Ухвала

від 28.11.2013 по справі 825/2632/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2632/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Максіма" до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Максіма" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 травня 2013 року № 0002442200 та 0002432200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Максіма" з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ у складі податкового кредиту операцій за липень 2012 року з ТОВ «КФ «Горизонталь» та в податковій звітності з податку на прибуток за відповідний період з вищевказаним контрагентом.

За результатами перевірки складено Акт від 17 квітня 2013 року № 949/22/38179037.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 40 278,00 грн., а саме: за 3 кв. 2012 року на суму 40 278,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 38 360,00 грн., а саме: за липень 2012 року на загальну суму 38 360,00 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 07 травня 2013 року:№ 0002432200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 50 348,00 грн. (40 278,00 грн. за основним платежем та 10 070,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0002442200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 47 950,00 грн. (38 360,00 грн. за основним платежем та 9 590,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В силу п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 липня 2012 року позивачем (Покупець) укладено Договір поставки № 6 з ТОВ «КФ «Горизонталь» (Постачальник), згідно умов якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товари в асортименті (заготівки для піддонів).

Судом встановлено, що протягом липня 2012 року ТОВ «КФ «Горизонталь» надано позивачу товар (заготівки для піддонів), а позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «КФ «Горизонталь» суму за придбаний товар. Розрахунки між продавцем та покупцем здійснювались в безготівковій формі, що не заперечується сторонами.

Крім того, реальність виконання вказаної господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, виписками по рахунку; рахунками-фактурами.

Так, транспортування товару (заготівки для піддонів) підтверджується товарно-транспортними накладними.

Разом з тим, згідно Договору № 5 від 10 червня 2012 року, позивач (Замовник) доручає, а ТОВ «Чернігів-Інтерлісдеталь» (Виконавець) зобов'язується виготовити дошку обрізну та брус та виконати торцювання дошки, збивання піддонів із листяних та хвойних порід деревини. Замовник надає сировину листяних та хвойних порід у розмірі 200-300 м3 щомісяця, а Виконавець забезпечує розвантаження зазначеної сировини та зберігання її на своїй території, а отже з придбаних заготівок для піддонів контрагентом позивача ТОВ «Чернігів-Інтерлісдеталь» виготовлено піддони, що підтверджується актом розрахунком № 11 видачі-прийому виконаних робіт від 27 липня 2012 року.

Згідно Договору оренди майна № 93 від 31 грудня 2010 року, контрагент позивача - ТОВ «Чернігів-Інтерлісдеталь» (Орендар) орендує у ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» (Орендодавець) об'єкт нерухомого майна, площею 2104,4 кв.м., що знаходиться за адресою с. Рудка, вул. Нова, 10.

Як підтверрджується товарно-транспортними накладними, пункт розвантаження вказано адресу: с. Рудка, вул. Нова, 10.

Крім того, вказана операція належними чином відображена в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунках: 631, 361, 281 за липень 2012 року.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність настання правових наслідків за укладеним з контрагентом правочином.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правовідносини за вказаним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Таким чином, позивачем повністю доведений факт вчинення господарської операції, за наслідками якої виникло право на формування податкового кредиту та факт сплати сум податку своєму контрагенту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки первинні документи підтверджують реальність настання правових наслідків за укладеним з контрагентом правочином, відтак, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 04.12.2013 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.