Рішення

від 14.01.2014 по справі 910/21249/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21249/13 14.01.14

За позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс";

до Приватного акціонерного товариства "Вавілон";

про стягнення 6 297,00 грн.

О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Карбань Н. В., представник, довіреність № 19 від 31.12.2013 р.;

Від відповідача: не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2013 року порушено провадження у справі №910/21249/13, розгляд справи призначено на 19.11.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року відкладено розгляд справи на 03.12.2013 року.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року справу № 910/21249/13 передано для розгляду судді Борисенко І.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року відкладено розгляд справи на 14.01.2014 року.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року справу № 910/21249/13 передано для розгляду судді Мандриченку О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року справу №910/21249/13 прийнято до провадження та призначено до слухання на 14.01.2014 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 6 000,00 грн. основного боргу по сплаті вартості використання фіксованих місць паркування автотранспортних засобів за договором № 1.1-236.11 від 30.12.2011 року., 233,19 грн. пені, 63,81 грн. трьох відсотків річнихз простроченої суми, а також 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні 14.01.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленням, яке повернулось на адресу суду і підтверджують факт направлення ухвал господарського суду на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Вавілон", повноважних представників в судове засідання не направив, письмовий відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги по суті не заперечив.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (позивач) та Приватним акціонерним товариством "Вавілон" (відповідач) 30.12.2011 року було укладено договір №1.1-236.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору сторона-1 надає стороні-2 право на експлуатацію 5 фіксованих місць для щоденного паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Артема, 20 (для ресторану byblos).

Згідно з п. 3.1. договору загальна вартість використання 5 фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів складає 2 400,00 грн. на місяць з ПДВ.

Відповідно до п. 3.2. договору розрахунок між сторонами здійснюється щомісячно шляхом попередньої оплати у розмірі 100% щомісячного платежу не пізніше 15 числа поточного місяця.

Між сторонами 28.04.2012р. було укладено додаткову угоду №1 до договору №1.1-236.11 від 30.12.2011. Відповідно до додаткової угоди №1 п. 3.1. договору викладено у новій редакції, при цьому розмір оплати послуг за договором позивач та відповідач не змінювали.

Відповідно до п. 5.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.12 і діє до 31.12.2012 року.

Згідно з п. 5.2. договору якщо за місяць до закінчення терміну дії договору позивач або відповідач письмово не повідомить про розірвання договору, договір вважається продовженим ще на один рік. Враховуючи передбачене договором вищезгадане положення, договір був пролонгований на наступний календарний рік. Відповідно зобов'язання позивача та відповідача по договору є чинними впродовж 2013 року.

За доводами позивача, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти внесення плати за послуги надані позивачем відповідно до умов договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті отриманих послуг за травень-липень 2013 року в розмірі 6000,00 грн. Доказів своєчасного виконання своїх грошових зобов'язань за договором № 1.1-236.11 від 30.12.2011 р. відповідачем не надано, обставини, повідомлені позивачем відповідач не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України зазначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до угоди про розстрочення боргу від 11.07.2013 року, відповідач гарантував позивачу сплатити заборгованість в розмірі 10 800,00 грн. за договором частинами згідно графіку до 31.08.2013.

Як свідчать матеріали справи, сторони 12.07.2013 року уклали угоду про розірвання договору про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування № 1.1-236.11 від 30.12.2011 р. Пунктом 3 даної угоду сторони визначили, що відповідач зобов'язується сплатити в повному обсязі заборгованість згідно угоди про розстрочення боргу від 11.07.2013 до 31.08.2013 року.

Відповідач частково оплатив належні за договором платежі, цим самим порушив встановлений термін їх здійснення. Станом на час подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті вартості використання фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів за договором від 30.12.2011 року № 1.1-236.11 не сплачена та становить 6000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 6 000,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 4.1. договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 233,19 грн.

Згідно з п. 4.1. договору за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п. 3.1. цього договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 233,19 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних, що за розрахунком позивача складає 63,81 грн.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 63,81 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Вавілон" (інд. 01133, м. Київ, вул. Артема, 20, код ЄДРПОУ 24091272) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (інд. 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код ЄДРПОУ 35210739) 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 233 (двісті тридцять три) грн. 19 коп. пені, 63 (шістдесят три) грн. 81 коп. 3% річних з простроченої суми, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 21.01.2014 р.