Рішення

від 15.01.2014 по справі 902/1460/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2014 р. Справа № 902/1460/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А. , при секретарі судового засідання Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Фермерського господарства "Меркурій Б" ( с. Бандурка, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 55247; пошт. адреса: вул. Дружби, 39, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55213)

до :Приватного підприємства агрофірми "Серпень" (вул. 1-го Травня, 32, смт. Тростянець, Вінницька обл., 24300)

про стягнення 394 400,00 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Кашуба С.Д. - за довіреністю;

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Фермерське господарство "Меркурій Б" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства агрофірми "Серпень" 394 400,00 грн. боргу, що виник у зв'язку з порушенням зобов'язань за договором купівлі-продажу № 11/12 від 11.12.2011 р.

Справа перебувала в провадженні судді Кожухар М.С.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Вінницької області від 17.12.13 р. , справа № 902/1460/13 передана судді Мельнику П.А.

Ухвалою суду від 18 грудня 2013 року дану справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 15.01.14 р.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано, просив суд їх задовільнити з підстав, визначених в позові.

Відповідач правом захисту не скористався, в судове засідання не з''явився, причини неявки суду не повідомив, незважаючи на той факт, що про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №10451 від 26.12.13 р., яке знаходиться в матеріалах справи.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд зважає на слідуюче.

Судом встановлено, що 11 грудня 2011 року між Фермерським господарством "Меркурій Б" (далі по тексту - "покупець", "позивач" ) та Приватним підприємством агрофірмою "Серпень" (далі по тексту - "продавець", "відповідач") було укладено договір поставки № 11/12 (далі по тексту - "договір") за умовами якого відповідач зобов'язується поставити, а позивач прийняти і оплатити аміачну селітру в кількості 136 тонн.

Даним Договором було погоджено кількість Товару, який мало бути поставлено, його ціну, загальну вартість, порядок розрахунків, відповідальність сторін тощо.

Зокрема, п.п.3.1., 3.2. договору сторони обумовили, що оплата за цим договором проводиться шляхом перерахування 100% вартості продукції на р/р продавця, згідно виставленого рахунку на протязі 3-х банківських днів. Сума договору становить 328666,00 грн. ПДВ 20% 65733,33 грн., загальна сума - 394400,00 грн.

Згідно п.6.1. договір діє до повного виконання зобов''язань сторонами або на вимогу однієї із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав належним чином зобов'язанння по договору здійснивши згідно виставленого рахунка відповідача №С-00000183 від 12.12.2011 р. перерахування АФ "Серпень" в безготівковому порядку грошових коштів на загальну суму 394400,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №39 від 12.12.2011 р.

Водночас, відповідач зобов'язання щодо поставки селітри не виконав.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено листа - вимогу №17 від 02.02.12 р. про повернення коштів за непоставлену продукцію (витяг із журналу вихідної кореспонденції Фермерського господарства "Меркурій Б", який знаходиться в матеріалах справи).

Гарантійним листом агрофірма "Серпень" гарантувала поставку аміачної селітри в кількості 136 тонн по ціні 2900 грн./т. з ПДВ включно на станцію Підгородня. Миколаївської області строком до 20.01.2012 року.

В зв''язку з тим, що відповідач в добровільному порядку відмовляється виконувати свої зобов''язання, позивач був змушений звернутись з даним позовом до суду.

Доказів поставки товару (аміачної селітри) чи повернення попередньої оплати в матеріалах справи відсутні.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статтей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини на підставі договору щодо поставки товару.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України одна сторона - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд констатує, що п.п.3.1., 3.2. договору сторони передбачили, що оплата за укладеним договором проводиться шляхом перерахування 100% вартості продукції на р/р продавця, згідно виставленого рахунку на протязі 3-х банківських днів. Сума договору становить 328666,00 грн. ПДВ 20% 65733,33 грн., загальна сума - 394400,00 грн.

Дослідивши наявне в матеріалах справи платіжне доручення, з котрого вбачається, що позивачем була перерахована сума для відповідача в розмірі 394400,00 грн, в сукупності з матеріалами справи, суд зазначає, що підставою для проведення оплати позивачем був саме "рахунок № С-00000183 від 12.12.2011 ПДВ 65733,33 грн." , дане опосередковано свідчить про належне виконання позивачем свого зобов'язання по Договору (а саме, пункту 3.2. Договору).

Поряд з тим, суд зауважує, що законом не визначено форму пред'явлення вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою, тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Обмеження заявників (покупців) у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов, фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в Рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове регулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Дана правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 43/308-10.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З урахуванням усього вищевказаного, ст.193 Господарського кодексу України та статтей 526, 525, 692 Цивільного кодексу України позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 394400,00 грн. підлягають до задоволення.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства агрофірми "Серпень" (вул. 1-го Травня, 32, смт. Тростянець, Вінницька обл., 24300, код ЄДРПОУ 30450346) на користь Фермерського господарства "Меркурій Б" (с.Бандурка, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 55247; пошт. адреса: вул. Дружби, 39, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55213, код ЄДРПОУ 34450622) 394 400,00 грн. боргу та 7888,00 грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (позивачу - на дві адреси).

Повне рішення складено 20 січня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачу (с. Бандурка, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 55247;

пошт. адреса: вул. Дружби, 39, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55213);

4 - відповідачу (вул. 1-го Травня, 32, смт. Тростянець, Вінницька обл., 24300)