Постанова

від 23.08.2006 по справі 14/142-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/142-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.08.06                                                                                       Справа №14/142-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Шевченко Т. М.  , Юхименко О.В.

при секретарі: Соколов А.А.

За участю представника:

позивача:      Забава  С.В., довіреність №169/102  від 18.08.2006р.

відповідача:       не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Відкритого  акціонерного  товариства по газопостачанню  та  газифікації  «Запоріжгаз», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької  області від 08.06.2006р. по справі №14/142/06

про стягнення суми

встановив:

          Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.06.2006 року по справі №14/142/06 (суддя Хоролець  Т.Г.) позовні  вимоги Дочірньої компанії  «Газ України» Національної  акціонерної  компанії  «Нафтогаз  України», м. Київ задоволені  частково. Суд  стягнув з відповідача на користь  позивача  1 218 665,18грн.  основного  боргу, 364 049,64грн.  втрат  від  інфляції, 89 475,95грн. – 3%  річних, 16721,90грн.  держмита  та 109,92грн.  витрат  на інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу.  В частині  стягнення пені відмовлено на підставі  ст. 12 Закону України “Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання  його  банкрутом”.  

          Рішенням суду встановлено, що  на виконання  умов  договору №06/03-1850  від 22.04.2003р.  позивач передав  відповідачу  природний  газ  в  обсязі  24643,410тис.куб.м.  на  загальну  суму  6 650 024, 18грн. В супереч  вимогам розділу 6  договору,  відповідач  свої  зобов'язання  щодо  повної  та своєчасної  оплати  отриманого  товару  виконав  неналежним  чином, у  зв'язку із  чим  за ним  рахується  заборгованість в сумі 1 218 665,18грн.  Крім того, суд  на підставі ст. 625  ЦК України визнав  законними  та обґрунтованими  вимоги позивача  щодо  стягнення  364 049,64грн.  втрат  від  інфляції  та  89 475,95грн. – 3%  річних. В обґрунтування  відмови  у стягненні  пені  суд виходив  з того, що   ухвалою  господарського суду Запорізької  області по справі №21/84  від 20.04.2004р. порушено  справу  про  банкрутство  ВАТ по газопостачанню  та  газифікації  “Запоріжгаз” і введено  мораторій  на задоволення  вимог  кредиторів. Посилаючись  на положення  ст. 12 Закону України “Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання  його  банкрутом” суд вказав  на те, що під  час  дії  мораторію  не  нараховується  неустойка (пеня, штраф) не  застосовуються  інші санкції  за  невиконання або  неналежне  виконання  грошових  зобов'язань  і  зобов'язань  по сплаті  податків  та зборів  обов'язкових  платежів.   

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Відкрите  акціонерне  товариство по газопостачанню  та  газифікації  «Запоріжгаз», м. Запоріжжя  подало апеляційну скаргу. Заявник  вважає, що суд  першої  інстанції  необґрунтовано  стягнув  з  відповідача  3%  річних  та  суму  втрат  від  інфляції. Зауважує, що  сума  3 %  річних  та  втрат  від  інфляції  підлягає  стягненню  саме  у  випадку  неналежного виконання  господарського  зобов'язання – прострочення  боржника, а  отже – є суто  штрафними  санкціями. Крім  того, зміст  самої  ст. 625  ЦК України  свідчить  про те, що  зазначені  суми  носять  характер  санкцій  за  невиконання  або  несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань.  Як  встановлено  судом  першої  інстанції, 20.04.2004р.  по справі №21/84  порушено  провадження  у  справі про  банкрутство  Відкритого  акціонерного  товариства  по газопостачанню  та  газифікації  «Запоріжгаз»  і  одночасно  введений  мораторій  на  задоволення  вимог  кредиторів, який  діє і  по теперішній  час.  Відповідно до  абз.2п.4 ст.12  Закону України  «Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання  його   банкрутом»  під  час  дії  мораторію  не  нараховуються  неустойка (штраф, пеня)  та не  застосовуються  інші  санкції  за  невиконання  або  неналежне  виконання  грошових  зобов'язань  і  зобов'язань  по сплаті  податків  та зборів (обов'язкових  платежів). Отже, вимоги  позивача  про стягнення  з ВАТ «Запоріжгаз»  пені   в сумі 122 865,20грн., 3%  річних у сумі 89475,95грн.  та  втрат  від  інфляції  в сумі 364 049,64грн.  є  необґрунтованими  та  незаконними.      

Апеляційна  скарга  Відкритого  акціонерного  товариства по газопостачанню  та  газифікації  «Запоріжгаз», м. Запоріжжя   прийнята до  розгляду  та  призначена  слуханням  на 10.08.2006р.

Розпорядженням Заступника Голови  Запорізького  апеляційного  господарського суду  №2247  від 09.08.2006р. розгляд  скарги  передано  колегії  суддів у складі:  головуючий – Коробка Н.Д. (доповідач), суддів – Шевченко  Т.М., Юхименко О.В.

Представник  заявника в судовому  засіданні  підтримав  вимоги з підстав, викладених у скарзі. Крім  того, в  усних  поясненнях  представник  заявника  зауважив, що в  актах  приймання-передачі природного  газу  ВАТ “Запоріжгаз”  прийняв  від  позивача  природний  газ  для  потреб  промислових  споживачів  та  потреб  споживачів  гозрозрахункового  компобуту. В свою  чергу, відповідно  до умов  договору  №06/03-1850,  покупець  зобов'язався  оплачувати  природний  газ, поставлений  лише  для  потреб  промислових  споживачів. Таким  чином, на  думку  заявника сума  позову  має  бути  скорегована  позивачем  в  сторону  зменшення, шляхом вирахування  із  загальної  вартості,  ціну  поставленого природного  газу  для  потреб споживачів  гозрозрахункового  компобуту.

Позивач у  відзиві  на апеляційну  скаргу  вважає  доводи  відповідача  такими, що  не відповідають  фактичним  обставинам  справи  та  чинному  законодавству  і  є  помилковими  зважаючи  на наступне. Відповідно до ст.1 Закону   України  «Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання  його   банкрутом»  під  терміном «грошове зобов'язання»  розуміється  зобов'язання  боржника заплатити кредитору  певну  грошову  суму  відповідно до  цивільно-правового  договору  та  на інших  підставах, передбачених  цивільним  законодавством  України. Такі  підстави передбачені, зокрема, ч.2 ст. 625  ЦК України  згідно з  якою  боржник, який  прострочив  виконання  грошового  зобов'язання , на  вимогу  кредитора  зобов'язаний  сплатити  суму  боргу  з  урахуванням   встановленого  індексу  інфляції  за  весь час  прострочення, а  також три  проценти  річних  від  простроченої  суми, якщо  інший  розмір  процентів  не  встановлений договором або  законом. У зв'язку  з цим, на  думку  позивача, грошовими  зобов'язаннями  Товариства  перед  Компанією  є  грошова  сума, що  визначена  з  урахуванням  встановленого  індексу  інфляції  та  3%  річних. Відповідно до  абз.2 ч.4 ст.12  Закону  дія  мораторію  поширюється  на  нараховану  позивачем  пеню, а  суми  боргу  з  урахуванням  індексу  інфляції  та  3%  річних , як  плати  за  користування  коштами, підлягають  стягненню.

На усні доповнення  заявника, представник ДК “Газ  України”  НАК “Нафтогаз   України”  в усних запереченнях  зауважив, що  акти  приймання-передачі  природного  газу складалися  самим  відповідачем  та подавалися  до  підпису   позивачу. Отже  він  самостійно, без  погодження  із  постачальником  зробив  розподіл  поставленого  йому газу за  різними категоріями споживачів, хоча  загальна  кількість  (обсяг)  переданого  газу  є  ідентичною обсягу, визначеному  за умовами  договору  №06/03-1850.  

На  підставі  викладеного, позивач  просить  в  задоволенні  апеляційної скарги  ВАТ «Запоріжгаз»  відмовити, а  рішення  господарського суду  Запорізької  області  від 08.06.2006р.  у  справі  № 14/142/06  залишити  без   змін.  

Представники  сторін на  здійсненні  технічної фіксації  судового  процесу  не наполягали.

За  клопотанням  відповідача  в  розгляді  скарги  оголошувалась  перерва  до  23.08.2006р.  для  оголошення постанови в повному  обсязі.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів не знаходить підстав передбачений ст. 104 ГПК України  для зміни  чи  скасування  судового  акту,  виходячи з наступного.

Правовідносини  сторін  були  врегульовані договором №06/03-1850 на постачання  природного  газу, відповідно до умов  якого  постачальник – Дочірня компанія «Газ України» Національної  акціонерної  компанії  «Нафтогаз  України», м. Київ   зобов'язався  передати  покупцю -  Відкритому  акціонерному  товариству по газопостачанню  та  газифікації  «Запоріжгаз», м. Запоріжжя   в  2003 році  природний  газ  для  потреб промислових споживачів, а  покупець  зобов'язався  прийняти та  оплатити  газ  на умовах даного договору.

Згідно  п.3.1  договору, постачальник  передає  покупцю  газ  в загальному  потоці  газу  на  газовимірювальних  станціях (ГВС), що  знаходяться   на кордоні  України  в  пунктах  приймання-передачі  газу  в  газотранспортну  систему  ДК «Укртрансгаз».  Кількість  газу, поставленого покупцю, закріплюється  щомісячними  актами  приймання-передачі   газу, які  підписуються  повноважними  представниками  постачальника  і  покупця  на  підставі  наданих  покупцем  розподільчих  відомостей  споживання газу  споживачами, але  не більше  місячних обсягів, зазначених  у п.2.1  цього  договору (п.3.3 договору).

Згодом, вартість газу, обсяги  постачання  та  строк  дії  договору  сторонами  змінювалися  у  додаткових  угодах  №1  від 30.04.2003р., №2  від 29.10.2003р. та №3  від 31.12.2003р. Зрештою було  обумовлено, що постачальник  передає покупцеві  в  2003р.  газ  в  обсязі  до 24643,410  тис.куб.м. (п.2.1  договору). Загальна  сума  договору, в  новій  редакції  п.5.2  становить  6650024,21грн., в  т.ч.  ПДВ  0%.

Актами  приймання-передачі  природного газу  від 31.05.2003р.,  від 30.06.2003р., від  31.07.2003р., від 31.08.2003р.,  від 30.09.2003р.,  від 31.10.2003р., від 30.11.2003р.,  від 31.12.2003р. позивач  передав  відповідачу  природний  газ в  об'ємі 24 643,410тис.куб.м. на  загальну  суму 6650024,18грн.

Посилання  заявника на  те, що  за  актами  приймання-передачі природного  газу  він приймав   газ  як  для  потреб  промислових  підприємств  так і  для  потреб  споживачів  гозрозрахункового  компобуту, а  тому  оплата  повинна  проводитися  ним  лише в частині  отриманого  природного  газу  для  потреб  промислових  споживачів  колегією  суддів  до уваги  не приймається  та спростовується наступним.

Дійсно, в  актах  приймання-передачі  природного газу зазначено, що  ВАТ “Запоріжгаз”  прийняв  від  ДК “Газ  України” НАК “Нафтогаз  України”  газ як для  промислових споживачів так і для потреб споживачів  гозрозрахункового  компобуту. Проте,  як  зазначено  в самих  актах,  загальний  обсяг   газу  визначений в актах  переданий саме  по договору №06/03-1850  від 22.04.2003р.,  щомісячні  обсяги  газу  співпадають  із  визначеними  у договорі, за  єдиною ціною, передбачену  умовами  договору. Згідно  п.1.1  договору, предметом  договору є  передача саме  природного газу  для  потреб  промислових  споживачів, але враховуючи, що  акти  приймання-передачі  газу  складаються  безпосередньо  самим покупцем  останній  самостійно  розподілив вже переданий  обсяг  газу  для  потреб  різних  споживачів. Отож, вказане  не  звільняє   покупця  від  обов'язку  сплати  загального  обсягу  поставленого  та  неоплаченого газу.        

Відповідно до п.6.1  договору, оплата  за  природний  газ  проводиться  покупцем  виключно  грошовими  коштами  в  такому  порядку:

- перша  оплата  в  розмірі 50% від  вартості запланованих   місячних  обсягів   проводиться  не  пізніше  ніж  за 5  банківських днів до  початку  місяця  поставки  газу;

-  послідуючі  оплати проводяться  плановими  платежами, по 25% від  вартості запланованих  місячних обсягів, до 10-го та 20-го  числа  поточного місяця.

          Остаточний  розрахунок   здійснюється  на  підставі  акту  приймання-передачі  газу  (за  звітний  місяць) до 10-го  числа   місяця, наступного  за  звітним.  

          Відповідно до п.4  Додаткової угоди №3  від 31.12.2003р.   угода  набирає  чинності і  діє  до  31.12.2003р.  в частині  постачання  природного  газу, а в  частині  проведення  розрахунків – до повного  їх  здійснення.

          Відповідно до  п.4 Прикінцевих  положень Господарського кодексу України, п.4 Прикінцевих  та перехідних  положень ЦК України, щодо господарських та відповідно цивільних  відносин, які  виникли  до  набрання  ними чинності, положення  цих  Кодексів  застосовуються  до  тих  прав і обов'язків, що  виникли  або  продовжують  існувати  після  набрання  ними  чинності. Враховуючи  викладене, до  прав  і  обов'язків  сторін  у справі   слід застосовувати  положення Господарського кодексу України та  Цивільного  кодексу України, що  набули  чинності з 01.01.2004р.

           Згідно статті 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст.193 Господарського кодексу України  та ст.525 ЦК України).

Як  вірно  встановив  суд  першої  інстанції, доказів  повної  та  своєчасної  оплати  отриманого  за  договором  природного газу   відповідач  суду не надав. Матеріалами справи  підтверджується  сплата   лише  5 431 359грн., що  не заперечує  і  сам  відповідач.

Таким чином, борг на час  звернення  позивача  із  вимогами до суду  та  прийняття  рішення  у справі  становить  1 218 665,18грн.  і  підставно  стягнутий  судом.

Колегія суддів  також  погоджується  із  висновком  суду  першої  інстанції щодо  відмови позивачу в частині  стягнення  суми  пені  в  силу ст. 12  Закону України “Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання його  банкрутом”, відповідно до умов  якої, на  протязі дії  мораторію  не нараховується  неустойка (штраф, пеня) не застосовуються інші  санкції  за  невиконання  чи неналежне  виконання грошових  зобов'язань і  зобов'язань  з  уплати  податків і  зборів (обов'язкових  платежів).

Як  вбачається  із  залучених до  справи  документів, ухвалою  господарського  суду Запорізької області  від 20.04.2004р. порушена справа №21/84  про  банкрутство  Відкритого  акціонерного   товариства по газопостачанню  та  газифікації «Запоріжгаз» і відповідно введено  мораторій  на задоволення  вимог  кредиторів.  Справа  №21/84  про  банкрутство  Відкритого  акціонерного   товариства по газопостачанню  та  газифікації «Запоріжгаз»  до  теперішнього    часу  не  припинена (публікації   не було).  

Відповідно до статті 1 Закону України “Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання його  банкрутом”  мораторій  на задоволення  вимог кредиторів – це зупинення  виконання  боржником  грошових  зобов'язань  і  зобов'язань  щодо  сплати податків  і зборів (обов'язкових платежів), термін  виконання  яких  настав  до дня  введення  мораторію, і припинення  заходів, спрямованих  на забезпечення  виконання  цих  зобов'язань  та  зобов'язань  щодо  сплати  податків  і зборів (обов'язкових  платежів), застосованих до прийняття рішення про введення  мораторію. Мораторій поширюється на задоволення  вимог конкурсних  кредиторів  за грошовими зобов'язаннями  та зобов'язаннями щодо  сплати  податків і зборів (обов'язкових  платежів), а також  на задоволення  вимог  кредиторів щодо  відшкодування  збитків ,які  виникли  у зв'язку з відмовою боржника  від виконання  зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною 10 статті 17 Закону.  Введення  мораторію   впливає лише на виконання  грошових  зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), але не  зачіпає  порядку  судового захисту  конкурсних кредиторів в  позовному  провадженні (за винятком  нарахування  останніми  штрафних  санкцій).

          Відповідно до ст.625 ЦК України  боржник, який прострочив  виконання грошового  зобов'язання, на вимогу  кредитора  зобов'язаний  сплатити  суму  боргу з урахуванням  встановленого  індексу інфляції   за весь  час прострочення, а  також 3% річних  від простроченої  суми, якщо  інший  розмір процентів не встановлений  договором  або  законом. У зв'язку із  цим, грошовими  зобов'язаннями  боржника   перед  кредитором є   грошова  сума, що  визначена  з урахуванням  встановленого  індексу  інфляції  та  трьох  процентів  річних.

          Але, посилання  відповідача  на ст. 12 Закону України “Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання його  банкрутом” в  даному  випадку  безпідставна, оскільки вказана  норма  визначає  конкретний  проміжок часу, протягом якого  не нараховується  неустойка  та не застосовуються  інші  санкції, і  цей проміжок  часу  лише  відповідає  строку  дії  мораторію  на  задоволення  вимог  кредиторів, але ніяк не пов'язаний  з його  суттю. Тобто, боржник  повинен  виконувати зобов'язання, що виникли  після  введення  мораторію, але за їх  невиконання  або  неналежне  виконання  неустойка  не нараховується, а  інші  санкції не застосовуються.

          Оскільки інфляційні   втрати пов'язані  з  інфляційними  процесами в  державі  та за своєю правовою  природою  є  компенсацією  за понесені  збитки, спричинені  знеціненням  грошових  коштів, а  три  проценти  річних - платою  за  користування  коштами, що  не були  своєчасно  сплачені  боржником ,то ні три  проценти  річних, ні  індекс  інфляції   не  відносяться  до  санкцій, передбачених  ст.12   Закону України “Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання

          Заперечення  заявника  спростовуються вищевикладеними  обставинами.

Враховуючи  зазначене  та з огляду на відповідність  висновків, викладених  у рішенні господарського  суду  Запорізької  області, обставинам  справи та чинному  законодавству, колегія суддів дійшла висновку  про не обґрунтованість вимог Акціонерного  товариства «Наш  банк», м. Запоріжжя  щодо скасування рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України  судові  витрати за подання  апеляційної  скарги покладаються  на заявника.

               На підставі викладеного, керуючись ст. ст.101, п.1ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький  апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ :

                 Апеляційну скаргу Відкритого  акціонерного  товариства по газопостачанню  та  газифікації  «Запоріжгаз», м. Запоріжжя    залишити  без  задоволення.

                 Рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.2006р. по справі №14/142/06 – без  змін.

Постанова  оформлена  відповідно до вимог ст. 84 ГПК України  23.08.2006р.           

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Шевченко Т. М.  Юхименко О.В.