Рішення

від 14.01.2014 по справі 901/3954/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.01.2014Справа №901/3954/13

За позовом заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України (вул. Казанська, 27, м. Сімферополь, АР Крим, 95006) в інтересах держави в особі

державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" (вул. Залізнична, 5, м. Сімферополь, АР Крим, 95043)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (вул. 60 років Жовтня, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

про стягнення 43 931,70 грн.

Суддя І.І. Дворний.

Представники від сторін:

прокурор - Реднікін М.В. службове посвідчення №021115, від 25.03.2013, старший прокурор Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері;

від державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд"- Корж Ю.С, довіреність №6 від 10.01.2014, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: 26 листопада 2013 року заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" заборгованості в розмірі 43931,70 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 199 Господарського кодексу України, статей 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані порушенням з боку відповідача своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості переданого позивачем у власність відповідача товару на підставі накладної №б/н від 24 квітня 2012 року, що призвело до виникнення заборгованості. Несплата відповідачем грошових коштів й послугувала підставою для звернення позивача до суду з позовом про їх стягнення у примусовому порядку.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2013 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

17 грудня 2013 року державне підприємство Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" надало суду письмові пояснення на позов прокурора, у яких повідомило, що повністю підтримує позовні вимоги та звернуло увагу суду на те, що відповідач визнав свій борг уклавши та підписавши акт звірки взаєморозрахунків.

Через неявку представника відповідача у судове засідання суд відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відклав, про що 17 грудня 2013 року виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання, що відбулось 14 січня 2014 року, з'явились прокурор та представник позивача, які наполягали на задоволенні позовних вимог. У свою чергу, відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, правом надати відзив на позов не скористався, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» (позивач) та товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (відповідач) уклали угоду про покупку товару, на виконання умов якої позивач 24 квітня 2012 року на підставі накладної №б/н від 24 квітня 2012 року поставив відповідачу товар на загальну суму 43931,70 грн., а саме: швелер 10, трубу ст. діаметром 325*6, пісок морський, щебінь 20-40, цемент сс. ЩПЦIII/А-400, кисень, проволоку ст. діаметром 1,1, арматуру АІ діаметром 8, арматуру АIII діаметром 12, арматуру АIII діаметром 26, електрод діаметром 2, балон - пропан.

Позивач наполягає на тому, що на умовах домовленості між сторонами відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти товар та сплатити його вартість.

Так, матеріали справи свідчать, що товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" отримало вищевказаний перелік цінностей, що підтверджується підписом генерального директора товариства та відбитком печатки на накладній (а.с. 4).

Жодних претензій щодо поставлення позивачем матеріальних цінностей за домовленістю від відповідача також не надходило. Докази зворотного сторонами представлені не були та в матеріалах справи відсутні, отже, суд дійшов висновку про те, що свої зобов'язання щодо поставлення відповідачу матеріальних цінностей позивач виконав належним чином.

У свою чергу, відповідач не скористався наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правами та не надав суду жодних доказів, які б спростували встановлені факти.

Заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" наполягав на тому, що відповідач порушив взяте на себе зобов'язання, а саме, не оплатив вартість поставленого товару в повному обсязі або не здійснив його повернення та ігнорує свій обов'язок оплати згідно домовленостей, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 43931,70 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем вартості поставленого товару, на адресу останнього позивачем була направлена претензія за вих. №170 від 24 травня 2013 року щодо погашення 43931,70 грн. заборгованості за поставку товару по накладній №б/н від 24 квітня 2012 року. У претензії зазначалось про те, що у разі невиконання заявлених вимог державне підприємство Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" буде змушене звернутися до правоохоронних органів з порушенням питання про стягнення суми заборгованості в примусовому порядку (а.с. 12).

Проте, заходи досудового врегулювання спору не призвели до повного погашення заборгованості відповідачем.

У відповідь на претензію позивача відповідач підтвердив факт поставки товару на суму 43931,70 грн. та повідомив про неможливість погашення заборгованості, оскільки з ним не розрахувався його контрагент - « 28 УНР» на об'єкті якого проводились ремонтні роботи з використанням матеріалів поставлених позивачем. По факту розрахунку контрагента за виконані роботи товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" зобов'язалось погасити заборгованість перед позивачем за поставлені матеріали.

За період з вересня 2012 року по травень 2013 року державне підприємство Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" та товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" уклали акт звірки взаєморозрахунків відповідно до якого відповідач визнав заборгованість перед позивачем на суму 43931,70 грн., що підтверджується підписом представника відповідача та печаткою товариства на акті (а.с. 14).

Втім, як стверджують прокурор та позивач, жодних оплат на момент подачі позову від відповідача не надійшло.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за отриманий товар складає 43931,70 грн. До моменту звернення прокурора до суду з позовом, вказана сума боргу сплачена не була, докази зворотного на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надавались.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати за поставлений товар і послугувало підставою для звернення прокурора в інтересах держави з позовними вимогами про стягнення суми заборгованості у примусовому порядку.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 121 Конституції України, статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звернутись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших та інших юридичних осіб. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор мар право звертатися до господарського суду в інтересах держави.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №З-рп/99 визначено, що інтереси держави є оціночним поняттям і тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Окрім того, поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

В системі Збройних Сил України таким органом виступає Міністерство оборони України, структурним підрозділом якого є державне підприємство Міністерства оборони України "Кримвійськбуд".

Предметом спору у справі є стягнення суми боргу з відповідача за поставлений на виконання домовленостей між сторонами товар, визначений у видатковій накладній.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 Цивільного кодексу України).

Взаємовідносини, що склались між сторонами у справі, суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору купівлі-продажу, згідно якого та в силу статті 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, домовленостей між сторонами, відповідач не розрахувався у повному обсязі за поставлений товар, заборгувавши позивачу 43931,70 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем суду надано також не було, більш того, останній не скористався своїм правом подати письмові пояснення з спростуванням доводів позивача, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. За таких обставин, вказана сума боргу є підтвердженою у розмірі 43931,70 грн., саме така сума була заявлена прокурором до стягнення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх обов'язків в частині повної та своєчасної оплати отриманого від позивача товару, який спростований не був, у зв'язку з чим позовні вимоги заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14 січня 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 17 січня 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (вул. 60 років Жовтня, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, код 30691941) на користь державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" (вул. Залізнична, 5, м. Сімферополь, АР Крим, 95043, код 24308323) 43931,70 грн. заборгованості.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (вул. 60 років Жовтня, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, код 30691941) у дохід Державного бюджету (УДКСУ у м. Сімферополі АРК, код ЄДРПОУ 38040558, рахунок №31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) судовий збір в сумі 1720,50 грн.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний