Ухвала

від 13.01.2014 по справі 801/8591/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/8591/13-а

13.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Кукти М.В. ,

Кучерука О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 19.09.13 у справі № 801/8591/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим (вул. Садова, 4 - а,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про стягнення 4259,98 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13 у справі № 801/8591/13-а адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 4259,98 грн. - задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим (98600, вул. Садова, 4а, ідентифікаційний код 22300300) суму заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за 2011 рік та фінансових санкцій в розмірі 4030,30 грн. (чотири тисячі тридцять гривень тридцять копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даною постановою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості по фінансових санкціях згідно з рішенням № 913 у сумі 229, 68 грн.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 13.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011, як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Згідно з листом Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби №2054/10/17.4-11 від 12.03.2013 (а. с. 8) ОСОБА_3 в 2011 році здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.04.2011 на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за невчасне подання таких відомостей, відповідачем було винесено рішення № 913 про застосування фінансових санкцій у сумі 229,68 грн.

За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом № 1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1058 від 09.07.2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції на час прийняття спірного рішення, який регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17, ст. 21 Закону України № 1058, страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, в тому числі відомості персоніфікованого обліку застрахованих осіб.

Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 на страхувальників за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення № 913 про застосування фінансових санкцій було прийнято 08.04.2011, тобто в той час, коли норма п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратила чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України від 08.07.2010 року № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Рішення відповідача не містить посилання на будь-яку іншу норму права.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

На момент прийняття спірного рішення пункт 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України № 2464 від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування формується на базі системи персоніфікованого обліку внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України № 2464 персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства. Порядок та строки подання відомостей встановлюються Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що до запровадження подання до Пенсійного фонду звітності щодо персоніфікованих відомостей про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено єдиний внесок, та інших відомостей відповідно до частини другої статті 20 цього Закону стосовно всіх застрахованих осіб роботодавці, фізичні особи - підприємці та особи, які забезпечують себе роботою самостійно, зобов'язані подавати до територіальних органів Пенсійного фонду персоніфіковані відомості про застрахованих осіб, з якими стався нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, а також осіб, яких звільнено з роботи за період після подання останнього звіту щодо персоніфікованого обліку, в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

До 01.01.2011, тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту даних персоніфікованого обліку на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Пункт 5 ч. 9 ст. 106 цього Закону втратив чинність із 01.01.2011.

Відповідно, з 01.01.2011 втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі застосування фінансових санкцій за порушення порядку подання відомостей до системи персоніфікованого обліку у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Виходячи зі змісту пункту 5 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли певні повноваження щодо контролю за правильністю та своєчасністю подання звітності в системі персоніфікованого обліку, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, органи пенсійного фонду можуть стягувати ті фінансові санкції, які виникли до 01.01.2011. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 5 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Проте органи пенсійного фонду з 01.01.2011 не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011, застосовувати фінансові санкції, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 суперечить статті 58 Конституції України, враховуючи також зміст пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим № 913 від 08.04.2011 про застосування фінансових санкцій є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи протиправність застосування до відповідача фінансових санкцій згідно рішення УПФУ в м. Ялта АР Крим № 913 від 08.04.2011 р., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суми фінансових санкцій у розмірі 229,68 грн.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13 у справі № 801/8591/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13 у справі № 801/8591/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.Е.Єланська