Рішення

від 13.01.2014 по справі 910/21705/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21705/13 13.01.14

За позовом Запорізького державного медичного університету

До Приватного підприємства «Лаборант»

про стягнення 33 905,65 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Гуназа В.Г. - по дов. №01/5318 від 27.12.2013р.

Від відповідача: не з'явилися.

Обставини справи :

Запорізький державний медичний університет звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Лаборант» 33 905,65 грн., із яких: 12 902, 15 грн. - пеня, 21 003, 50 грн. -штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2013р. порушено провадження у справі № 910/21705/13, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 09.12.2013 р. за участю представників сторін.

04.12.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 13.11.2013 р. не виконали.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне даної справи відкласти на 13.01.2014р.

У судовому засіданні 13.01.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - Приватне підприємство «Лаборант» Управління, був належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення Господарського суду міста Києва, яке отримане відповідачем 13.12.2013 року та 18.12.2013р.

Відповідач не направив в судове засідання повноважних представників, не надав суду письмовий відзив на позовну заяву, позовні вимоги по суті не заперечив.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 13.01.2014р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд:

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

15.11.2012 року між Запорізьким державним медичним університетом (надалі позивач) та Приватним підприємством «Лаборант» (надалі відповідач) було укладено договір №276Т-12 про закупівлю системи програмної заморозки типу «Kryo».

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1. договору сторони визначили строк поставки товару жовтень - грудень 2012 року.

У п. 6.3.1. договору відповідач зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

При розгляді справи судом встановлено, що поставка системи програмної заморозки типу «Kryo» була здійснена відповідачем з порушенням строків поставки, а саме 13 лютого 2013року, що підтверджується видатковою накладною №7.

Позивач направляв відповідачеві претензію №б/н від 26.03.2013 року, однак відповіді на неї не отримав.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 7.2. договору зазначено, що за порушення строків виконання зобов'язання відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого у визначений строк товару за кожний день такої затримки до повного їх виконання., а за прострочення зверх 30 днів, додатково утримується штраф у розмірі 7% указаної вартості.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 12 902, 15 грн. пені та 21 003, 50 грн. штраф Господарський суд вважає вказану вимогу позивача законною і обґрунтованою.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Лаборант» (03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 16, код ЄДРПОУ 35075530) на користь Запорізького державного медичного інституту (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26, код ЄДРПОУ 02010741) 12 902 грн. 15 коп. пені, 21 003 грн. 50 коп. - штраф, 1 720, 50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили..

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.01.2014 р.

Суддя Трофименко Т. Ю.