Рішення

від 17.01.2014 по справі 904/9260/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.01.14р. Справа № 904/9260/13

За позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив № 121"Старт", м. Дніпропетровськ

про стягнення 81 328, 20 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Іщенко Ю.С. - представник (дов. №101 від 02.02.2011 року)

від відповідача: Калініна Ю.Ю.- Голова кооперативу

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 121 "Старт" про стягнення заборгованості у розмірі 81 328,20 грн., з яких 76 244,22 грн. заборгованість за спожиту теплову енергію та 5 083,98 грн. пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 010402 про постачання теплової енергії від 07.09.2010 року в частині своєчасної та повної сплати теплової енергії за період з 01.03.2010 року по 30.09.2013 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.12.2013 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 16.12.2013 року на 16.01.2013 року.

16.01.2014 року представник позивача надав у судовому засіданні заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначає, що відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі 20 000,00 грн., тому просить суд стягнути з відповідача 61 305,52 грн., з яких 56 244,22 грн. заборгованість за спожиту теплову енергію та 5 061,30 грн. пеня.

16.01.2014 року представник відповідача надав до господарського суду Дніпропетровської області відзив на позовну заяву, в якій проти основної суми заборгованості не заперечує, в частині стягнення пені просить відмовити.

16.01.2014 року представник відповідача надав у судовому засіданні заяву, в якій просить суд виключити вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 5 061,30 грн., оскільки кооператив є не прибутковим підприємством.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.01.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2010 року між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (Енергопостачальна організація) та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив № 121 "Старт" (Споживач) був укладений договір № 010402 про постачання теплової енергії (а.с.10).

Відповідно до пункту 1.1 договору, за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 07.09.2013 року. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 11.4 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб),

- гаряче водопостачання - протягом 350 діб,

- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою,

- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Позивачем здійснено поставку теплової енергії відповідачу, про що складені акти прийому-передачі виконаних робіт:

- за березень 2010 року на суму 31 922,09 грн.,

- за квітень 2010 року на суму 219,23 грн.,

- за жовтень 2010 року на суму 8 635,04 грн.,

- за листопад 2010 року на суму 8 702,92 грн.,

- за грудень 2010 року на суму 16 977,65 грн.,

- за січень 2011 року на суму 23 893,08 грн.,

- за лютий 2011 року на суму 22 665,48 грн.,

- за березень 2011 року на суму 23 836,69 грн.,

- за квітень 2011 року на суму 8 266,22 грн.,

- за жовтень 2011 року на суму 5 686,64 грн.,

- за листопад 2011 року на суму 20 611,44 грн.,

- за грудень 2011 року на суму 14 144,16 грн.,

- за січень 2012 року на суму 21 765,50 грн.,

- за лютий 2012 року на суму 32 849,78 грн.,

- за березень 2012 року на суму 19 266,37 грн.,

- за квітень 2012 року на суму 5 708,16 грн.,

- за жовтень 2012 року на суму 5 899,44 грн.,

- за листопад 2012 року на суму 24 338,50 грн.,

- за грудень 2012 року на суму 20 501,40 грн.,

- за січень 2013 року на суму 32 817,02 грн.,

- за лютий 2013 року на суму 23 335,60 грн.,

- за березень 2013 року на суму 20 697,59 грн.,

- за квітень 2013 року на суму 8 582,84 грн. (а.с.46-69).

Позивач поставив відповідачу теплову енергію за період з 01.03.2010 року по 30.09.2013 року на суму 399 066,02 грн.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 7.3 договору споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду, за який він сплачує.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (пункт 7.4 договору).

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату теплової енергії № 010402:

- 31.03.2010 року на суму 31 922,09 грн.,

- 30.04.2010 року на суму 219,23 грн.,

- 31.10.2010 року на суму 8 635,04 грн.,

- 30.11.2010 року на суму 8 702,92 грн.,

- 31.12.2010 року на суму 16 977,65 грн.,

- 31.01.2011 року на суму 23 893,08 грн.,

- 28.02.2011 року на суму 22 665,48 грн.,

- 31.03.2011 року на суму 23 836,69 грн.,

- 30.04.2011 року на суму 8 266,22 грн.,

- 31.10.2011 року на суму 5 686,64 грн.,

- 30.11.2011 року на суму 20 611,44 грн.,

- 31.12.2011 року на суму 14 144,16 грн.,

- 31.01.2012 року на суму 21 765,50 грн.,

- 29.02.2012 року на суму 32 849,78 грн.,

- 31.03.2012 року на суму 19 266,37 грн.,

- 30.04.2012 року на суму 5 708,16 грн.,

- 31.10.2012 року на суму 5 899,44 грн.,

- 30.11.2012 року на суму 24 338,50 грн.,

- 31.12.2012 року на суму 20 501,40 грн.,

- 31.01.2013 року на суму 32 817,02 грн.,

- 31.02.2013 року на суму 23 335,60 грн.,

- 31.03.2013 року на суму 20 697,59 грн.,

- 30.04.2013 року на суму 8 582,84 грн. (а.с.22-45).

Відповідач частково оплатив спожиту теплову енергію у розмірі 339 140,62 грн., а також позивачем було виконане коригування на суму 3 681,18 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію становить 56 244,22 грн., що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 175 Господарського кодексу зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення пункту 7.4 договору строк оплати теплової енергії за спірний період є таким, що настав.

Доказів оплати теплової енергії у повному обсязі відповідач не надав, з сумою боргу погодився.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 56 244,22 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені за період з 16.01.2013 року по 10.10.2013 року у сумі 5 061,30 грн. суд зазначає наступне.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог за період з 16.01.2013 року по 10.10.2013 року у сумі 5 061,30 грн. (а.с.99).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Однак, відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд перевірив розрахунок позивача щодо нарахування пені. Розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Пунктом 8.2.3 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.

Відповідач посилається на тяжке фінансове становище та просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 5 061,30 грн. (а.с.105).

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу Ураїни встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (пункт 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Приймаючи до уваги майновий стан відповідача, визнання ним суми основного боргу та періодичне здійснення платежів, господарський суд вважає за можливе на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 90 % та стягнути 10 % від суми пені, яку заявлено до стягнення позивачем.

Таким чином, сума пені, яка підлягає задоволенню становить 506,13 грн.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судові витрати у справі покладаються на відповідача у розмірі 1 720,50 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 121 "Старт" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Богдана Хмельницького, 27; ідентифікаційний код 23068348) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 37; ідентифікаційний код 32082770) заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 56 244,22 грн., пеню у сумі 506,13 грн. та судовий збір у сумі 1 720,50 грн., про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 20.01.2014 р.

Суддя Я.С. Золотарьова