Рішення

від 20.01.2014 по справі 904/9166/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.01.14 Справа № 904/9166/13

За позовом публічного акціонерного товариства "Новомосковський завод залізобетонних виробів", смт. Меліоративне, Дніпропетровська область

до - приватного підприємства "АСК-СЕРВІС ПЛЮС", м. Дніпропетровськ

- товариства з обмеженою відповідальністю "БК Трейд", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про визнання договору відступлення права вимоги та договору позики недійсними

Суддя Соловйова А.Є.

Секректар судового засідання - помічник судді Гезь А.С.

Представники:

від позивача: Новікова Л.О., довіреність №685 від 14.11.2013

від відповідача-1: Рогачинська А.С., довіреність б/н від 01.10.2013

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Новомосковський завод залізобетонних виробів» (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до приватного підприємства «АСК-СЕРВІС ПЛЮС» (надалі - Відповідач1) та товариства з обмеженою відповідальністю «БК Трейд» (надалі - Відповідач2) про визнання договору відступлення права вимоги №30/08 від 30.08.2012 та договору позики №16 від 01.02.2011 недійсними.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2013 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

В судових засіданнях 10.12.2013, 17.12.2013 розгляд справи був відкладений відповідно на 17.12.2013, 14.01.2014 в зв'язку з неявкою в судові засідання представника Відповідача2 та необхідністю витребувати додаткові документи до матеріалів справи, згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судових засіданнях, на підставі клопотання Позивача, відповідно до ч.6 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснювався запис судової справи за допомогою технічних засобів, а саме: автоматизованої системи «Документообіг господарських судів». Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер №1001172LD21643.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на відсутність у особи, яка підписала договір позики №16 від 01.02.2011 від імені Позивача та у особи, яка підписала договір про відступлення права вимоги №30/08 від 30.08.2012 від імені Відповідача2 повноважень щодо підписання зазначених договір, відсутність всіх істотних умов в договір про відступлення права вимоги №30/08 від 30.08.2012, необхідних для такого виду договорів, відсутність згоди Позивача на заміну кредитора у зобов'язанні. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав договір №30/08 уступки права вимоги від 30.08.2012, договір позики №16 від 01.02.2011, договір поворотної фінансової допомоги, лист вих. №618 від 16.10.2013, наказ №97 л від 11.10.2011, наказ №98л від 12.10.2011, наказ №181а від 16.07.2005, протокол №9 загальних зборів ВАТ НЗЗБВ від 16.07.2005, наказ №24л від 02.03.2009, довідку №6294 про взяття на облік платника податків від 16.11.2011, довідку №2172 від 17.07.2003, лист вих. №12вих. від 10.10.2013, лист вих. №22вих. від 31.10.2013, наказ №59 від 24.05.2013, довідку вих. №107 від 11.06.2013, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо товариства з обмеженою відповідальністю «БК Трейд», станом на 30.08.2012, станом на 16.08.2012.

Позивач керуючись ст.ст. 16, 203, 215, 216, 241, 512, 516, 517 Цивільного кодексу України просить суд визнати недійсними договір про відступлення права вимоги №30/08 від 30.08.2012 та договір позики №16 від 01.02.2011.

Відповідач1 позовні вимоги не визнав, надав відзив вих. №б/н на позовну заяву від 05.12.2013 та додаткові пояснення вих. №б/н від 13.01.2014. В обґрунтування своїх заперечень Відповідач1 посилається на недоведеність та безпідставність позовних вимог.

Відповідач2 у призначені на 10.12.2013, 17.12.2013, 14.01.2014 судові засідання не з'явився; відзив на позовну заяву не надав; пояснень щодо причин неприбуття в судові засідання не надходило; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, за вказаною у позовній заяві та підтвердженою Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.08.2012 та 30.08.2012 адресою: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, проспект Шахтобудівників, будинок 3Б, кімната 403.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011).

Таким чином, оскільки неможливість присутності в судовому засіданні представника Відповідача2 документально підтверджена не була, надані Позивачем, Відповідачем1 матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача2 за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

14.01.2014 Позивачем подане клопотання про винесення окремої ухвали та направлення її на адресу органу досудового слідства з метою дослідження фактів невідповідностей та ознак підроблення документів, зокрема Договору позики №16 від 01.02.2011, договору відступлення права вимоги №30/08 від 30.08.2012, видаткової накладної РН-0000030 від 23.08.2012, договору купівлі-продажу від 16.08.2012.

Розглянувши клопотання Позивача про винесення окремої ухвал, заслухавши представників Позивача, Відповідача, суд відмовляє Позивачу в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки, по-перше, статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбаченого подання сторонами по справі такого клопотання, по-друге, з приписів статті 90 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що винесення окремих ухвал є правом суду, а не його обов'язком, по-третє, встановлення фактів невідповідностей та ознак підроблення зазначених в клопотанні документів не є предметом дослідження та розгляду даної справи.

В судовому засіданні 14.01.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача, Відповідача1, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2013 публічне акціонерне товариство «Новомосковський завод залізобетонних виробів» (Позивач) отримало позовну заяву приватного підприємства «АСК-СЕРВІС ПЛЮС» (Відповідач1) (вх. №680) про стягнення грошових коштів на підставі договору №30/08 про відступлення права вимоги від 30.08.2012 (укладеного між ТОВ «БК ТРЕЙД» та ПП «АСК-СЕРВІС ПЛЮС») за договором позики б/н від 01.02.2011 (укладеного між ТОВ «БК ТРЕЙД» та ВАТ «Новомосковський завод залізобетонних виробів»).

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсними вищезазначених договорів з огляду на відсутність у особи, яка підписала договір позики №16 від 01.02.2011 від імені Позивача та у особи, яка підписала договір про відступлення права вимоги №30/08 від 30.08.2012 від імені Відповідача2 повноважень щодо підписання зазначених договір, відсутність всіх істотних умов в договір про відступлення права вимоги №30/08 від 30.08.2012, необхідних для такого виду договорів, відсутність згоди Позивача на заміну кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст. 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

01.02.2011 товариство з обмеженою відповідальністю «БК ТРЕЙД» (Позикодавець, Відповідач2) та відкрите акціонерне товариство «Новомосковський завод залізобетонних виробів», найменування якого було змінено на публічне акціонерне товариство «Новомосковський завод залізобетонних виробів» (Позивач, Позичальник) уклали договір позики №16 (надалі - Договір позики), відповідно до умов якого Позикодавець зобов'язався передати у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі, встановленому Договором, а Позичальник зобов'язався повернути їх Позикодавцю в обумовлені договором строки (п.1.1. Договору позики).

Відповідно до п.2.1. Договору позики, сума позики за договором складає 1 000 000,00 грн. Позикодавець надає Позичальнику суму позики шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позичальника. Після повернення суми позики, до закінчення строку дії договору, Позичальник має право отримати повторно позику (п.3.1. Договору позики).

Згідно п.4.1. Договору позики, встановлений строк повернення позики до 30.12.2012.

Позивач вважає, що Договір позики є недійсним, зокрема, з огляду на те, що він не міг бути підписаний від його імені в.о. голови правління Просол В.Л., оскільки до 11.10.2011 посаду голови правління займав Логвиненко В.М., тобто Договір позики за твердженням Позивача підписаний не уповноваженою особою.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (п.3.3.) встановлено, що припис абзацу першого частини третьої статі 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

В той же час, Позивачем не було надано доказів, що на момент укладення Договору позики Відповідач2 знав, або повинен був знати що Просол В.Л. не мав права першого підпису договорів, як в.о. голови правління.

В силу ч.2 ст.1046 Цивільного кодексу України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З наданих Відповідачем1 платіжних доручень вбачається, що перше перерахування грошових коштів за Договором позики мало місце 04.04.2011, що підтверджується платіжним дорученням №26 від 04.04.2011 на суму 500 000,00 грн.

Таким чином, Договір позики, відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України є укладеним з 04.04.2011.

Відтак, спростовуються твердження Позивача щодо підписання Договору позики від імені останнього не уповноваженою особою, оскільки набрання чинності Договором позики пов'язане не з підписанням договору та скріплення його печатками сторін, а з моменту передання грошових коштів Позикодавцем та відповідно прийняття їх Позичальником.

30.08.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «БК ТРЕЙД» (Кредитор-1, Відповідач2) та приватне підприємство «АСК-СЕРВІС ПЛЮС» (Кредитор-2, Відповідач1) уклали договір №30/08 відступлення права вимоги (надалі - Договір про відступлення права вимоги), пунктом 1 якого встановлено, що відкрите акціонерне товариство «Новомосковський завод залізобетонних виробів» (ЄДРПОУ 0133409) (Боржник, Позивач) має зобов'язання перед Кредитором-1. Дійсні зобов'язання виникли на підставі договору б/н поворотної фінансової допомоги від 01.02.2011. На час укладення даного договору відступлення права вимоги сума заборгованості Боржника перед Кредитором-1 складає 420 000,00 грн.

Позивач вважає, що Договір відступлення права вимоги є недійсним, зокрема, з огляду на те, що він не міг бути підписаний від імені Відповідача2 директором Чабалою В.І., оскільки як вбачається з наданих Позивачем Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.08.2012 та 30.08.2012, з 24.05.2012 керівником ТОВ «БК ТРЕЙД» є Старушенко В.В.

В той же час, як вбачається з наданого Відповідачем1 наказу №17 від 01.08.2012, виданого ТОВ «БК ТРЕЙД», в зв'язку з перебуванням директора ТОВ «БК ТРЕЙД» Старушенка В.В. у щорічній основній відпустці з 02.08.2012 по 01.09.2012, виконання обов'язків директора ТОВ «БК ТРЕЙД» покладено на Чабалу В.І.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Договір відступлення права вимоги від імені Відповідача2 був підписаний уповноваженою особою.

Виходячи з положень ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо відступлення права вимоги, яке за твердженням Позивача не може бути здійснена без згоди боржника слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір позики №16 від 01.02.2011, який було надано Відповідачу1 Відповідачем2, не містить будь-яких застережень про те, що передача прав і обов'язків за цим договором можлива лише за письмовим погодженням сторін.

Посилання Позивача на відсутність в Договорі відступлення прав вимоги всіх істотних умов, необхідних для такого виду договорів, зокрема відсутність відомостей про оплатний характер такого договору та обсяг прав, що передаються за договором суд також вважає необґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 512-214 Цивільного кодексу України не визначено, що однією з істотних умов договору відступлення права вимоги є відомості про оплатний характер такого договору. Відсутнє таке визначення і в будь-якому іншому нормативно-правовому акті.

Крім того, посилання Позивача про відсутність відомостей про оплатний характер Договору про відступлення права вимоги спростовується наданою Відповідачем1 Додатковою угодо до Договору №30/08 про відступлення права вимоги, в п.п.1, 2 якої зазначено, що у Кредитора-1 маються зобов'язання перед Кредитором-2, які виникли на підставі договору купівлі-продажу №16 від 16.08.2012. На момент укладення Договору відступлення права вимоги сума заборгованості Кредитора-1 перед Кредитором-2 складала 420 000,00 грн. відповідно до накладної №30 від 23.08.2012. Сторони погодили, що відповідно до ст.604 Цивільного кодексу України, у Кредитора-1 припиняються зобов'язання перед Кредитором-2 за договором купівлі-продажу №16 від 16.08.2012.

Що стосується твердження Позивача про відсутність в Договорі відступлення права вимоги відомостей про обсяг прав, що передаються за Договором, то зазначене спростовується п.п.2, 3, 4 Договору про відступлення права вимоги, якими встановлено наступне. Кредитор-1, керуючись вимогами цивільного законодавства, в повному обсязі передав Кредитору-2 право вимоги погашення зобов'язань Боржника, що виникли на підставі договору б/н поворотної фінансової допомоги від 01.02.2011 з ВАТ «Новомосковський завод залізобетонних виробів». Кредитор-1 та Кредитор-2 в даному Договорі дійшли згоди про те, що право вимоги погашення заборгованості Боржника перед Кредитором-1 в розмірі 420 000,00 грн. в повному обсязі передається Кредитору-2. З моменту підписання даного договору право вимоги заборгованості та виконання інших зобов'язань до Боржника згідно договору б/н поворотної фінансової допомоги від 01.02.2011 виникає виключно у Кредитора-2.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними Договору позики та Договору про відступлення права вимоги заявлені неправомірно та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.01.2014.

Суддя А.Є. Соловйова