Рішення

від 15.01.2014 по справі 914/4415/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2014 р. Справа № 914/4415/13

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП ІМС", м.Київ

до відповідача Приватного торговельно-посередницького малого підприємства Фірми "Едельвейс", м. Рава-Руська, Львівська область

про стягнення 18 006,86 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Чаус О.С. - представник (довіреність вих. №23 від 14.11.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП ІМС" до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства Фірми "Едельвейс" про стягнення 21 506,86 грн., з яких 18 006,86 грн. основний борг та 3 500,00 грн. судові витрати понесені позивачем у зв'язку з оплатою юридичної допомоги.

Згідно вимог ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.

Позивач при визначенні ціни позову крім суми основного боргу, включив до неї суму судових витрат 3 500,00 грн. за надання юридичної допомоги.

Згідно ч.3 ст.55 ГПК України ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Відтак, ціна позову становить 18 006,86 грн.

Ухвалою суду від 25.11.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 11.12.2013р.

Ухвалою суду від 11.12.2013р. розгляд справи відкладено на 15.01.2014р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Представники позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 25.11.2013р. та 11.12.2013р. не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив. Про порушення провадження у справі був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №8031600453264 від 25.11.2013р. - вручено 05.12.2013р. (вх. №52905/13 від 10.12.2013р.) та №7904004647272 від 25.11.2013р. - вручено 04.12.2013р. (вх. №53125/13 від 11.12.2013р.). Про відкладення розгляду спору був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №7904004667532 від 19.12.2013р. - вручено 23.12.2013р. (вх. №56087/13 від 25.12.2013р.).

Станом на 15.01.2014р. від відповідача відзив, клопотання, заяви, докази витребувані судом на адресу суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача суд,-

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП ІМС" протягом періоду з 23.04.2012р. по 17.12.2012р. було поставило Приватному торговельно-посередницькому малому підприємству Фірмі "Едельвейс" товар (медикаменти) на загальну суму 21 649,72 грн. згідно видаткових накладних:

- №ІМС-000116 від 14.05.2012р. на суму 3 121,80 грн.;

- №ІМС-000135 від 11.06.2012р. на суму 496,80 грн.;

- №ІМС-000136 від 11.06.2012р. на суму 2 926,49 грн.;

- №ІМС-000193 від 27.08.2012р. на суму 5 142,86 грн.;

- №ІМС-000229 від 24.10.2012р. на суму 4 701,30 грн.;

- №ІМС-000247 від 16.11.2012р. на суму 2 249,38 грн.;

- №ІМС-000282 від 17.12.2012р. на суму 3 011,09 грн.

Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством Фірма "Едельвейс" (відповідач) було повернуто товар (медикаменти) на загальну суму 198,60 грн., згідно накладних на повернення:

- №Л732869 від 07.11.2012р. на суму 178,50 грн.;

- №Л732879 від 07.11.2012р. на суму 20,10 грн.

Відповідач частково оплатив поставлений товар (медикаменти) на загальну суму 3 444,26 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку від 14.12.2012р.

Позивач звертався до відповідача з листом (вимога) про оплату (вих. №19 від 04.11.2013р.), в якому просив негайно перерахувати в повному обсязі суму заборгованості в розмірі 18 006,86 грн. Проте, відповідач залишив даний лист-вимогу без відповіді та задоволення.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 18 006,86 грн.

Також позивачем просить стягнути з відповідача 3500,00 грн. витрат пов'язаних з оплатою юридичної допомоги на підставі ст.ст.44,49 ГПК України.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Слід зазначити, що зважаючи на положення ст.205 ЦК України та ч.1 ст.181 ГК України між сторонами у спрощений спосіб було укладено договір поставки.

Згідно положення ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1ст.692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011р. № 9/252-10; лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р, № 01-06/928/2012р. із змінами та доповненнями "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними на загальну суму 21 649,72 грн., а саме:

- №ІМС-000116 від 14.05.2012р. на суму 3 121,80 грн.;

- №ІМС-000135 від 11.06.2012р. на суму 496,80 грн.;

- №ІМС-000136 від 11.06.2012р. на суму 2 926,49 грн.;

- №ІМС-000193 від 27.08.2012р. на суму 5 142,86 грн.;

- №ІМС-000229 від 24.10.2012р. на суму 4 701,30 грн.;

- №ІМС-000247 від 16.11.2012р. на суму 2 249,38 грн.;

- №ІМС-000282 від 17.12.2012р. на суму 3 011,09 грн., які підписані та скріплені печатками сторін у справі, оригінали оглянуто в судовому засіданні.

Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством Фірма "Едельвейс" (відповідач) було повернуто товар (медикаменти) на загальну суму 198,60 грн., згідно накладних на повернення:

- №Л732869 від 07.11.2012р. на суму 178,50 грн.;

- №Л732879 від 07.11.2012р. на суму 20,10 грн.

Відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар (медикаменти) на загальну суму 3 444,26 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку від 14.12.2012р.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст. 222 ГК України особи, які порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій зобов'язані поновити їх не чекаючи пред'явлення претензії (вимог, листів, тощо) чи звернення до суду, що відповідачем зроблено не було.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 18 006,86 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд, розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат пов'язаних з наданням юридичних послуг в сумі 3 500,00 грн., зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 14.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП ІМС" (замовник) в особі директора Куценко Л.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Артес консалтинг Груп» (виконавець) в особі директора Ємчур П.В., було укладено договір про надання юридичних послуг №081/13-ЮП (надалі - договір).

Представником позивача надано платіжне доручення №74 від 26.11.2013р., з якого вбачається, що позивачем ТзОВ "ДП ІМС" здійснено оплату 3 500,00 грн. на розрахунковий рахунок ТзОВ «Юридична компанія «Артес консалтинг Груп», з призначенням платежу - оплата юридичних послуг згідно договору №081/13-ЮП від 14.11.2013р. .

Відповідно до ст.44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом , а не будь-яким представником.

З договору про надання юридичних послуг №081/13-ЮП від 14.11.2013р. не вбачається, що він укладений з адвокатом.

В судовому засіданні представником позивача був гр.Чаус О.С. на підставі виданого керівником позивача доручення вих. №23 від 14.11.2013р., який не є адвокатом.

Як зазначено в абзаці четвертому п.п.6.3. п.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі . Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

В рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013р. № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013 за конституційним зверненням ПМП - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень ч.1 стю.59 Конституції України, ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві" встановлено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Відтак, вимога позивача про стягнення з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства Фірма "Едельвейс" 3 500,00 грн. витрат пов'язаних з наданням юридичних послуг задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №73 від 14.11.2013р. на суму 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Керуючись ст.ст.11, 205, 509, 525, 526, 530, 612, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 181, 193, 222 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства Фірма "Едельвейс" (юридична адреса: 80316, Львівська область, Жовківський район, м.Рава-Руська, вул.Калнишевського, 5; поштова адреса: 79040, м.Львів, вул.Городоцька, 214; код ЄДРПОУ 13808034, п/р 2600005596001 у Львівській філії АБ "Київська Русь" у м.Львові, МФО 385543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП ІМС" (03141, м.Київ, Голосіївський район, вул.Заболотного, 15; код ЄДРПОУ 35644477, п/р 2600200502001 в АТ "ЕРДЕ БАНК" у м.Києві, МФО 380667) 18 006,86 грн. основного боргу та 1 720,50 грн. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 500,00 грн. витрат на юридичні послуги відмовити.

4. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

6. Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні , рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 20.01.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.