Рішення

від 16.01.2014 по справі 901/3972/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2014 Справа № 901/3972/13 3а позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Пруди»

про стягнення 206708,73 грн.

Суддя Іщенко І.А.

За участю представників:

від позивача - Хомук С.М., довіреність № б/н від 06.12.2013, представник;

від відповідача - Владимирська Т.В., довіреність б/н, від 01.12.2013, представник.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробонус» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром - Пруди» та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 206708,73 грн., у тому числі суму основного боргу в розмірі 193099,20 грн., пеню в розмірі 3369,98 грн., 3% річних в розмірі 777,69 грн., відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 9461,86 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконував зобов'язання за договором поставки № Ю3027 від 18.04.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробонус» Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Пруди», у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2013 порушено провадження по справі суддею господарського суду Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.

Позивач під час судового засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти позову заперечував, однак вимоги господарського суду Автономної Республіки Крим, щодо надання відзиву або заперечень на позов відповідачем виконано не було. Під час судового засідання представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Пруди» заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк, у зв'язку з тим, що відповідачем впродовж 2013 року договірні зобов'язання частково виконанні та необхідно провести звірку по розрахункам не лише з предмету суми основного боргу, а й стосовно розміру суми нарахованих штрафних санкцій.

Розглянувши вказане клопотання, суд не знаходить підстав для його задоволення, оскільки доказів часткового виконання грошового зобов'язання відповідачем не представлено, крім того, суд звертає увагу на те, що провадження по даній справі порушено ухвалою від 29.11.2013, яка отримана представником відповідача 03.12.2013, про що свідчить поштове повідомлення з відповідною позначкою (а. с. 23), таким чином відповідач мав достатньо часу для проведення контр розрахунків та укладання мирової угоди, однак своїм правом не скористався.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробонус» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Пруди» (Покупець) укладено Договір поставки №Ю3027 (а.с. 9-15).

Відповідно до пункту 1.1 договору, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця насіння та/або засоби захисту рослин та/або міндобрива та/або мікродобрива (іменоване надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар на умовах визначених даним Договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору, асортимент, ціна, строк оплати, одиниця виміру, кількість, вартість партії Товару визначається Сторонами в Специфікації (ях) до даного Договору або в видаткових накладних.

Пунктом 1.3 встановлено, що товар поставляється партіями в порядку та на умовах, визначених даним Договором, відповідно до Специфікації (ій) або видаткової (их) накладної (их), що оформляються Сторонами на кожну партію Товару і є невід'ємними частинами даного Договору. В разі поставки Товару на умовах відстрочення платежу ассортимент, ціна, строк оплати, одиниця виміру, кількість, вартість партії Товару визначається Сторонами виключно в Специфікації (ях) до даного Договору. У випадку розбіжності даних у Специфікації (ях) щодо кількості та/або вартості Товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту поставки відповідної партії Товару, що оформлюється у порядку, визначеному пунктом 4.5, пунктом 4.6 даного Договору.

Згідно пункту 5.1 договору покупець здійснює оплату за Товар в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника згідно рахунку-фактури у порядку і строки, то визначені у спеціфікації (ях), які є невід'ємною частиною цього Договору. В разі поставки Товару згідно видаткових накладних оплата Товару здійснюється на умовах повної попередньої оплати згідно рахунку-фактури Постачальника, але в будь - якому випадку не пізніше 10 (десяти) календарних днів після поставки Товару. Оплата згідно рахунку-фактури дійсна в межах терміну визначеному в рахунку-фактурі. В разі неоплати відповідного рахунку - фактури в вищевказаний строк, рахунок-фактура анулюється і Сторони погоджують інший асортимент, ціну, кількість тощо Товару при цьому у Постачальника не виникає жодного зобов'язання щодо поставки Товару, зазначеного в анульованому рахунку-фактурі.

Пунктом 5.5 договору сторони обумовили, що датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточній рахунок Постачальника.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що В разі поставки Товару до його повної оплати Покупець зобов'язується сплатити відсотки за користування товарним кредитом у такому порядку:

5.8.1. В період до кінцевого строку оплати вартості Товару, зазначеної в відповідній Специфікації (ях) до Договору відсотки за користування товарним кредитом не нараховуються.

5.8.2. Початком нарахування відсотків за користування товарним кредитом вважається: наступний день за днем кінцевої дати сплати вартості Товару зазначеної в відповідній Специфікації (ях) до Договору або наступний день за днем поставки неоплаченого Покупцем Товару (в разі поставки на умовах попередньої оплати).

5.8.3 Плата за використання Товарного кредиту становить 0,1% від вартості поставленого та неоплаченого Товару за кожен календарний день користування, починаючи з дати, визначеної в пункті 5.8.2 до дня оплати Товару в повному обсязі.

Згідно пункту 6.1 договору покупець зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплатити Постачальникові Товар в українських гривнях у безготівковому порядку (шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на його поточний рахунок відповідно до умов договору.

Відповідно пункту 6.2 договору постачальник зобов'язується поставити Товар Покупцю відповідно до умов даного Договору, додатків до нього та специфікації. Надати Покупцю необхідну документацію, що стосується Товару.

Пункт 7.4 договору передбачає, що за порушення строку оплати, який вказано в відповідній (их) Специфікації (ях) до Договору та (або) пунктах 5.1, 5.3, 5.9.3. даного Договору, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання.

Позивач стверджує, що свої зобов'язання за договором поставки №Ю3027 від 18.04.2013 виконав у повному обсязі, та поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Пруди» товар на загальну суму 275856,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1361 від 26.04.2013 (а.с. 16).

Згідно з умовами оформленої Специфікації №1 до Договору Відповідач був зобов'язаний здійснити оплату на наступних умовах:

- 30% (82756,80 грн.) в строк до 19.04.2013;

- 70% (193099,20 грн.) в строк до 01.10.2013.

Так, 24.04.2013 відповідачем було здійснено оплату за товар в розмірі 82756,80 грн.

У порушення вимог договору, відповідачем оплата за отриманий товар вчасно та в повному обсязі не проведена, у зв'язку з чим, за ним склалась заборгованість, яка станом на день розгляду справи становить 193099,20 грн., що й стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус» з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Різновидністю правочину є договір.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 662 Цивільного Кодексу України найважливішим обов'язком продавця є передача товару покупцеві. Передача товару може здійснюватися різними способами, які визначаються самим договором.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи не надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Пруди» на дату розгляду справи належних доказів сплати заборгованості, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 193099,20 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача 10170,11 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то воно підлягає стягненню у повному розмірі.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.4 договору сторони узгодили, що за порушення строку оплати, який вказано в відповідній (их) Специфікації (ях) до Договору та (або) пунктах 5.1, 5.3, 5.9.3. даного Договору, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені в розмірі 10170,11 грн. за період, визначений позивачем підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою, отже повинна бути стягнута з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2346,95 грн.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, та встановлено, що розмір 3% за періоди, визначені позивачем, дорівнює 2346,95 грн., а отже підлягає стягненню з відповідача.

Одночасно, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 9461,86 грн.

Пунктом 5.8 договору встановлено, що в разі поставки Товару до його повної оплати Покупець зобов'язується сплатити відсотки за користування товарним кредитом у такому порядку:

5.8.1. В період до кінцевого строку оплати вартості Товару, зазначеної в відповідній Специфікації (ях) до Договору відсотки за користування товарним кредитом не нараховуються.

5.8.2. Початком нарахування відсотків за користування товарним кредитом вважається: наступний день за днем кінцевої дати сплати вартості Товару зазначеної в відповідній Специфікації (ях) до Договору або наступний день за днем поставки неоплаченого Покупцем Товару (в разі поставки на умовах попередньої оплати).

5.8.3 Плата за використання Товарного кредиту становить 0,1% від вартості поставленого та неоплаченого Товару за кожен календарний день користування, починаючи з дати, визначеної в пункті 5.8.2 до дня оплати Товару в повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що він складений вірно, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 9461,86 грн. відсотків за користування товарним кредитом підлягають задоволенню, у зв'язку з чим мають бути стягнуті з відповідача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 20.01.2014

Керуючись статями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Пруди» (вул.Керченська,18, с.Пруди, Совєтський район, Автономна Республіка Крим,97240, ЄДРПОУ 35942119) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробонус» (вул. Крупської, 18, смт.Ворзель, м. Ірпінь, Київська область, 08296, ЄДРПОУ 36426339) заборгованість у розмірі 206708,73 грн., у тому числі суму основного боргу в розмірі 193099,20 грн., пеню в розмірі 3369,98 грн., 3% річних в розмірі 777,69 грн., відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 9461,86 грн., 4134,17 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя І.А. Іщенко