з планом - схемою.

Договір укладено строком на 5 років, що діє з 25.09.2013р. по 24.09.2018р. включно (п.24 договору №121 від 25.09.2013р.).

На виконання умов договору №121 від 25.09.2013р. сторонами складено акт прийому-передачі ділянки від 25.09.2013р., яким постійний лісокористувач передав, а тимчасовий користувач прийняв лісову ділянку для рекреаційних цілей без вилучення земельної ділянки із землекористування Державного підприємства «Донецьке лісове господарство», яка розташована на території квартал 20 виділа 3 та 5 Макіївського лісництва Державного підприємства «Донецьке лісове господарство», площею 3,3 га.

09.09.2013р. між позивачем та Державним підприємством «Донецьке лісове господарство» підписано договір №001/15.07/114 про співробітництво та організацію взаємовідносин по водному об'єкту, предметом якого є взаємне співробітництво сторін по рекреаційній діяльності та риборозведенню в ставку, розташованому на балці Ігнатіївська, басейна річки Кальміус, площею водного дзеркала 6,0 га, ємністю 150,0 тис м.куб. при нормальному підпірному рівні, на території Макіївської міської ради. Метою взаємодії сторін за вказаним договором є використання можливостей позивача для виконання спільних заходів направлених на здійснення водокористування в порядку, встановленому Водним кодексом України, Земельним кодексом України, без заподіяння шкоди лісу та водоймам, та з плановим підходом до експлуатації корисних властивостей лісу, на створення рекреаційного пункту з відповідною інфраструктурою (розташування малих архітектурних споруд) з дотриманням лісового та природоохоронного законодавства. Рекреаційні послуги у сфері аквакультури можуть надаватися суб'єктами аквакультури на платній або безоплатній основі.

Відповідно до розділу 6 договору від 09.09.2013р. договір укладено строком на 10 років, що діє з 09.09.2013р. по 08.09.2023р. включно.

Як зазначає позивач, в процесі експлуатації лісової ділянки, наданої у користування на підставі договору №121 від 25.09.2013р., та водного об'єкту ним було облаштовано човнову станцію, два будинки для охорони, два господарські приміщення та басейн.

Згідно технічного паспорту, виготовленого станом на 01.11.2013р., на ділянці розташовані: (адміністративний блок з будинком для охорони (Літ.В), будинок охорони зі шлагбаумом (Літ.Г), елінг човнової станції (Літ.А-1 - 221,4 кв.м.), човнова станція (Літ.Б-2 - 285,0 кв.м.), підсобні приміщення (господарські блоки: Літ.Д, Літ.Е), басейн.

За твердженням позивача, внаслідок створення даних об'єктів саме він є їх власником.

Проте, відповідач у відзиві на позовну заяву, листі від 29.11.2013р. №1/29-13, посилаючись на договір купівлі-продажу від 21.11.2013р., стверджує про набуття ним права власності на адміністративний блок з будинком для охорони, будинок охорони зі шлагбаумом, елінг човнової станції, човну станцію, підсобні приміщення, басейн (надалі майно), які розташовані в м.Макіївка, Червоногвардійський район, урочище «Берестовка-1-4» Макіївського лісництва ДП «Донецький лісгосп», квартал 20, виділ 3 та 5.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту ч. ч.1, 2 ст.331 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України та п.8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, прав власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (ч.3 ст.331 Цивільного кодексу України).

Як встановлено, виходячи зі змісту позовної заяви, фактично позивачем заявлені позовні вимоги, зокрема, про визнання за ним права власності на обладнання, яке було створене для здійснення водокористування згідно з метою, передбаченою договором №001/15.07/114 від 09.09.2013р. про співробітництво та організацію взаємовідносин по водному об'єкту.

При цьому, відповідач заперечує та оспорює наявність у позивача такого права.

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Зокрема, одним із способів захисту цивільних прав є визнання права власності на майно, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За таких обставин, вибір способу захисту цивільних прав (визнання права власності на майно чи примусове виконання обов'язку в натурі) є правом позивача, не обмеженим законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в якості обґрунтування своїх вимог та заперечень. Позивачем не було доведено, що спірне майно порушує законні права позивача чи третіх осіб.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини, якою встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання права власності на майно - (адміністративний блок з будинком для охорони (Літ.В), будинок охорони зі шлагбаумом (Літ.Г), елінг човнової станції (Літ.А-1 - 221,4 кв.м.), човнова станція (Літ.Б-2 - 285,0 кв.м.), підсобні приміщення (господарські блоки: Літ.Д, Літ.Е), басейн), підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 27, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МВС 1», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Резонанс» ЛТД, м.Донецьк про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «МВС 1» та ТОВ «Резонанс» ЛТД від 21.11.2013р.;

- визнання за ТОВ «МВС 1» права власності на майно: (адміністративний блок з будинком для охорони (Літ.В), будинок охорони зі шлагбаумом (Літ.Г), елінг човнової станції (Літ.А-1 - 221,4 кв.м.), човнова станція (Літ.Б-2 - 285,0 кв.м.), підсобні приміщення (господарські блоки: Літ.Д, Літ.Е), басейн), задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту вчинення договір купівлі-продажу, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МВС 1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Резонанс» ЛТД від 21.11.2013р.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «МВС 1», м.Донецьк на наступне майно: (адміністративний блок з будинком для охорони (Літ.В), будинок охорони зі шлагбаумом (Літ.Г), елінг човнової станції (Літ.А-1 - 221,4 кв.м.), човнова станція (Літ.Б-2 - 285,0 кв.м.), підсобні приміщення (господарські блоки: Літ.Д, Літ.Е), басейн), розташованих в м.Макіївка, Червоногвардійський район, урочище «Берестовка-1-4» Макіївського лісництва ДП «Донецький лісгосп», квартал 20, виділ 3 та 5.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Резонанс» ЛТД, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МВС 1», м.Донецьк судовий збір в сумі 1147 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Резонанс» ЛТД, м.Донецьк на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 2025 грн. 96 коп.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

В судовому засіданні 16.01.2014р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина