Постанова

від 11.08.2006 по справі 5/3/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/3/19

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.08.06                                                                                       Справа №5/3/19

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді  Кричмаржевський В.А.    , Мірошниченко М.В.  , Радченко О.П.

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників:

кредитора - Управління Пенсійного Фонду України в Оріхівському районі, м.Оріхів Запорізької області -  Озеранського В.І., юрист, дов. №1542/01-07 від 22.05.2006р.

боржника  -  Безпалько Л.Ф., директора

ліквідатора - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого - ліквідатора  Кириченка В.П.

на ухвалу  господарського суду  Запорізької  області від  10.05.2006р.  

у справі  № 5/3/19

про банкрутство  ВАТ „Оріхівський Агрос”, м.Оріхів Запорізької області  

                                                        Установив:

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.05.2006р. клопотання Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області задоволено, мирова угода, що затверджена ухвалою господарського суду 14.06.2006р., розірвана, поновлено провадження у справі, усунений ліквідатор Кириченко В.П. та призначений новий ліквідатор - Зінченко Ю.О.

          Не погоджуючись з цією ухвалою, арбітражний керуючий Кириченко В.П.  оскаржив її до суду апеляційної інстанції, в якій просив її скасувати, вважаючи, що вона прийнята з порушенням норм  процесуального і матеріального права.

У поданій апеляційній скарзі вказує на відсутність обставин, передбачених статтею 39 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”(далі-Закон), для розірвання мирової угоди, боржник свої зобов'язання виконав, відповідно до рішень Оріхівського районного суду всі активи боржника були передані на реалізацію до виконавчої служби Оріхівського району,  а також вказує на відсутність доказів неналежного виконання ним обов'язків ліквідатора.

          У відзиві на апеляційну скаргу один з кредиторів - Управління Пенсійного фонду  України в Оріхівському району Запорізької області зазначив, що вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Вказує також на те, що умови мирової угоди щодо погашення заборгованості невиконані, хоча мирова угода передбачає виконання зобов'язань перед кредиторами до 15.09.2005р., на даний час заборгованість боржника перед ПФУ зросла майже вдвічі, та станом на 01.06.2006р. становить 26.464грн. На думку цього кредитора невиконання умов мирової угоди є достатньою підставою для заміни ліквідатора. Просить ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інший кредитор-Державна податкова інспекція у Оріхівському районі Запорізької області у запереченні на апеляційну скаргу просить її залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.

          У судовому засіданні представники особи, що подала апеляційну скаргу, та присутнього кредитора, підтримали  доводи,  викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Згідно з розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду від 03.08.06р. за №2188 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.(головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. і  Радченко О.П.     

За клопотанням представників кредиторів судовий процес фіксувався за допомогою програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”.

За заявою особи, що подала апеляційну скаргу, для оголошення постанови апеляційного суду у повному обсязі, колегією суддів у судовому засіданні оголошена перерва до 11.08.2006р. на 16-30год.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  не підлягає  задоволенню  з огляду на наступне.

Як встановлено матеріалами справи, 19.12.1996р.(а.с.1т.1) відносно підприємства-боржника порушена справа про банкрутство.

14.06.2004р. ухвалою господарського суду затверджена мирова угода у справі, провадження припинено. Пунктом 3.1.4 встановлено, що всі розрахунки з кредиторами здійснюються до 15.09.2004р.(а.с.89 т.4).

30.03.2006р. від Управління Пенсійного фонду  України в Оріхівському районі Запорізької області надійшла заява про розірвання мирової угоди у зв'язку з невиконанням її умов та нарощуванням боргу перед Пенсійним фондом.

Ухвалою від 17.04.2006р. господарським судом на 10.05.2006р. призначено судове засідання для розгляду заяви про розірвання мирової угоди, яка надійшла від Управління Пенсійного фонду  України в Оріхівському районі. Цією ж ухвалою витребувано від ліквідатора та боржника докази виконання мирової угоди.

10.05.2006р. від Управління Пенсійного фонду  України в Оріхівському районі до суду надійшла заява про усунення Кириченка від участі у справі про банкрутство ВАТ “Оріхівський Агрос” та заява про призначення у справі арбітражним керуючим Зінченка Ю.О.

Розглянувши надані заяви та матеріали справи, господарський суд Запорізької області розірвав мирову угоду та призначив замість ліквідатора Кириченка- арбітражного керуючого- Зінченка, з чим і погоджується колегія суддів в силу наступного.

Перш за все колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ст.ст.1, 35 Закону   під мировою угодою у справі про банкрутство  розуміється домовленість  між боржником  і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами  боргів боржника,  яка  оформляється  угодою сторін.

Мирова угода створює баланс інтересів, і є підсумком  усієї процедури банкрутства. Така угода є результатом усіх проведених спеціальних заходів по фінансовому оздоровленню боржника, передбачених процедурою банкрутства. Основна мета  мирової угоди – сплатити борг і зберегти  господарюючий  суб'єкт.

Відповідно до положень Закону мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі: невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів.

Матеріали справи містять повідомлення Кириченка від 10.05.2006р.(а.с. 137 т.4), в якому останній вказує на те, що ним здійснюються заходи по виконанню мирової угоди, можливості реалізувати майно боржника не було можливості, оскільки Регіональне управляння ФДМ України не надало на це згоди, а на даний час здійснюється охорона та оренда майна підприємства-боржника.

Як випливає з листування арбітражного керуючого Кириченка та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, Регіональне відділення Фонду не заперечує проти продажу майна підприємства-боржника, але вказує на те, що така процедура реалізації майна повинна бути здійснена у відповідності до встановленого законодавством порядку, для чого арбітражному керуючому необхідно здійснити певні заходи, які ним до даного часу не здійснені(а.с.146 т.4).

Повідомлення Регіонального відділення Фонду за № 01-30/3765 від 11.11.2005р. (додається) свідчить про те, що у Відділення відсутня інформація щодо виконання мирової угоди у справі, а тому просить кредитора - Управління Пенсійного фонду  надати інформацію щодо цього та як сторону у справі звернутись до суду з вимогою поновлення справи про банкрутство, оскільки Кириченко В.П. самоусунувся від виконання своїх обов'язків.

На підставі цього повідомлення та у зв'язку з тим, що його вимоги, як кредитора не задоволені до цього часу, кредитор-Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі і звернувся до господарського суду Запорізької області про розірвання мирової угоди та поновлення провадження справи про банкрутство.

Відповідно до ст. 1 Закону  кредитор є однією із сторін у справі, а тому має права, встановлені як Законом, так і Господарським процесуальним кодексом України, серед яких, зокрема, є право на подання заяв та клопотань.

Відтак подання кредитором у справі клопотання про розірвання мирової угоди є правомірним та доводи скаржника щодо відсутності підстав для цього є безпідставними та відхиляються судом апеляційної інстанції.

Як вже зазначалось вище, тільки за рішенням господарського суду може бути розірвана мирова угода.

Матеріали справи свідчать  про те, що боржником зовсім не було виконано умов мирової угоди до встановленого у самій угоді строку, а також і до теперішнього часу. Натомість представник кредитора - Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі пояснив, що заборгованість не тільки не погашена, але й збільшилась з 12.106,93грн. до 26.464грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що мирова угода, як стадія банкрутства, ставить за мету не тільки погашення боргів перед кредиторами шляхом розстрочення, відстрочення або прощення боргів, але й відновлення господарюючого суб'єкта, щодо якого порушена справа про банкрутство. А у даному випадку зобов'язання не тільки не погасились, а ще й збільшились вдвічі. Вказане свідчить про необхідність розірвання такої мирової угоди та пошук інших заходів у межах справи про банкрутство, спрямованих на відновлення порушених боржником прав кредиторів та, у разі можливості, платоспроможності боржника та збереженням його як господарюючого суб'єкта.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції щодо розірвання мирової угоди та вважає, що доводи апеляційної скарги щодо цього питання не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Згідно зі статтею 38 Закону керуючий санацією або ліквідатор виконують обов'язки керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника боржника (органів управління).

Як вбачається з матеріалів справи, арбітражний керуючий Кириченко призначений ліквідатором 03.01.2003р.(а.с.51 т.4), тобто тривалий час здійснював повноваження ліквідатора, але у матеріалах справи відсутні докази здійснення ліквідатором заходів, спрямованих на погашення кредиторської заборгованості або відновлення платоспроможності боржника.

Ухвалою, якою був призначений ліквідатор Кириченко, господарський суд прийняв рішення про застосування у справі положень Закону у новій редакції.

Відповідно до положень Закону строк ліквідаційної процедури не може перевищувати 18 місяців. Отже, з моменту призначення Кириченка ліквідатором  (03.01.2003р.) та до укладення мирової угоди (14.06.2004р.) вказаний вище термін майже сплив, мирова угода, укладена у справі, залишилась невиконаною та призвела до утворення нової заборгованості боржника і невиправданого затягування провадження у справі.

Статтею 3-1 Закону встановлено, що невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого, може бути підставою для його  усунення. В матеріалах справи відсутні жодні документальні докази, які б свідчили про ефективність його роботи.

Цією ж статтею Закону встановлено, що при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно до пунктів 5 і 6 ст.3-1 Закону арбітражний керуючий зобов'язаний: - здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; - аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках; - в порядку,  установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства  інформацію,  необхідну  для  ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; - виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Але фактично за час здійснення ліквідаційної процедури  та до затвердження мирової угоди ліквідатор Кириченко В.П. нічого корисного у цій справі не зробив.

Оцінюючи діяльність ліквідатора Кириченка у цій справі, суд першої інстанції правомірно припинив його повноваження та призначив нового ліквідатора, з чим і погоджується суд апеляційної інстанції.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали відсутні, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                       Постановив:

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Кириченка В.П. залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.05.2006р.  у  справі  №5/3/19 – без змін.  

Справу  передати  на розгляд  господарського  суду  Запорізької  області.

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.

 судді  Кричмаржевський В.А.  

 Мірошниченко М.В.  Радченко О.П.