Постанова

від 20.01.2014 по справі 813/8853/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2014 року № 813/8853/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників

від позивача - Полянський В.Є., Меленюк Г.Б.,

від відповідача - Батьков В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Львові адміністративну справу за позовом Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (надалі СГ ТзОВ) «Стир» до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання недійсним припису, -

в с т а н о в и в :

СГ ТзОВ «Стир» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання недійсним пункт 2 припису №760-06 від 21.08.2013 року.

Позивач в позовній заяві зазначає про те, що вимоги п.2 припису інспекції є необґрунтованими, скільки згідно з ст.23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб. Також, продовжує позивач, на законодавчому рівні не має чіткого визначення понять «виробничі потреби» та «господарсько-побутові потреби». Однак, відповідач, зазначає позивач, трактуючи законодавство на власний розсуд та не приймаючи до уваги жодних доказів та пояснень працівників товариства, зробив необґрунтований висновок про користування без спеціального дозволу надрами для добування підземних прісних вод для виробничих потреб відмежувавши їх від господарських.

Представники позивача позовні підтримали з підстав викладених в позовній заяві, просять позов задовольнити.

Відповідач в письмових запереченнях на позовну заяву стверджує, що в даному випадку ст.23 Кодексу України про надра не звільняє позивача від отримання спеціального дозволу на користування надрами, отримання яких передбачене статтями 13,16 Кодексу України про надра, оскільки останній здійснює використання підземних вод не для власних господарсько-побутових потреб, а для виробничих потреб. А тому, вимоги викладені в приписі щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства є підставними та правомірними.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Вважає, що припис інспекції відповідає вимогам чинного законодавства, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Заслухавши присутніх учасників судового процесу, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд виходив з наступного.

За результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами СГ ТзОВ «Стир» Державною екологічною інспекцією у Львівській області було складено акт №1589/06 від 20.08.2013 року.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було винесено припис №760-06 від 21.08.2013 року щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, яким, зокрема, приписано позивачу отримати спеціальний дозвіл на користування надрами для забору підземних прісних вод із свердловини в с.Пониква Бродівського району на виробничі потреби підприємства.

Судом встановлено, що СГ ТзОВ «Стир» на час перевірки володіло дозволом на спеціальне водокористування від 18.02.2013 року за №Укр-440-13/Льв, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Львівській області, з терміном дії з 18.02.2013 року по 18.02.2016 року. Мета водокористування - виробничі потреби господарства.

Як передбачено ч.1 ст.13 Кодексу України про надра, користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Відповідно до ч.2 ст.16 Кодексу України про надра, спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Надра надаються у користування, у відповідності до ч.1 ст.19 даного Кодексу, підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Частиною 1 ст.23 цього Кодексу визначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

При цьому, відповідач вважає, що оскільки вода позивачем використовувалась для виробничих потреб.

Згідно з ст.3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавцем не надано визначень та не проведено чіткого розмежування між поняттями «господарсько-побутові потреби» та «господарсько-виробничі потреби», які б дали змогу віднести діяльність того чи іншого суб'єкта господарювання до певної категорії користувачів надр.

Не наведено такого виду використання вод як для «виробничих потреб» і в Інструкції щодо заповнення форми №2-ТП (водгосп), затвердженої наказом Держкомстату України від 30.09.1997 року № 230.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на міжнародний стандарт «ГОСТ 17.1.1.04-80», затверджений постановою Державного комітету СРСР по стандартам № 1452 від 31.03.1980 року, оскільки даний стандарт стосується промислових потреб (без теплоенергетики), а у даному випадку мова йде про використання води для власних господарських потреб товариства.

Тобто, в даному випадку, має місце нечіткість та неясність законодавства, що регулює спірні правовідносини.

На дані ознаки закону звертає увагу також і Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Щокін проти України» Суд зазначає, що говорячи про «закон», ст.1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі «Шпачекс r.o. проти Чеської Республіки»). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі «Бейелер проти Італії»).

Таким чином, суд вважає, що позивач, володіючи дозволом на спеціальне водокористування, не зобов'язаний отримувати спеціального дозволу на користування надрами для забору підземних прісних вод, оскільки користується такими для власних господарсько-побутових потреб, як передбачено ст.23 Кодексу України про надра.

Як передбачено ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що відповідач законодавчо не обґрунтував обставини необхідності отримання відповідачем спеціального дозволу на користування надрами для забору підземних прісних вод, суд вважає необґрунтованими та протиправними вимоги, викладені в п.2 припису ін№760-06 від 21.08.2013 року.

Таким чином, суд вважає, що припис в оспореній частині прийнятий не на підставі законів України (п.1 ч.3 ст.2 КАС України).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним вищенаведеного пункту припису відповідача є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов слід задовольнити.

Окрім того, у відповідності до вимог ч.2 ст.162 КАС України, суд вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність та скасування в частині спірного акта індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі слід присудити з Державного бюджету України в користь позивача.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 51, 71, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 258 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 припису Державної екологічної інспекції у Львівській області за №760-06 від 21.08.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України в користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Стир» (код ЄДРПОУ 32954509), що знаходиться за адресою Львівська область, Бродівський район, с.Пониква, 68 грн. 82 коп. (шістдесят вісім гривень вісімдесят дві копійки) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст виготовлений та підписаний 21 січня 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк