Рішення

від 14.01.2014 по справі 901/4193/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2014 Справа № 901/4193/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Корал»

до відповідача Фізичної особи - підприємця Качуровського Володимира Івановича

про визнання недійсним договору та стягнення 1199867,50 грн.

Суддя Іщенко І.А.

За участю представників:

від позивача - Андруцкий О.М., довіреність № б/н від 13.12.2013, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Корал» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Качуровського Володимира Івановича та просить суд визнати недійсним договір оренди приміщення від 01.06.2009 року укладений між Приватним підприємством фірмою «БНА»( правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Корал» та фізичною особою-підприємцем Качуровським Володимиром Івановичем. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Качуровського Володимира Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Корал» 1199867,50 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2013 порушено провадження по справі суддею господарського суду Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.

Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим про порушення провадження по справі від 18.12.2013, що спрямована на його адресу рекомендованою кореспонденцією повернулась на адресу суду з позначкою: «За закінченням терміну зберігання».

Судом встановлено, що місцезнаходження відповідача - Фізичної особи - підприємця Качуровського Володимира Івановича - значиться за адресою: вул. Робоча, буд. 27, м. Євпаторія, АР Крим, 97400.

Відповідно до частини 3 пункту 3.9.1, пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник позивач під час судового засідання підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Суд вважає за можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки вони в достатній мірі характеризують взаємовідносини, що склалися між сторін.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Корал», відповідно до статутних документів, створено в наслідок реорганізації Приватного підприємства - фірми «БНА» шляхом перетворення, відповідно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Корал» є правонаступником усіх його прав та обов'язків.

Також, із порівняння наявних в матеріалах справи редакцій Статутів позивача випливає, що в період з 29.05.2012 по 30.09.2013 позивач мав інше найменування, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма-БНА».

При цьому, з моменту заснування позивача одним з його учасників виступає відповідач у справі - Качуровський В. І.

01.06.2009 між Приватним підприємством - фірмою «БНА» (Орендодавець), правонаступником якого є позивач у справі, та Фізичною особою - підприємцем Качуровським В. І. (Орендар) укладено Договір оренди приміщення (а. с. 9).

Предметом Договору оренди зазначено передачу Орендодавцем у тимчасове володіння Орендаря приміщень пансіонату «Корал», право власності на який належить позивачу на підставі рішення господарського суду АР Крим від 26.07.2007 по справі № 2-29/9512-2007, загальною площею 640,1 кв. м.

За умовами розділу 2 Договору оренди, Орендодавець надає Орендарю приміщення у тимчасове користування з правом проведення ремонтів та реконструкцій за кошти орендаря, що потребує додаткової згоди орендодавця.

Відповідно до умов пункту 3.1 Договору оренди, договір діє до 31.08.2009, проте, якщо жодна зі сторін в термін 1 місяць до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується.

Згідно з умовами пункту 4.1 Договору оренди, розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, в цілому складає 3800 грн. за місяць з ПДВ - за оренду приміщень разом з обладнанням, що знаходиться у приміщеннях, та 2392,10 грн. відшкодування за оренду земельної ділянки, на якій об'єкт розташований.

Пунктом 5.2 Договору оренди передбачено, що Орендодавець втрачає право розпорядження об'єктом на термін оренди без письмової згоди Орендаря на таке розпорядження.

Відповідно пункту 6.1 Договору оренди, Орендар зобов'язується використовувати об'єкт, що орендується, за цільовим призначенням.

З матеріалів справи вбачається, що орендоване приміщення, згідно з пунктом 6.1 Договору, використовується Орендарем у якості готелю.

Відповідно до пункту 8.1 Договору, Договір не підлягає розірванню у односторонньому порядку, за винятком того випадку, коли одна зі сторін систематично порушує умови договору.

28.02.2012 між Фізичною особою - підприємцем Качуровським В. І. (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алеан Тур Київ» (Замовник) укладено Договір № 2802/12, щодо реалізації готельних послуг з додатками (а.с. 10-13).

Пунктом 1.1 Договору № 2802/12, Замовник зобов'язується здійснювати від свого імені дії з реалізації путівок, а Виконавець зобов'язується надавати Замовнику знижку.

Під путівками у пункті 1.2 Договору № 2802/12 розуміється право на туристичне обслуговування, яке забезпечується документами встановленого зразку. Сукупність цих путівок встановлює квоту в готелі «Корал», власником якого, як встановлено судом раніше, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Корал».

Повний перелік послуг, що входять у путівку, а також ціни та типи номерів визначені у додатках до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

У пункті 4.1 Договору № 2802/12 зазначені суми авансових платежів, які замовник виплачує виконавцю:

• до 01.04.2012 - 200 000,00 грн.;

• до 01.05.2012 - 200 000,00 грн.;

• до 01.06.2012 - 100 000,00 грн.

Відповідно пункту 4.2 Договору № 2802/12, розрахунки між сторонами провадяться за цінами, вказаними в Додатку № 2 до договору, у формі передплати перед заїздом клієнтів.

Договір підписано керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеан Тур Київ» та Фізичною особою-підприємцем Качуровським В. І., та засвідчено відбитками їх печаток. Отже, умови цього договору є узгодженими та він підлягав виконанню.

Також, судом з матеріалів справи вбачається, що Качуровський В.І. з 29.06.2012 по 16.05.2013, тобто, під час дії Договору № 2802/12, виступав директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Корал».

При цьому, позивачем наданий висновок спеціаліста-економіста № 5-6/13 від 05.06.2013, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Корал» внаслідок укладання менш економічно доцільного договору була недоотримана виручка в розмірі 1199867,50 грн.

Вважаючи, що Договір оренди був укладений внаслідок зловмисної домовленості між представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Корал» (на той момент ППФ «БНА») та Фізичною особою-підприємцем Качуровським В. І., а також, що він суперечить інтересам позивача та позбавляє його значного прибутку, позивач звернувся до господарського суду із вимогою про визнання цього договору недійсним.

Також, позивач із посиланням на частину 2 статті 216 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача збитки, які заподіяні позивачу внаслідок укладення спірного правочину, у сумі 1199867,50 грн.

Суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вважає за необхідне позов задовольнити, з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 232 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 встановлено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 визначено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

У відповідності до частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з зазначеною статтею недійсними можуть бути визнані правочини, що вчиняються представником незалежно від підстав виникнення представництва - на підставі договору, закону, акта юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частина 3 статті 237 Цивільного кодексу України).

За змістом зазначених норм закону, необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою, є: наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою завдання шкоди довірителю; виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; дії представника здійснювалися в межах наданих йому повноважень.

Оскільки при вчиненні правочину внаслідок зловмисної домовленості представник діє не в інтересах особи, яку він представляє, то останній таким правочином завдаються збитки. Тому для визнання недійсним правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, суд повинен встановити не тільки факт зловмисної домовленості представника з іншою особою, а й наявність збитків та причинний зв'язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками.

Відповідно статті 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Статтею 65 Господарського кодексу України встановлено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

З умовами частини 5 даної статті керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

При порівнянні умов обох вищезазначених договорів вбачається, що згідно Договору оренди Фізична особа-підприємець Качуровський В. І. орендує пансіонат (готель) «Корал» за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18, а згідно Договору № 2802/12 він здійснює послуги з розміщення та обслуговування клієнтів Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеан Тур Київ» у готелі з тією ж самою назвою та за тією ж самою адресою.

Позивач стверджує, що Білюк М. А. та Качуровський В. І. укладаючи спірний Договір оренди внаслідок зловмисної домовленості діяли не в інтересах підприємства, яке вони представляли як директор та учасник. Навпроти, директор ППФ «БНА» Білюк М. А. нехтуючи інтересами особи, яку представляв, вступив у зловмисну домовленість з іншою стороною і діяв при цьому в інтересах цієї особи - Качуровського В. І., оскільки пізніше Качуровський В.І. виступаючи одночасно директором і засновником юридичної особи-позивача, фактично надавав готельні послуги від свого імені на матеріально-технічній базі, що належала позивачеві, що завдало Товариству з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Корал» збитків, що також підтверджується висновком економічної експертизи № 5-6/13 від 05.06.2013.

Таким чином, представники позивача під час укладення спірного правочину усвідомлювали, що вчиняють правочин всупереч інтересам довірителя, оскільки навіть авансові платежі за Договором № 2802/12 від 28.02.2012 на користь Фізичної особи - підприємця Качуровського В. І. значно перевищують його узгоджені платежі позивачу, як стороні Договору оренди приміщення від 01.06.2009.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується, що спірний Договір оренди від 01.06.2009 вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, а укладення такого правочину суперечило інтересам позивача і спричинило завдання останньому значних збитків.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного Кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі викладеного суд вважає, що Договір оренди від 01.06.2009, укладений між Приватним підприємством - фірмою «БНА» та фізичною особою-підприємцем Качуровським В. І. підлягає визнанню недійсним.

Щодо вимоги позивача про стягнення збитків, які спричинені укладенням недійсного правочину, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 216 Цивільного Кодексу України встановлено, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Отже, суд звертає увагу на те, що згідно Цивільного Кодексу України недійсний правочин розглядається як різновид протиправної дії, шляхом вчинення якої, можливе завдання збитків суб'єктам цивільних правовідносин.

Згідно статті 22 Цивільного Кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно частини 3 статті 22 Цивільного Кодексу України якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною 1, 3 статті 225 Господарського Кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Судом встановлено, що у власності Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Корал» наявні основні засоби, необхідні для надання послуг тимчасового проживання клієнтів, що означає його спроможність надавати послуги, передбачені Договором № 2802/12 від 28.02.2012 щодо реалізації готельних послуг, оскільки при наданні цих послуг, згідно з Договором оренди приміщення від 01.06.2009, використовувалося спеціалізоване приміщення та необхідні засоби виробництва, які є власністю позивача.

А за таких обставин, суд розглядає розмір недоотриманої позивачем виручки внаслідок укладення непрямого договору з Товариство з обмеженою відповідальністю «Алеан Тур Київ» як його збитки, що знаходяться у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з діями щодо вчинення недійсного правочину, а тому вимоги про стягнення збитків підлягають задоволенню.

Розмір заявлених позивачем збитків у 1199867,50 грн. підтверджений висновком економічної експертизи № 5-6/13 від 05.06.2013.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Судовий збір покладається на відповідачів відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 17.01.2014.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 32, 33, 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір оренди приміщення від 01.06.2009, укладений між Приватним підприємством фірмою «БНА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Корал» (вул. Алея Дружби, буд. 18, смт. Заозерне, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97493, ідентифікаційний код: 30712112) та Фізичною особою-підприємцем Качуровським Володимиром Івановичем (вул. Робоча, буд. 27, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97408, ідентифікаційний код 2398011378).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Качуровського Володимира Івановича (вул. Робоча, буд. 27, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97408, ідентифікаційний код 2398011378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Корал» (вул. Алея Дружби, буд. 18, смт. Заозерне, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97493, ідентифікаційний код: 30712112) 1199867,50 грн., судовий збір в розмірі 25144,35 грн.

4. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя І.А. Іщенко