Постанова

від 15.01.2014 по справі 802/3500/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3500/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жернаков М.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Богданової І.М.

відповідача: Гуменюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Вінницька кондитерська фабрика" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Вінницька кондитерська фабрика" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення з Державного бюджету України коштів. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами проведеноїперевірки Вінницькою ОДПІ складено акт № 2415/2201/00382013 від 16.07.2013 року, на підставі якого 23.07.2013 року Вінницька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0003892202, яким визначила позивачу суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 504263, 00 грн. та суму грошового зобов'язання за фінансовими санкціями в розмірі 126 066, 00 грн. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати, а також повернути товариству сплачені за ним кошти.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2013 року позов задоволено частково. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2013 року скасувати, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала у повному обсязі, проти її задоволення заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дала пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Вінницькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Вінницька кондитерська фабрика" (ЄДРПОУ 00382013) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, по податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.05.2012 року по 30.09.2012 року, з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року.

За результатами вказаної перевірки Вінницька ОДПІ склала акт № 2415/2201/00382013 від 16.07.2013 року, у якому зафіксовані порушення ПАТ "Вінницька кондитерська фабрика" вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 т. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого була занижено податок на додану вартість (ряд. 25 Декларації) на загальну суму 504 263,00 грн.,

На підставі висновків акту перевірки 23.07.2013 року Вінницька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003892202, яким визначила позивачу суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 504263, 00 грн. та суму грошового зобов'язання за фінансовими санкціями в розмірі 126 066, 00 грн.

24.07.2013 року ПАТ "Вінницька кондитерська фабрика" сплатило суму грошового зобов'язання в розмірі 630329,00 грн., а саме: суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 504263,00 грн. та суму грошового зобов'язання за фінансовими санкціями в розмірі 126066,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 25647 від 24 липня 2013 року. Крім того, з особового рахунку платника ПАТ "Вінницька кондитерська фабрика" податковою службою було стягнуто пеню в розмірі 37618, 98 грн., що підтверджується листом Вінницької ОДПІ № 856/10/20 від 12.08.2013 року.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

З матеріалів справи встановлено, що протягом періоду, що підлягав перевірці, у позивача склалися договірні відносини з контрагентами: ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", ТОВ "Наяда Україна", ТОВ ВКП "Котлогаз", ТОВ "Інгредієнт-Україна", ДП "Кондитерська корпорація "Рошен", ПП "ВінКабель". Судом першої інстанції при вирішенні спору зроблено висновок про те, що укладені позивачем договори із зазначеними контрагентами мали реальний характер, господарські операції за ними фактично мали місце, відтак висновок податкового органу про порушення товариством вимог податкового законодавства є неправомірним та безпідставним. Колегія суддів апеляційного суду із таким висновком не погоджується, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції не було враховано, що згідно наявної у Вінницькій ОДПІ інформації податковим органом було встановлено неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Альтаір Альфа Плюс» (ЄДРПОУ 37675706) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.01.2012 року - 30.11.2012 року. Згідно акту №221/22-50/37675706 від 04.04.2013 року виявлено порушення контрагентом позивача вимог ч. 1. ч. 5 ст. 203. п. 1. п. 2 ст. 215. ст. 228 Цивільного кодексу України.

В зв'язку з вищевказаним, дані Додатку 5 «Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту» до декларації з ПДВ за січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 3012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року, поданого TOB «Альтаір Альфа Плюс» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС підлягають коригуванню. Взаєморозрахунки між ГОВ «Альтаір Альфа Плюс» та ПАТ «ВКФ» відбувалися в лютому - травні 2012 року без укладання договору. В період здійснення взаєморозрахунків TOB «Альтаір Альфа Плюс» був стан платника «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, згідно з наявних в Вінницькій ОДПІ інформаційних баз (АРМ «TAX», АРМ «Звіт», АКТ «ОР», АІС «РПП» та «Система автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України») основними постачальниками TOB «Альтаір Альфа Плюс», є підприємства з ознаками фіктивності, а саме: TOB «Константа-Інкорпорейгел» (('ДІМ ІОУ 37817020); TOB «Комерційна фірма «Горизонталь» (ЄДРПОУ 37889322); TOB «Онікс Компані ЛІД» (ГДРПОУ 37817014); TOB «Візувій 2011» (ЄДРПОУ 37429572).

У зазначених підприємств згідно інформації «Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контранентів на рівні ДПА України» за лютий - березень 2012 року відсутні податкові зобов'язання та податковий кредит. Відтак, зазначені контрагенти не могли фактично поставляти ТМЦ ТОВ «Альтаір альфа плюс», а останнє в подальшому - ТОВ "ВКФ".

Згідно матеріалів ДПІ у Деснянському районі м. Києва (акт від 14.05.2013 року №1636/22.10/33743619 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Наяда України» (ЄДРПОУ 33743619), щодо підтвердження господарських відносин з TOB «Константа-Інкорпорейтед» (ЄДРПОУ 37817020) та TOB "Компанія Мармур ЛТД» (ЄДОПОУ 37889288) за період: січень, лютий, березень, травень, липень 2012 року. Перевіркою встановлено порушення TOB «Наяда України» вимог «а» п.198.1. п.198.2. п.198.6 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму податкового кредиту на суму 43971.73грн. Постачальниками TOB «Наяда України» (СДРПОУ 33743619, м. Київ) є підприємства TOB «Константа-Інкорпорейтед» (ЄДРПОУ 37817020), TOB "Компанія Мармур ЛТД» (ЄДОПОУ 37889288) з ознаками фіктивності.

Під час проведення перевірки ПАТ «ВКФ» не надано документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з транспортування товару. У зв'язку з вищезазначеним, відсутнє підтвердження фактичного переміщення товару між сторонами договору.

Крім того, операції з ТОВ «Альтаір альфа плюс» (ЄДРІІОУ 37675706), TOB «Наяда України» (ЄДРПОУ 33743619) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здіснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Також. ПАТ «ВКФ» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість поданих до Вінницької ОДПІ за травень 2012 року 19.06.2012 року №9034713161 та вересень 2012 року від 17.10.2012 року № 9063654625 податок на додану вартість в сумі 233651 грн., в тому числі за травень 2012 року в сумі 30385 грн. за вересень 2012 року в сумі 203266 грн., за рахунок відсутності податковими накладними.

Зокрема, за травень 2012 року - постачальник ТОН «Інгрідієнт України» (ЄДРПОУ 33673820), п/н №6 від 23.02.2012 на загальну суму 136733.26 грн., в т.ч. ПДВ - 22788.88 грн. (запис в реєстрі отриманих податкових накладних в травні 2012 року під №566) та п/н №1 від 07.05.2012 року на у суму 45577,75 грн.. в т.ч. ПДВ - 7596.29 грн. (запис в реєстрі отриманих податкових накладних в травні 2012 року під № 238).

За вересень 2012 року постачальник TOB ВКП «Котлогаз» (ЄДРПОУ 23543186) п/н № 22 від 12.09.2012 на загальну суму 1219596,60 грн., в т.ч. ПДВ - 203266.11 грн. (запис в реєстрі отриманих податкових накладних в вересні 2012 року під № 122).

Крім того, ПАТ «ВКФ» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість, поданих до Вінницької ОДПІ за липень 2012 року від 16.08.2012 року №9049476266 та вересень 2012 року від 17.10.2012 року №9063654625 податок на додану вартість в сумі 172121 грн., в тому числі за липень 2012 року в сумі 128131 грн. та вересень 2012 року в сумі 43990 грн., за рахунок податкових накладних оформлених з порушенням п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року 2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: у податковій накладній №43790 від 23.07.2012 року на загальну суму 768787.20 грн., в т.ч. ПДВ 128131.20 грн., отриманих від ДП "Кондитерська корпорація РОШЕН" та податковій накладній №65 від 18.09.2012 року на суму 263940 грн., в т.ч. ПДВ 43990 грн., отриманих від ПП «ВінКабель» (ЄДРПОУ 36685268) відсутній код товару згідно УКТ ЗЕД по товарах ввезених на митну територію України.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем були надані суду копії документів, які не відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Вінницька кондитерська фабрика" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству "Вінницька кондитерська фабрика".

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "20" січня 2014 р. .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Ватаманюк Р.В.

Залімський І. Г.