Рішення від 23.12.2013 по справі 753/4623/13-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14

справа № 753/4623/13-ц

провадження № 2/753/3636/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ЛЯШЕНКО Ю.Ю.

за участю

позивач не з'явився;

відповідачі не з'явились;

третя особа не з'явилась;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління юстиції в м. Києві, про визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 1, ОСОБА_2), ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач 2, ОСОБА_3) та ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач 3, ОСОБА_4) про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її рідний батько - ОСОБА_5. Після його смерті відкрилась спадщина на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та 1/4 частину земельної ділянки по АДРЕСА_2, спадкоємцями якої за законом є вона та відповідачі 1, 2 у рівних долях.

На підставі поданої заяви про прийняття спадщини нотаріусом було заведено спадкову справу, але згодом, оскільки у неї були відсутні правовстановлюючі документи на спадкове нерухоме майно, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане майно.

Відсутність зазначених правовстановлюючих документів, які, на її думку знаходяться у відповідачів, і зумовило її на звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, зокрема на 1/9 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 53,8 кв.м та 69 кв.м земельної ділянки по АДРЕСА_2.

Ухвалою суду від 13.05.2013 року відкрито провадження у даній справі, признано її до розгляду та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Головне управління юстиції в м. Києві (далі по тексту - третя особа, ГУЮ в м. Києві).

У відбувшихся судових засіданнях позивач та її представник підтримали позовні вимоги, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судові засідання не з'являлись, проте надіслали суду заяву, в якій позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на спадкове майно, зокрема на 1/9 частину квартири АДРЕСА_1 визнали повністю, просили суд здійснювати розгляд справи за їх відсутністю.

Представник відповідача - ОСОБА_4 у відбувшихся судових засіданнях заперечував проти задоволення позовних вимоги в частині визнання за позивачем права власності на частину земельної ділянки, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Третя особа - ГУЮ в м. Києві у судові засідання свого представника не направила, проте її представник надіслав пояснення на позовну заяву, в якому просив здійснювати розгляд справи за його відсутності та винести рішення відповідно до чинного законодавства.

Суд, вислухавши у відбувшихся судових засіданнях пояснення позивача, її представника, представників відповідача 3, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, який був, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 16.07.1981 року, рідним батьком позивача.

Після смерті ОСОБА_5 Чотирнадцятою Київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу щодо майна померлого №350/12.

Відповідно до вимог ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. А згідно з ч. 2 ст. 1223 цього Кодексу у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, прийняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкування за законом).

Відповідно до положень ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається із матеріалів даної спадкової справи, із заявами про прийняття спадщини звернулись позивач ОСОБА_1, яка є рідною донькою померлого, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є його донькою та дружиною відповідно, як спадкоємці першої черги спадкування за законом. Згідно матеріалів даної спадкової справи, інших спадкоємців після померлого, які бажали прийняти спадщину, не має. Заповіт померлим також не складався.

За приписами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами спадкової справи, що 1/3 частина квартири АДРЕСА_1, відповідно до листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 18.09.2012 року №34282, належала померлому на праві власності.

Також, відповідно до інформації наданої Головним управлінням земельних ресурсів №07-387/29376 від 20.12.2012 року, за ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності зареєстрована 1/4 частина від 828 кв.м земельної ділянки по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 8000000000:72:167:0001), яка на підставі рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року №158/6374 передана померлому у спільну часткову власність з іншими фізичними особами для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з ч. 1 ст. 1267 та ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Частинами першою та другою ст. 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Стаття 1297 ЦК України встановлює обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. А відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за №296/5, видача свідоцтва про право власності на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Як встановлено судом, позивач, на виконання вимог ст. 1296 ЦК України, звернулась до Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, проте завідувачем цієї нотаріальної контори відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно, яке належало померлому ОСОБА_5

Позивач вказує, що зверталась до відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з письмовою вимогою надати їй оригінал правовстановлюючого документу на спірну квартиру, підтвердженням чого слугують наявні у матеріалах справи лист з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак останні залишили вказаний лист без відповіді.

Також позивачем надіслано запит до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації з вимогою надати їй для оформлення права на спадщину оригінал Державного акту на належну померлому ОСОБА_5 частину земельної ділянки, проте, як вбачається з відповіді наданої цим підприємством, оригінал Державного акту на право власності на належну померлому частину земельної ділянки отримав ОСОБА_4 (відповідач 3 у даній справі), який також залишив без відповіді надісланий на його адресу лист позивача з проханням надати оригінал правовстановлюючого документу на земельну ділянку.

Таким чином, з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивач реалізувати своє право на спадщину не може через відсутність у неї правовстановлюючих документів на майно, яке належало на праві власності її батькові та наявності перешкод з боку відповідачів на здійснення вказаних дій.

Згідно з вимогами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За змістом цієї норми цивільне право підлягає захисту в разі, коли сторони не перебувають між собою в зобов'язальних відносинах, і при цьому має місце його реальне оспорювання учасником цивільних відносин, унаслідок чого власник майна (у цьому випадку позивач) не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з існуванням сумнівів або претензій щодо спірного майна з боку третіх осіб.

Як вбачається з обставин справи, в цьому випадку, воля особи (позивача у даній справі) щодо вільного використання свого права, тобто володіння, користування та розпорядження майном майном, - зв'язана волею сторонніх осіб (відповідачів у даній справі), що суперечить вищевказаній презумпції.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а статтею 16 цього Кодексу встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого, немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, зокрема, може бути визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

З огляду на те, що відповідно до вимог закону позивач належним чином прийняла спадщину після померлого ОСОБА_5, але у зв'язку з відсутністю у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно, вона не може оформити на це майно право власності, оскільки відповідачі ненаданням нотаріусу вказаних документів перешкоджають їй, як фактично власнику майна, у можливості в повній мірі володіти та користуватись ним, а також виходячи з положень ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», за яким рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності на вказане майно, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та визнання за позивачем права на спадкове майно, зокрема на 1/9 (1/3:3) частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 53,8 кв.м та 69 кв.м, що становить 1/12 (1/4:3) частини від 828 кв.м, земельної ділянки по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 8000000000:72:167:0001).

Згідно зі ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати пропорційно до розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись стст. 15, 16, 321, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1261, 1267, 1278, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, стст. 88, 208, 209, 212 - 218 Цивільного процесуального кодексу Украйни, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на 1/9 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 53,8 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на 69 кв.м, що становить 1/12 частину від 828 кв.м, земельної ділянки по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 8000000000:72:167:0001).

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 514,53 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 858,06 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.