Постанова

від 15.01.2014 по справі 911/1878/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р. Справа№ 911/1878/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Гончарова С.А.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

від позивача - Лаврентьєв Є.А. (представник за довіреність);

від відповідача 1. - не з'явився;

від відповідача 2. - не з'явився;

від прокуратури - Барановська В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Васильківського міжрайонного прокурора Київської області

на рішення господарського суду Київської області від 06.06.2013р.

по справі № 911/1878/13 (суддя - Антонова В.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Кожухівське»

до 1. управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області

2. Васильківської районної ради Київської області

про визнання права власності на землю та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 06.06.2013р., враховуючи зміну предмету позову, позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Кожухівське» задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Васильківський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 06.06.2013 р. по справі № 911/1878/13 та прийняти нове рішення, яким у позові публічного акціонерного товариства «Кожухівське» до управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області та Васильківської районної ради Київської області в частині позовних вимог про визнання права власності на землю відмовити. В частині позовних вимог про зобов'язання управління Дерземагенства у Васильківському районі Київської області вчинити певні дії - провадження у справі припинити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу прокурор зазначає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 р. апеляційну скаргу Васильківського міжрайонного прокурора Київської області прийнято до провадження.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 р., у зв'язку із перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, змінено склад суду та визначено судову колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., Гончаров С.А., Смірнова Л.Г.

Публічне акціонерне товариство «Кожухівське» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду Київської області від 06.06.2013 р. без змін. Своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, позивач не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області та Васильківська районна рада Київської області своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, апеляційна скарга розглядається за відсутності представників відповідачів, які повідомлений належним чином.

Представники позивача та апелянта проти зазначеного не заперечують.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, згідно з пунктом 1.1 статуту ВАТ «Кожухівське», затвердженого в новій редакції рішенням загальних зборів акціонерів 11.04.2005р. та зареєстрованого 13.05.2005 р., відкрите акціонерне товариство «Кожухівське» засноване відповідно до рішення засновника від 01.11.1994р. №36/63 шляхом перетворення племптахрадгоспу «Кожухівський» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», Закону України «Про приватизацію», Закону України «Про господарські товариства», Закону України «Про підприємства», Закону України «Про цінні папери та фондову біржу».

Пунктом 3.3 статуту ВАТ «Кожухівське» (в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів 11.04.2005 р.) передбачено, що товариство є правонаступником державного підприємства - племптахорадгоспу «Кожухівський».

Засновником ВАТ «Кожухівське» є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області. Акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули права власності на акції товариства (пункт 5.1 статуту ВАТ «Кожухівське» (в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів 11.04.2005 р.).

Пунктом 1.1 статуту публічного акціонерного товариства «Кожухівське» (затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Кожухівське» від 30.04.2010 р. (протокол №1 від 30.04.2010 р.) та зареєстрованого 04.09.2010 р.), передбачено, що ПАТ «Кожухівське» перейменовано згідно з Законом України «Про акціонерні товариства» від №514-VI від 17.09.2008 р. є правонаступником ВАТ «Кожухівське», засноване відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 15.08.2001 р. №12-ВП, шляхом перетворення державного підприємства племптахорадгоспу «Кожухівський» у Відкрите акціонерне товариство згідно з Указом Президента України «Про заходи забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів» від 26.11.1994 р.

Товариство є правонаступником державного підприємства - племптахорадгоспу «Кожухівський» (пункт 2.3 статуту ПАТ «Кожухівське»).

На підставі рішення Васильківської районної ради народних депутатів Київської області від 21.02.1995 року №26 акціонерному товариству «Кожухівське» було передано у колективну власність земельні ділянки загальною площею 41,5 гектарів в межах згідно з планом, визначеним у Державному акті на право колективної власності на землю серії КВ-4 від 23.03.1995 року. Цільове призначення земельних ділянок за номерами №1, №2, №3, №4 - для промислового виробництва.

Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ-4 від 23.03.1995 року зареєстровано 23.03.1995 р. у Книзі записів державних актів на право колективної власності за №2. /а.с. 12-15/.

На виконання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 14.08.2001 р. №5-25-ІІ/9 відкритому акціонерному товариству «Кожухівське» як правонаступнику прав та обов'язків Племптахорадгоспу «Кожухівський» було видане Свідоцтво про власність від 15.08.2001 р. №12-ВП-ЗД, згідно з яким майно ВАТ «Кожухівське» є колективною власністю акціонерів даного товариства, що придбали акції відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств». /а.с. 20/.

Відповідно до Довідки №147/02-18 про вартість земельної ділянки, виданої Управлінням Держземагентства у Васильківському районі Київської області 28.01.2013 р., у користуванні ПАТ «Кожухівське» для ведення сільськогосподарського виробництва перебуває земельна ділянка площею 41,5 гектарів загальною вартістю 10 961 465,14 грн. /а.с. 23/.

Відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 17.05.1993 р. №51-93 (чинного станом на день прийняття Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області рішення 01.11.1994 р. №36/63 про приватизацію Племптахрадгоспу «Кожухівський») приватизація племінних державних сільськогосподарських підприємств і організацій здійснювалась за погодженням з Кабінетом Міністрів України шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 р. №686.

Пунктом 5 вказаного Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 р. №686) визначено, що з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви державного підприємства приймаються товариством. Товариство є правонаступником прав і обов'язків державного підприємства, що приватизується.

На підставі рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 01.11.1994 р. №36/63 та відповідно статутів ВАТ «Кожухівське», ПАТ «Кожухівське» /а.с. 24-73/ на базі майна Племптахрадгоспу «Кожухівський» було створено відкрите акціонерне товариство «Кожухівське», а не колективне сільськогосподарське товариство.

Вказане також підтверджується Переліком відкритих акціонерних товариств, створених на базі майна підприємств агропромислового комплексу, пакети акцій яких у розмірі до 25 відсотків статутного фонду, що тимчасово залишені у державній власності, підлягають продажу за кошти у 2000 році, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2000 р. №186.

Таким чином, відмова Управління Держкомзему у Васильківському районі /а.с. 18-19/ публічному акціонерному товариству «Кожухівське» у присвоєнні кадастрових номерів належним позивачу земельним ділянкам відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на території Данилівської сільської ради, оскільки Племптахрадгосп «Кожухівський» у процесі приватизації не перетворювався у колективне сільськогосподарське товариство, є неправомірною.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що вимога відповідача-1 щодо необхідності надання ПАТ «Кожухівське» документів про проведення реорганізації відповідно до Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 р. №63 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2001 р. за №306/5497) є незаконною, оскільки норми Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та вищезазначеного порядку (який втратив чинність згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.04.2013 р. №253) щодо засад та процедури передачі правонаступникам майнових прав і обов'язків за зобов'язаннями реорганізованих КСП не розповсюджуються на створений у процесі приватизації Племптахрадгосп «Кожухівський» його правонаступника - відкрите акціонерне товариство «Кожухівське», що було перейменовано у ПАТ «Кожухівське», є обґрунтованим.

Як вже зазначалось, відповідно до рішення Васильківської районної ради народних депутатів Київської області від 21.02.1995 року №26 ВАТ «Кожухівське» було передано у колективну власність земельні ділянки загальною площею 41,5 гектарів в межах згідно з планом, визначеним у Державному акті на право колективної власності на землю серії КВ-4 від 23.03.1995 року. Цільове призначення земельних ділянок за номерами №1, №2, №3, №4 - для промислового виробництва. Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ-4 від 23.03.1995 року зареєстровано 23.03.1995 р. у Книзі записів державних актів на право колективної власності за №2.

Відповідно до пункту 7 Розділу Х («Перехідні положення») Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. №2768-III, пп. «г» пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 р. №7 громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Згідно з пунктом 5 розділу ХVII («Прикінцеві та перехідні положення») Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. №514-VI статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягали приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Зокрема, приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом було внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства.

Зміна найменування акціонерного товариства не визначена чинним Земельним кодексом України як підстава для припинення права власності чи користування земельною ділянкою.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені статтею 140 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплено принцип визнання державою прав на нерухомість, що виникли до початку функціонування системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, передбаченої даним Законом.

Зокрема, згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умови, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 13.03.1992 р. №2201-XII «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» було затверджено форми державних актів: на право колективної власності на землю; на право приватної власності на землю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 р. №449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» (із відповідними змінами) встановлено, що раніше видані (до набрання чинності цією постановою) державні акти на право власності на землю залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Із зазначеного випливає, що державні акти на право власності на землю, видані у період дії Постанови Верховної Ради України №2201-XII (з 23.06.1992 по 08.01.2004), є чинними правовстановлювальними документами, що підтверджують права власності на земельні ділянки.

Відповідно до пункту 10 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Пунктом 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. №703) (далі - «Порядок») передбачено, що документом, який підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, державний акт на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до п. 33 Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку заявник також подає витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в правовстановлюючих документах, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, відсутні відомості про кадастровий номер земельної ділянки).

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (пункти 4, 44 Порядку).

Державна реєстрація земельної ділянки згідно з ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Положенням пункту 2 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

У відповідності до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі.

За статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав.

В порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачами не наведено та не доведено доказів невідповідності вимогам законодавства технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаних у Державному акті на право колективної власності на землю серії КВ-4 від 23.03.1995 року земельних ділянок в натурі (на місцевості) на території Данилівської сільської ради, поданої ПАТ «Кожухівське» Управлінню Держкомзему у Васильківському районі.

У відповідності до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ, що виникають із земельних відносин» спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК, що спростовує доводи апелянта про непідвідомчість спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом Київської області правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Київської області від 06.06.2013 р. у справі № 911/1878/13.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 06.06.2013 р. у справі № 911/1878/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 911/1878/13 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді С.А. Гончаров

А.І. Мартюк